0
Шкільна форма та діловий стиль у закладах освіти є предметом дискусій, особливо після відходу від радянських практик. «Шпальта» поспілкувалася з директорами чернівецьких освітніх закладів, батьками та учнями про місце уніфікованого одягу у ліцеях та гімназіях міста, доцільність шкільної форми та можливі альтернативи.
Стиль одягу загалом та шкільна форма в закладах освіти зокрема є давнім предметом дискусій між батьківською та освітянською спільнотами. Розмови в контексті форми про зручність, самовираження, соціальний статус або ж бренд закладу освіти час від часу зʼявляються в медійному просторі.
Нагадаємо, що закони України не встановлюють обов’язкову наявність шкільної форми. А Закон «Про освіту» гарантує організаційну свободу закладів освіти. Простіше кажучи, ходити дітям до школи у формі чи ні, кожен заклад освіти вирішує для себе сам – це повинні регламентувати правила внутрішнього розпорядку та статут. Зауважимо, що батьки учнів (або особи, які їх замінюють) мають право долучатися до розвʼязання організаційних питань у школі – зокрема і щодо запровадження шкільної форми.
«Шпальта» спільно з Новою українською школою поспілкувалися з деякими директорами чернівецьких закладів освіти, учнями та їхніми батьками про роль уніфікованого одягу в ліцеях та гімназіях міста, доцільність шкільної форми та можливі альтернативи.
Який одяг для школи обирають учні та батьки з Чернівців
«Наразі немає вимог до того, як повинні одягатися діти в закладах освіти», – нагадує начальниця Управління освіти Чернівецької міської ради Ірина Ткачук.
Ірина Ткачук/ архівне фото
Посадовиця додає, що нині в жодному закладі освіти Чернівців учні не носять уніфікованого одягу.
«Діти часто перебувають в укриттях, а тому головне наразі – їхній комфорт», – додає Ірина.
Леся Журба
«Ми живемо в сучасному світі. Навіщо досі потрібні форми, випускні стрічки тощо? Я вважаю, цього не треба», – каже Леся Журба, мама школяра та школярки.
Син Лесі навчається в дев’ятому класі, дочка – у другому. За її словами, сучасним підліткам не потрібна шкільна форма.
«Підліткам потрібні джинси, кросівки та футболка. Їм це зручно та стильно», – запевняє мати.
школярка Ліза
Дев’ятикласниця Ліза вчиться в Чернівецькому ліцеї № 14. Зараз у закладі довільний стиль одягу, але дівчина пригадує, що в молодшій школі таки носила шкільну форму.
«Я нормально ставлюся до форми. Якби сказали, що треба носити, то, певно, носила б. Але думаю, що це ніяк не впливає на процес навчання», – каже дівчина.
[Наукових доказів щодо користи чи шкоди шкільної форми для навчання справді надзвичайно мало. У британському метадослідженні «Teaching and Learning Toolkit» вчені спробували узагальнити й систематизувати наявні дані з цього питання. Докладніше читайте тут].
Та все ж, більш звичним для підлітків теж є джинси і футболка. Дівчина додає, що в такому одязі їй значно комфортніше.
Так само про комфорт повсякденного та напівспортивного вбрання каже й Давид, який навчається в тому ж ліцеї № 14. Але додає – він не проти шкільної форми.
«Це корисна річ. Вона підкреслює авторитет школи, може демонструвати її статус і виділити будь-якого учня ліцею від інших», – зазначає хлопець.
Школяр Давид
Будь-що краще, ніж радянська форма
Натомість директорка ліцею № 5 «Оріяна» Галина Абрам’юк переконана, що будь-що буде краще, ніж шкільна форма радянського зразка, яка й після відновлення незалежности України в частині закладів освіти ще довгий час була обов’язковим атрибутом кожного шкільного свята [ба більше, поодинокі випадки траплялися і після повномасштабного вторгнення росії в Україну].
«Головне, що ми відійшли від цієї совєцької мереживної форми, яка нагадувала гувернанток», – каже Галина Абрам’юк.
Звичним атрибутом для визначних дат у ліцеї № 5 «Оріяна» є вишиванка. Галина Абрам’юк переконана, що саме вишита сорочка – це компромісний варіант між зручністю та престижем.
«Мені приємно, що батьки та учні підтримали такий святковий дрес-код, адже це не просто форма, а одяг, який наповнений духом поколінь українців», – каже директорка.
