0
Колись Паркер був собакою Сенцова, а під час одного з бойових виїздів режисер довірив його Ревезі, після чого вони вже майже чотири роки не розлучаються.
Олег Ревега
На Буковині знімають фільм про військового Олега Ревегу та його собаку – Паркера. Стрічка матиме назву «Побратими». У ній покажуть історію дружби військового та собаки, архівні кадри з війни та місця, пов’язані з їхнім життям. Частину стрічки вже відзняли на Буковині, ще частину – на Київщині.
Олег Ревега та його пес Паркер разом майже чотири роки. Вони живуть, подорожують і навіть їздять на бойові завдання разом. За цей час собака породи курцхаар став для військового не просто домашнім улюбленцем, а «побратимом», який допомагає переживати складні моменти та триматися.
Паркер був собакою режисера Олега Сенцова. Під час одного з бойових виїздів Сенцов довірив його Ревезі. Відтоді вони майже чотири роки разом – живуть, їздять на завдання і навіть подорожують. А тепер їхню історію вирішили розповісти у фільмі.
Разом 24/7
До собак Олег Ревега раніше ставився добре, однак власного заводити не планував.
Паркера підібрали у селищі Мощун неподалік Гостомеля та Бучі. Поруч були мисливські угіддя, де він виріс. Господарі залишили його там.
«Були вибухи, він прибіг до хлопців в бліндаж, забився туди і перечікував. Далі вийшов погуляти. Знову стався приліт. Паркер встиг заховатись до когось іншого. Так, його й ходили потім шукати, щоб врятувати», – розповідає Ревега.
Спочатку Паркер був собакою українського режисера Олега Сенцова. Під час одного з виїздів на бойове завдання Сенцов довірив тварину Олегу Ревезі. Після цього чоловік і собака вже не хотіли розлучатися.
На питання, чи після виходу стрічки Сенцов не захоче повернути Паркера назад, Ревега з усмішкою відповідає:
«Такий сюжет навіть не обдумував, але сподіваюся, що ні. Проте насправді ми ж з Сенцовим навіть епізод відзняли. Він повіз нас туди, де підібрав Паркера».
Олег каже, що присутність Паркера покращує стан, так само собака діє на його побратимів. Відповідальність за собаку, за словами військового, теж допомагає триматися.
«Коли в мене поганий настрій, він підходить і хоче, щоб його за вушком почухати, починає дуркувати… Якось розряджає ті негативні думки», – розповідає Олег.
У 2023 році під час контрнаступу на Запорізькому напрямку Олегу довелося на деякий час залишити Паркера у місцевих мешканців. До того пес постійно був поруч із ним. Військові жили у бліндажах і розкладених наметах, а Олег із собакою – у машині.
Ті люди, за словами Олега, були дуже хорошими й теж мали собаку. Однак вона не подружилася з Паркером.
«Вона ревнувала і не підпускала Паркера. Їхні тварини жили в будинку. Мій же ж так само живе в будинку. Я його на вулиці ніколи не залишав. Пам’ятаю, вони сказали, що десь на дворі під накриттям його залишать. І мені тоді було дуже важко лишати його ось так, він ще й такими очима дивився. Думав: не дай Боже зі мною щось станеться… Хоча я уже розповідав, що з ним робити та куди відправляти у разі моєї загибелі. Але розумію, що так, як я, за ним ніхто не доглядатиме», – пригадує Олег.
Коли військовий повернувся, Паркер був дуже щасливий. Наступного разу їм довелося розлучитися, коли військовий поїхав на навчання до Німеччини. Тоді собаку залишили у батька Олега.
«Коли приїхав через місяць, то Паркер був ширший, ніж довший. Знаєте, це як до бабусі відправити дитину, коли на тобі це, на тобі те. Тоді він ледве на четвертий поверх вилазив. Пам’ятаю: відкриваю двері, він мене як побачив, то це скільки радості було! Коли собака дарує такі емоції військовому, то це дійсно певна реабілітація, яка допомагає тримати ментальне здоров’я», – розповідає чоловік.
Нині Олег і Паркер разом 24/7. Якщо військовому потрібно їхати до батьків у Німеччину, для собаки виготовили закордонний паспорт. Якщо вирушають на море, Паркеру роблять необхідні щеплення та готують документи.
Пес був поруч із господарем і під час бойових завдань. Олег зазначає, що Паркер досі лякається вибухів. Зараз у собаки є проблеми із серцем – воно погано перекачує кров, через що до організму надходить мало кисню.
