0
Колеги музиканта поділилися зі «Шпальтою» спогадами про митця.
Сьогодні, 13 вересня, у Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у Чернівцях попрощалися з народним артистом України, солістом-інструменталістом дуету «Писанка», віртуозом-цимбалістом Іваном Кавацюком. Музикантові було 65 років, 35 із них він присвятив мистецтву.
На подвір’ї собору зібралися десятки людей. Більшість прийшли з червоними гвоздиками. Труну до собору занесли під звуки цимбалів.
Колеги Івана Кавацюка поділилися зі «Шпальтою» спогадами про музиканта, з яким багато років працювали та виступали разом.
«Не хочеться говорити про Іванка в минулому»
Володимир Лобурак, учасник дуету «Скриня», розповідає, що з Іваном Кавацюком та його дружиною Оксаною познайомився ще на початку створення «Писанки». Два дуети часто зустрічалися на фестивалях. Відтоді спілкувалися, обговорювали творчість, мріяли та будували спільні плани.
«Для всіх це чудовий музикант, прекрасна людина, гарний у спілкуванні, щирий, добрий, відвертий. Тому дуже шкода, що не стало Івана і його музики, що більше не буде цих звуків цимбалів», – каже Володимир Лобурак.
Володимир Лобурак
Василь Кошман, який очолював обласну філармонію у 1993–2003 роках, працював із дуетом «Писанка» ще тоді, коли був заступником директора.
«Не хочеться говорити про Іванка в минулому, але, на жаль, Господь Бог розпорядився по-іншому. Ви знаєте, це настільки правдива, чесна, добра людина. Й до того ж прекрасний фахівець.
Вони до роботи були, як кажуть на Буковині, прикрі. Настільки прискіпливо відносилися до своїх концертів, що жодна художня рада не могла якісь зауваження давати», – пригадує він.
Василь Кошман
Разом із «Писанкою» Василь Кошман неодноразово гастролював у США та Канаді. Каже, що за роки спільної роботи не пригадує ситуації, за яку міг би дорікнути Іванові.
«Коли сталася ця біда, я вечором так думав, аналізуючи всі наші поїздки, нашу роботу. Не можна було якісь претензії, що він колись щось не так зробив, чи не так поступив, чи не так сказав. Це була людина, яка об’єднувала всіх навколо себе», – розповідає чоловік.
Також Кошман додає, що Іван Кавацюк особливо ставився до свого інструмента.
«В мене інколи складалося враження, що він народився з цимбалами. Іван відносився до інструменту, як до самого себе. Він любив, лілеїв та кохав ті цимбали, як Оксанку. Це для нього були дві одиниці без яких не міг просто жити», – каже Василь Кошман.
Звукорежисер Василь Васкан працював у філармонії з 1988 року. Пригадує «Писанка» прийшла до філармонії у 1990 році після фестивалю «Червона рута». Він каже, що знав Івана Кавацюка 37 років.
Василь Васкан
«З «Писанкою» знайомий з першого дня. Я працював в ансамблі «Смерічка» з покійним Назарієм Яремчуком до кінця 1995 року. А з ними ми співпрацювали. Назарій любив цей дует. Ми навіть проїздили два місяці по гастролях по США з «Писанкою». У 1993 році виступали там разом», – розповідає звукорежисер.
Івана Кавацюка він згадує як світлу, спокійну, веселу та добру людину. Васкан пригадує, як після концертів артисти зустрічалися, розмовляли, розповідали анекдоти та різні історії.
Що відомо про Івана Кавацюка
Іван Кавацюк народився 1961 року в селі Мишин Івано-Франківського району. Професійну музичну освіту здобув у Дрогобицькому училищі та Рівненському державному інституті культури.
Згодом викладав у дитячій музичній школі міста Делятина на Прикарпатті, а також грав в оркестрі народних інструментів «Аркан».
У 1989 році цимбаліст долучився до першого всеукраїнського фестивалю «Червона рута», де познайомився зі співачкою з Буковини Оксаною Савчук, з якою згодом одружився та створив музичний дует.
Уже наступного року Кавацюк і Савчук представили першу сольну програму. Тоді завдяки компліментам глядачів їхнім костюмам народилася назва творчого об’єднання – «Писанка».
Фото з Facebook дуету «Писанка»
Понад три десятиліття Іван Кавацюк виступав разом з Оксаною Савчук. У 1990 році вони вперше вийшли разом на професійну сцену. Відтоді працювали у Чернівецькій обласній філармонії імені Дмитра Гнатюка.
«Писанка» представляла українське мистецтво на міжнародних фестивалях та концертних сценах. Цимбали Івана Кавацюка звучали у США, Канаді, Франції, Італії, Німеччині, Австрії, Фінляндії, Швеції, Греції, Польщі, Чехії, Угорщині, Румунії, Ізраїлі та інших країнах.
За роки творчості у репертуарі музиканта були сотні творів, а за окремими біографічними джерелами – близько тисячі. Серед них – народні пісні, балади, думи, легенди, романси, духовна та інструментальна музика.
Ще у 1980-х роках цимбаліст здобув нагороди міжнародних конкурсів та фестивалів у Бая-Маре в Румунії, Будапешті та Балатоні в Угорщині, а також на грецькому острові Лефкада.
У 1997 році Іван Кавацюк отримав звання заслуженого, а у 2015 році – народного артиста України. Крім того, у 2008 році його нагородили орденом «За заслуги» III ступеня.
Раніше друзі та рідні музиканта оголошували збір на його лікування. Проте 11 вересня стало відомо про смерть цимбаліста.
Поховання Івана Кавацюка відбудеться 14 вересня об 11:00. Воно розпочнеться в родинному домі в Кіцмані.
Фото Тараса Піца
