Рядки, написані війною. Вірш учасниці дитячого фестивалю «Literature Future»

До столиці Буковини на два дні приїдуть 100 найобдарованіших дітей України, авторів та переможців літературного всеукраїнського конкурсу.

Як раніше писала «Шпальта», 15-16 вересня у Чернівцях відбудеться І Міжнародний дитячий літературний фестиваль«Literature Future». До столиці Буковини на два дні приїдуть 100 найобдарованіших дітей України, авторів та переможців літературного всеукраїнського конкурсу. Також на фестиваль, який відбудеться у ЧНУ імені Юрія Федьковича, завітають відомі автори та актори, телеведучі й сценаристи…

Нагадаємо, благодійний фонд «Я – майбутнє України» запрошує чернівецькі родини стати частинкою дитячого літературного фестивалю та прийняти у своїх оселях діток з інших областей України.

Медіа-платформа «Шпальта» є інформаційним партнером дитячого фестивалю. Ми щодня публікуватимемо твори дітей та знайомитемо чернівчан із учасниками «Literature Future».

Я – Комякова Оксана Дмитрівна, мені 15 років. Народилась у Стаханові Луганської області. Зараз моє рідне місто окуповане російськими найманцями. Коли почулися перші вибухи, ми вимушені були переїхати до Харкова. Спочатку я дуже сумувала за рідним містом, мріяла повернутися туди хоч на мить, але я прекрасно усвідомлювала, що все те вже стало мені чужим: і рідне місто, і друзі, і школа, і навіть рідна домівка. Треба жити сучасним і майбутнім, жити і творити.

Харків дав моїй родині прихисток, а мені – натхнення та можливість поділитися своїми думками і бути почутою. Поруйноване війною життя віднайшло нове русло. У мене з’явилося багато нових друзів, нові уподобання.

Участь у літній школі МАН «Діалог у дії», у дитячій школі МИРотворчості при МАН, навчання у «Школі молодого письменника» під егідою Сергія Жадана, у гуртку «Літературна творчість» Харківської обласної Малої академії наук, подорожі закордон, участь у багатьох літературних конкурсах, перемога у II етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України (секція «Літературна творчість») дали мені змогу змінити власне світосприйняття, осягнути необмеженість людських можливостей. 

Маю  публікації в таких виданнях:

  1. Діти Метеорита: Збірка текстів випускників «Школи молодого письменника». -Х.:Майдан, 2017.-156-157 с.
  2. Мрії про Україну. Книга 1. Дитячі вірші та малюнки.Харків: Факт, 2016.-15 с.
  3. Мрії про Україну. Книга 2. Дитячі вірші та малюнки.Харків: Факт, 2017.-60 с.
  4. Я-це інший ти.Підлітки та війна-К.:Дух і літера.-2017.-60 с.

Зараз я є ученицею 9 класу Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 78 Харківської міської ради Харківської області; є вихованкою гуртка «Літературна творчість» Комунального закладу «Харківська обласна Мала академія наук Харківської обласної ради».

 

РЯДКИ, НАПИСАНІ ВІЙНОЮ

Сніг теж, виявляється, має сльози

Я випаду снігом на рідні поля,
Щоб добре під ковдрою вгрілась земля.

Вгорну я тополі, впаду на дахи,
Й тихесенько буду собі лежати.
Награються мною нехай дітлахи,
І добре було б, щоб замовкли снаряди.

Нехай же вітрищем мене занесе
Аж на підвіконня моєї домівки.
Далеко вона! Пам’ятаю ж усе.
До миті, коли забряжчали гвинтівки.

І я буду сипатись снігом всю ніч,
З вітрищем огляну ріднесеньке місто.
Та чорно в вікні, і не топиться піч.
По вулицях швендяють сепаратисти.

Ступатимуть грубо вони по мені.
Я ж буду скрипіти, як в люті морози.
Я ж буду стогнать, як істоти земні…
…Сніг теж, виявляється, має сльози.

***
Небо будинки чешуть

Небо будинки чешуть,
Шкрябають, аж деруть.
З небом таке уперше.
Боляче небу, мабуть.

Дряпають вже до крові.
(Ллється холодним дощем.)
Страшно йому, як ніколи:
Байдужістю тіло пече.

Небо будинки чешуть,
Люди в будинкахживуть.
Всі один одному брешуть.
Боляче небу, мабуть.

Чуєте, ви забули –
Щирість, що це таке?
У лицемірстві втонули,
А воно страшне і бридке!

Боляче небу дуже.
Чується стогін із неба:
«Почуйте ви наші душі!
Досить! Досить! Не треба!»

 
 

Залишити відгук

Залишити відгук