Побратими Олега теж вважають Паркера частиною свого братерства.
«Коли хтось на вулиці може сказати: «Забери собаку», всі в один голос відповідають – «Це не собака, це – побратим». До нього ставляться з повагою. Це розумний та справді мудрий пес», – каже Олег.
«В його руці з’являється собача лапа»
Ідея створити фільм про Олега та Паркера виникла у Зоряни Биндас – авторки ідеї та продюсерки стрічки. Все почалося зі знайомства з Олегом Ревегою.
Чоловік приїхав у Тернопіль у справах і попросив Зоряну зустрітися, щоб обговорити певні питання.
«Приходжу на цю зустріч. Олег каже: «Йдемо, зараз вип’ємо каву, але я не сам». Відповіла: та гаразд. І тут військовий бус, але через вікна не видно, хто всередині. Він відчиняє цю дверку, подає руку. Я ж чекаю, що зараз якась пані вийде з того буса, а в його руці з’являється собача лапа», – пригадує Зоряна.
Зоряна Биндас
Тоді продюсерка подумала, що було б цікаво зняти фільм про дружбу Олега та Паркера. Згодом вона переконалася, наскільки сильно вони прив’язані одне до одного.
Якось Олег розповів їй, що має багато архівних відео з бойових дій, і запитав, чи можна їх використати.
«Я це послухала, і мені все склалося. Подумала, що про війну ми говоримо в дуже різні способи, і тут можна розказати про війну через собачку, через цю дружбу. А там ще історія про те, що він вкрав собаку в Олега Сенцова. Тому у фільмі якраз дослідимо, чи пробачив Сенцов йому ту крадіжку», – пояснює продюсерка.
Спочатку Зоряна поділилася ідеєю з Мишком Адамчаком, керівником проєкту та військовослужбовцем. Він її підтримав. Після цього розповіла про задум Олегу Ревезі.
За словами Мишка, цю ідею із зацікавленністю сприйняли Олег, його побратими та інші люди, дотичні до зйомок.
Мишко Адамчак
«Враховуючи те, що Паркер з нами щодня пліч-о-пліч по всіх наших завданнях, то це абсолютно позитивно сприйнялося. Тому спільно почали процес підготовки та пошуку можливих варіантів для фінансування», – пояснює Адамчак.
Команда, яка працює над фільмом, невелика. Це продюсерка Зоряна Биндас, режисерка Людмила Семпьйол, головні герої – Олег із Паркером, команда відеопродакшну та Мишко Адамчак.
«Це максимально щира і правдива історія. Ми намагаємося показати все так, як справді відбувається в повсякденному житті», – додає Адамчак.
«Купол Гуцула»
Частину фільму вже зняли на Буковині. Також зйомки відбувалися на Київщині. Окремий епізод знімали на «Куполі Гуцула» – місці, яке Олег Ревега почав будувати у 2022 році після київських боїв.
Він каже, ще за часів АТО розумів, що військовослужбовцям буде потрібна реабілітація. У 2023 році простір почав працювати. Нині сюди приїжджають військові, ветерани та люди, які повернулися з полону.
Зараз Олег реставрує старий будинок, щоб збільшити простір і приймати більше військових. Там планують проводити ретрити та працювати з психологами.
«У будинку підняли дах, зробили другий поверх. Зараз там тепло. Але шукаю меценатів, фінансування та гранти, бо самому стає дедалі важче цим займатися», – розповідає Олег.
«Побратими» покажуть у жовтні
Фільм «Побратими» створюють за підтримки Українського культурного фонду. Зоряна Биндас подавала проєктну заявку на конкурс, а Мишко Адамчак займався бюджетом.
На створення стрічки УКФ виділив 500 тисяч гривень. Також передбачено співфінансування у розмірі 60 тисяч гривень.
«Але ми ще шукаємо додаткових партнерів, тому що цієї суми дуже мало для того, щоб зняти фільм. Усе дорожчає. Коли ми робили бюджет, ціни були одні. Навіть вартість пального значно зросла за цей час, і це впливає на остаточний бюджет фільму», – каже продюсерка.
Тривалість фільму «Побратими» буде до години. Побачити фільм можна буде вже у жовтні. Презентації планують провести у Києві, Чернівцях та на «Куполі Гуцула».
Фото Макса Козменка
