«Не хочемо, щоб нашу дитину цькували»: як дві чернівчанки переїхали в Канаду та одружилися

Пара виїхала з України в Канаду, щоб завести дитину та не зіштовхуватися з гомофобією.

Катя Наскалова та Катя Жалоба — одностатева пара з Чернівців. Вони зустрічаються понад 4 роки, а нині виїхали у канадський Ванкувер. Дівчата вирішили поїхати через війну, але також і тому, що давно планували дитину. В Україні для одностатевих сімей немає ніяких прав, тож одна із мам була б для дитини просто чужою людиною.

У Ванкувері їх одружили просто на гей-прайді. Свідками стала пара чоловіків, які дали їм прихисток із двома котами. 

Про переїзд до Канади, одруження та ставлення до ЛҐБТ-спільноти в Україні — в матеріалі.

Життя в Україні та усвідомлення орієнтації

Катя Наскалова родом із Хмельницького. Вчилася в Чернівцях спершу на біологиню, потім здобула другу освіту — психологічну.

«Свою орієнтацію я зрозуміла пізно. Я пансексуалка, тобто для мене не важлива гендерна ідентичність тощо. Мені важлива особистість. Я довго не розуміла, що можу зустрічатися з дівчатами. В мене були стосунки з хлопцями, більшість із них — хороші адекватні люди», — розповідає дівчина.

Згодом вона почала цікавитися дівчатами. Перші стосунки з дівчиною виникли, коли їй було 23. Після цього Катя точно усвідомила, що може зустрічатися і з чоловіками, і з жінками.

Своїй матері вона зробила камінг-аут лише нещодавно. Маму це засмутило, вона довго намагалася змиритися з цим, але поставилася неагресивно.

«Звичайно, хотілося би почути від неї прийняття, але вже як є. Тато в мене зараз на війні. Він не знає, і мама просила йому поки не казати», — розповідає Катя.

Її партнерка Катя Жалоба родом зі Сторожинця. До переїзду в Канаду працювала у Чернівецькій філармонії, грала на гобої.

«Я почала відчувати, що лесбійка, лише з 16 років. Водночас у мене були відносини з хлопцями, навіть із декількома. Просто в моїй картині світу не було такого варіанту, що можна бути лесбійкою. Я себе так поводила, почувалася так, але не знала, що це так називається. Та згодом усвідомила. Більшості родичів зробила камінг-аут, ще коли мені був 21, тобто 6 років тому», — каже Катя.

Як Каті познайомилися

Обидві дівчини дізналися про ЛҐБТ-спільноту в Чернівцях через Фестиваль рівності, який проводила організація «Інсайт» 2018 року. Він не відбувся, адже його зірвали праворадикали та представники релігійних організацій, а місце проведення оточила поліція. 

За словами Каті Наскалової, праворадикали тоді оприлюднили дезінформацію в соцмережах про те, що на фестивалі будуть діти, й організатори планують демонструвати їм порнографію. Зрештою на захід прийшли священники, поліція та радикальні активісти, які й привели з собою дітей.

«Звичайно, нічого такого там не було. Мали показати декілька феміністичних фільмів, а на фільм про ЛҐБТ+ могли піти лише ті, кому виповнилося 18 років», — пригадує Катя Наскалова.

Хоча фестиваль і не відбувся, обидві дівчини почали частіше долучатися до інформаційного поля ЛҐБТ-спільноти у Чернівцях, ходити на зустрічі — там і познайомилися. Потім працювали разом в інтернет-магазині, що належав Каті Наскаловій. Вони багато листувалися через роботу, та Катя Наскалова не знала, що подобається іншій. Каже, що була просто в захваті від того, що її нова працівниця настільки любить роботу. Так минув місяць.

«Одного разу я повертаюся додому і бачу, що Катя залишила мені квіти і записку, в якій був звіт про роботу. Це було дуже неоднозначно і весело. Я своєю чергою теж вирішила зробити їй щось приємне. Вона дуже любить Новий рік, тож я вирішила влаштувати їй його у вересні. Замовила ялинку, гірлянди, купила подарунки», — пригадує Наскалова.

Після цього Катя Жалоба запросила дівчину на побачення. Відтоді вони святкують Новий рік двічі: у вересні і в грудні.

«Не маємо часу чекати, поки ситуація покращиться»

Пара зізнається, що виїхати з України вирішили ще до повномасштабного вторгнення росії. Причина проста — вони планують дитину. І виховувати її лесбійській парі в Україні надто складно.

«Мені не хотілося б усе життя приховувати наші стосунки, отримувати багато ненависти в наш бік. До того ж, ми як дорослі ще зможемо нормально на це відреагувати. Але не хотіли б навчати дитину з народження подвійних стандартів. З одного боку, в неї дві мами — і це нормально. З іншого — казати їй, щоб про це мовчала, тому що незрозуміло, як люди будуть реагувати», — каже Катя Наскалова.

Катя Жалоба згадує і про правовий бік питання. Коли одна з них народить дитину — інша юридично буде для цієї дитини ніким. 

