0
Василь добровольцем долучився до війська на п’ятому році повномасштабного вторгнення.
Василь Луцик із позивним Експерт служить у батальйоні безпілотних наземних систем, у роті наземних роботизованих комплексів (НРК) на посаді оператора. До 82 десантно-штурмової Буковинської бригади долучився дев’ять місяців тому. До того чоловік працював судовим експертом у структурі МВС. Зізнається, ця робота йому дійсно подобалася. Крім того, Василь активно займався спортом, переважно футболом.
Про те, чому став добровольцем на п’ятому році повномасштабного вторгнення, про перші дні служби та роботу оператора НРК військовослужбовець розповів у інтерв’ю «Шпальті».
«Для чого тобі треба?»
Долучитися до війська Василь Луцик наважувався досить довго. Друзі та знайомі намагалися відмовити, адже чоловік мав хорошу роботу та відстрочку.
«Мені говорили: “Для чого тобі це треба? Ти ж сам розумієш, куди йдеш”. І я дійсно прекрасно розумів», – каже військовий.
Василь розповідає, що перший тиждень адаптації був важким, але завдяки побратимам зміг із цим впоратися. Далі, за його словами, було легше.
«Сьогодні багато хто ігнорує війну. Але ж якщо так чинитимуть усі, то самі розумієте, до чого це призведе. Можливо, у цьому я проявив свою мужність. За цей час жодного разу не шкодував про це рішення.
Я потрапив у такий підрозділ, де хочеться робити ту роботу, яку роблю, адже вона реально приносить користь нашим побратимам. Ми доставляємо продукти харчування, боєприпаси, також займаємося евакуацією поранених. На жаль, бувають випадки, коли вивозимо й загиблих», – додає військовий.
«Це рятує життя»
Про початок роботи у підрозділі розповідає з усмішкою. Пригадує – спершу запитали, що вміє робити.
«Я тоді відповів, що не боюся будь-якої роботи. Мені пояснили, що є водії, гаражники, де обслуговують НРК, та оператори. Першого дня ми працювали в гаражі. Почали гайки крутити, пам’ятаю, це все збирати. Згодом мене запитали, чи не хочу спробувати себе оператором», – каже Василь.
Наступного дня він уже тримав у руках джойстик. А за тиждень брав участь у бойових місіях.
Василь пояснює, що робота оператора НРК потребує ретельної підготовки та відповідальности, оскільки на практиці це складні маршрути, які проходять дуже близько до ворога. Попри це, зазначає чоловік, більшість місій – успішні.
Пригадує, коли вперше заїжджали в район проведення бойових дій, то дуже хвилювався і думав: «Куди мене везуть?»
«Насправді побратими підтримували й не давали розгубитися. Так, було цікаво… Коли від першого FPV тікав, згадував усе, чого нас навчали на БЗВП. Тобто ти не маєш боятися – усі набуті навички необхідно застосовувати у місці, де перебуваєш, та правильно розставляти пріоритети. Звісно, було страшно, вже з життям прощалися. Пам’ятаю, тоді обійнялися з побратимом і казали, що все, настав наш час. Але, бачите, я зараз тут», – розповідає Експерт.
За його словами, НРК нині є однією з найефективніших технологій, оскільки дає змогу виконувати завдання без безпосереднього ризику для життя військових. Техніка, яку використовують під час роботи, є матеріальним ресурсом, натомість її застосування дозволяє не наражати людей на небезпеку. Водночас військові можуть перебувати на позиціях, харчуватися та виконувати необхідні завдання, використовуючи НРК.
Роботу наземних роботизованих комплексів ускладнюють заміновані ділянки, «пелюстки» та присутність російських військових. Для прокладання маршрутів і спостереження за місцевістю військові взаємодіють із суміжними підрозділами, які використовують безпілотники типу Mavic. За словами Василя, маршрут намагаються організувати максимально безпечно, щоб забезпечити успішне виконання місії.
До кожної місії, додає військовий, необхідна ретельна підготовка.
«Ми розробляємо декілька варіантів маршрутів. За ними роздивляємося повністю все для безпечної поїздки. Щодня це різні позиції: один маршрут поміняли через небезпеку, зайшли за іншим. Плюс комунікація. У нас є такі оператори, що роблять усе від А до Я: від того, як ввімкнути комп’ютер і як вимкнути. Далі все поетапно, адже кожен НРК має свою програму», – розповідає Експерт.
«Тут потрібна стійкість і міцність»
Попри небезпеку, своїми бойовими операціями Василь пишається. Особливо коли йдеться про евакуацію поранених.
«Коли місія успішна, скажу відверто, ми з побратимами дуже тішимося й аплодуємо. А особливо коли займаємося евакуацією, коли людина важко поранена, ми стараємося якомога швидше доставити її в безпечне місце. І це рятує життя. Тому що місця, звідки евакуюємо, небезпечні, туди ніхто не дійде, крім НРК», – пояснює він.
Водночас робота пов’язана не лише з успішними місіями. Військовий розповідає і про втрати побратимів.
«Перші рази було складно емоційно та психологічно. Але минув час… Дійсно, важко спостерігати ситуацію, коли на очах втрачаємо людину. Тут потрібна стійкість і міцність», – ділиться військовий.
На запитання про те, якою для нього є перемога, Василь відповідає коротко:
«Коли жодного ворога не буде на теренах нашої держави. І сподіваюся, більше до цього повертатися ніхто ніколи не буде».
Фото Тараса Піца