архівне фото
Говорячи про шкільну форму, варто брати до уваги не лише престиж, а й вартість, переконані директори.
На думку Галини Абрам’юк, ідею запровадження форми потрібно обговорювати та розглядати, але за умови, що цей одяг буде якісним.
«У нас був досвід замовлення уніфікованих форм, але вони були абсолютно неякісні. Це були синтетичні тканини – одяг, у якому дітям було незручно та спекотно», – згадує пані Галина.
Вона додає, що дітей не потрібно обмежувати. Натомість ліпше, якщо правила дозволятимуть усе, крім… А вирізнятися дитина може не лише зовнішнім виглядом, а і своїми хорошими вчинками.
«За кордоном форма втілює історію закладу»
«У сприятливіші часи в нас була не лише форма, а й спеціальні емблеми. Але з початком ковіду, а згодом і великої війни, для цього немає можливостей. Як-то кажуть: “Не можеш вирішити – відпусти”», – розповідає Жанна Горевич, директорка Чернівецької гімназії № 17.
У закладі намагаються дотримуватися ділового дрес-коду, додає директорка. Але питання зовнішнього вигляду зараз не стоїть гостро. Головне для гімназії нині – навчання та збереження ментального здоров’я.
«У нашому закладі погляди на шкільну форму розділилися. Зрештою, багато закладів освіти за кордоном мають уніфіковані форми – у такий спосіб вони передають статус, історію закладу, їхню престижність. Але ми зараз в інших умовах, тому в цьому питанні головне – чути дітей і вміти балансувати», – запевняє директорка.
Альтернатива – тематичні дні з дрес-кодом
Директор ліцею № 14 Сергій Кізіма переконаний – форму не треба нав’язувати дітям. Це теж створює нерівні умови для учнів, зокрема й у фінансовому питанні.
За словами директора, такі речі варто обговорювати спільно: батьки, дирекція школи, а головне – учні.
А ще директор розповідає, що в ліцеї почали запроваджувати тематичні дні. Так, нещодавно в закладі відбувся «кольоровий тиждень», коли учні та викладачі щодня одягали речі однакового кольору.
Сергій Кізіма
«Торік дев’ятикласники вирішили організувати тиждень стилю. І в нас, умовно, понеділок був днем венеційського стилю з карнавальними масками. Наступного дня це була вечірка в стилі «Гетсбі», тобто це костюм-трійка, хлопці були в кашкетах тощо», – каже директор.
За словами Сергія Кізіми, якщо дитина щодня одягала б обов’язкову шкільну форму, то чекала б того вільного дня, коли можна одягнути те, у чому зручно. А якщо ж навпаки – то простіше організувати учнів до якогось тематичного дня.
Так, на Останній дзвоник цьогоріч педагоги ліцею, батьки та учні зійшлися на поєднанні джинсів та української вишиванки.
Розрізняти учнів за емблемою закладу
Як і Жанні Горевич, Сергієві Кізімі імпонує альтернативний варіант. За його словами, у ліцеї № 14 розглядають можливість впровадження пінів з емблемою закладу, які ліцеїсти кріпитимуть на одяг. Це відрізнятиме їх від школярів з інших закладів освіти.
«Мені б так само хотілося, аби кожна школа мала свою впізнавану атрибутику. І, наприклад, коли відбувалися загальноміські заходи, можна було б ідентифікувати учнів із того чи іншого закладу освіти», – зазначає пан Сергій.
Водночас кошти для створення такої атрибутики не обов’язково витрачати з державного чи міського бюджетів. Натомість можна зібрати їх під час неформальних заходів.
«Наприклад, провели якийсь благодійний ярмарок – і кошти, що заробили, спрямували на розробку чи закупівлю брошок, пінів та шоперів. А ще можна, наприклад, організувати збір макулатури, й ці кошти, знову ж таки, інвестувати», – каже директор.
Однак будь-які подібні нововведення варто запроваджувати лише за погодження з дітьми.
«Нічого для дітей без участи дітей», – підсумовує Сергій Кізіма.
За словами освітянина, сучасні діти заслуговують на демократичне спільне рішення, а не обраний батьками чи учителями одяг, у якому щодня ходити саме школярам.
Фото Ігоря Константинюка
Цей матеріал був представлений ГО «Смарт освіта» в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США