«Якби народила Катя, я б не мала права поїхати з дитиною за кордон, не могла б нікуди відвести. Якщо Катя захворіє — я ні на що не маю права. Це важко. Я дуже вітаю позитивні тенденції в Україні щодо ЛҐБТ. Вони є, мені здається. Але я подумала, що не маю часу чекати, поки ситуація покращиться», — каже Катя Жалоба.

Довідка: Наразі в Україні для одностатевих пар немає можливости завести спільну дитину. Одностатеві шлюби в Україні офіційно не визнають, отже, інший партнер не має прав на дитину.

У серпні Президент України Володимир Зеленський відповів на петицію із закликом легалізувати одностатеві шлюби в Україні. 

За його словами, під час воєнного стану неможливо змінити Конституцію, в якій ідеться, що «шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка». А втім, є можливість легалізувати в Україні зареєстровані цивільні партнерства. Він доручив прем’єр-міністру розглянути це питання.

Прихистила гомосексуальна пара

Їхати за кордон дівчатам довелося окремо – одна з них отримала візу швидше. Коли все ж опинилися в Канаді, їм доводилося переїжджати на нове місце кожні кілька днів — ніде не дозволяли жити з двома котами. Крім того, було дуже складно і дуже дорого. Про те, що Ванкувер — одне з найдорожчих міст у світі, вони дізналися, коли вже туди приїхали, зізнається Катя Наскалова.

Врешті вони написали в одну з груп у фейсбуку, що шукають житло у Ванкувері. Їм відписало багато людей: хтось пропонував роботу, хтось — що допомагає українцям, хтось поспівчував через війну.

Зрештою, одна жінка написала: «Мої друзі можуть у себе вас поселити, але вони ґеї, вам із тим нормально?»

Каті зраділи цьому й написали, що й вони теж пара.

«Чоловікам, які нас прихистили, десь за 50 років, у них дві собачки. Вони ставилися до нас, як батьки, приносили смаколики з українського магазину. У них ми прожили два місяці», — пригадує Катя Наскалова.

Весілля на Прайді

Катя Жалоба освідчилася іншій Каті ще в Україні майже 4 роки тому. Тоді домовилися, що згодом виїдуть за кордон, де й одружаться. Вже у Ванкувері дівчата дізналися, що можна зробити це одразу на Прайді.

Довідка: Ґей-прайд — публічна акція, яка демонструє видимість у суспільстві ЛҐБТ-спільноти. Це підтримка толерантного ставлення до них та захисту прав людини. У багатьох країнах світу він проходить щорічно або декілька разів на рік. В Україні його влаштовує організація «KyivPride».

Катя Наскалова розповідає, що зазвичай на Прайді у Ванкувері обирають декілька пар, яких одружують. Охочих багато, тому вони не надто на це сподівалися. Але за тиждень отримали відповідь, що опинилися серед обраних. Відтак вони мали лише тиждень, аби підготуватися до весілля.

«Ми запропонували чоловікам, які нас прихистили, бути свідками на нашому весіллі. Один погодився, а інший узяв на себе функції фотографа».

Щоби побратися у Ванкувері, треба спершу купити ліцензію на одруження за 100 канадських доларів, а потім знайти людину, яка має відповідну ліцензію, аби одружити пару. Пізніше новостворена сім’я отримує сертифікат про одруження поштою.

«На церемонії була сцена. За нами спостерігали близько 100 людей. На сцені виступав чоловік в образі сестри-монахині. На довжелезних підборах і з бородою в блискітках. Він співав пісню, потім виголосив промову. Ми вийшли з обох боків сцени і повторювали за ним присягу. У Каті був букет квітів у руках, який вона потім кидала в натовп. Я ж тримала в руках гілку бавовни», — згадує Катя Жалоба.

«Люди погано розуміють, хто такі представники ЛҐБТ»

Дівчата кажуть, що хотіли б жити в Україні, але навіть коли тут легалізують партнерства чи шлюби для одностатевих пар, потрібне ще прийняття суспільства. Наразі воно погане.

«Важливий фактор для прийняття ЛҐБТ-спільноти — це видимість. У деяких дослідженнях ідеться про те, що якщо людина в оточенні має ґея, лесбійку чи трансгендерну людину, вона загалом краще ставиться до спільноти. Крім того, на сприйняття впливає ще й економіка країни. В економічно стабільних країнах люди більш толерантні до всього», — зазначає Катя Жалоба. 

Дівчата зазначають, що в Канаді жодного разу не зазнавали гомофобії. А втім, на весіллі до них декілька разів підходили люди й запитували, де їхній наречений. Потім багато перепрошували, коли розуміли, що вони — пара.

Катя Наскалова додає, що проблема у тому, що в Україні загалом люди погано розуміють, хто такі ЛҐБТ-люди.

«Існує міф, що гетеростосунки — це про стосунки, романтику, закоханість, а гомостосунки — це все секс, збочення і таке подібне. Ті, хто таке каже, просто ніколи не зустрічали ЛҐБТ-людей у стосунках. Та ми, як і інші люди. Ми просто любимо одна одну».

Матеріал підготовлено за підтримки ГО «Жінки в медіа» та Rainbow Beyond Borders Fund (Польща).