0
Британець пробіг 42 кілометри у кожній країні, щоб зібрати гроші на кампанію щодо обізнаності раку простати.
Фото BBC
Оригінальний матеріал inews
Британець пробіг 42 кілометри у кожній країні, переживши крадіжки, хвороби та психологічні труднощі, щоб зібрати гроші на кампанію щодо обізнаності раку простати у Великобританії.
Бігати марафони заняття не з легких, але Нік Баттер вирішив ускладнити собі завдання. Він пережив крадіжки, його збила машина, підстрелили, він переправлявся через річку Конго для того, щоб стати першою людиною, яка пробігла марафон у кожній країні в світі.
За 674 дні він пробіг 42 кілометри у 196 країнах, щоб зібрати кошти на кампанію щодо обізнаності раку простати у Великобританії, після зустрічі на Піщаному марафоні у 2016 році з Кевіном Веббером, у якого діагностували цю хворобу.
Після двох років планування Баттер виїхав з Лондона у січні 2018 року. Його марафонська місія розпочалася у Торонто, Канада, і закінчилася в Афінах у Греції у листопаді 2019 року. Під час своєї епічної подорожі він 455 разів літав літаком, отримав 120 віз та оформив 10 паспортів. Його двічі грабували, одного разу його вкусив собака, він біг у 15 зонах бойових дій, пережив ниркову інфекцію та дев’ять харчових отруєнь. Після цього він написав книгу під назвою «Running The World» (Бігаючи світом).
Баттер став першою людиною, яка пробігла марафон у 196 країнах. Окрім того, він претендує на рекорд Гіннеса «за найшвидший час пробігу марафонської дистанції у всіх суверенних державах, визначених ООН». Цифра 196 включає 193 держави-члени Організації Об’єднаних Націй, а також три інших, які наразі не визнані офіційно.
Наразі Баттеру вдалося зібрати £122,273 для своєї кампанії.
П’ять найцікавіших фрагментів із враженнями Баттера з його книги.
Північна Корея
Місто Пхеньян було вражаючим, і перебуваючи там, я жодного разу не відчував себе у небезпеці. У марафоні брали участь приблизно 1000 людей, 300 з яких були іноземцями. Ми бігли по широчезній головній вулиці міста, а також у досить моторошних промислових районах.
Загалом місто чисте з величезними будівлями. Пам’ятаю, як бачив хлопців у будівельних касках, які грали у бадмінтон на будівельному майданчику і сміялися. Я очікував побачити вороже місто, яке буде свідченням життя за суворого режиму, але воно здавалося зовсім не таким, принаймні зовні.
Фото mpora.com
Сирія
Тут я бігав на футбольному стадіоні, де грала національна жіноча футбольна команда віком до 19 років. Після марафону я жив у чудовому готелі, мабуть, одному з найгарніших з тих, у яких я зупинявся під час подорожі. У ньому було чисто, а персонал був фантастичним.
Звісно у країні запроваджено безліч заходів для безпеки відвідувачів. Тут панувала атмосфера занепокоєння у зв’язку із присутністю великої кількости військових, багато з яких були зі зброєю. Це чудова місцина, і не все в ній зруйновано бомбами. Те, що залишилося — гарне.
Нігерія
Я ненавиджу розповідати погане про певні країни, тому що я з’ясував, що більшість людей усюди добрі, але в Нігерії у мене обманом видурили гроші люди, у яких я зупинився, а після забігу мене жорстоко обікрали на ринку у Лагосі.
Я був із одним високопоставленим політиком та ще одним бігуном, коли нас раптово оточила група чоловіків. Мене штовхнули на землю, почали махати величезним ножем і пістолетом перед обличчям. Поліція просто спостерігала за тим, що відбувалося.
Не думаю, що мене збиралися застрелити або відтяти голову, але це був жахливий досвід. Рівень адреналіну у тілі зашкалював. Раптом хтось сказав «Біжи!», і я побіг.
Тувалу
Це крихітний острів у Тихому океані; одна з найменш відвідуваних країн світу. Через два-три десятиліття він повністю зникне, зануриться під воду. Перебувати посеред океану – дивне відчуття. Ви починаєте боятися найменшого сплеску води.
Це єдина країна, у якій я пробіг весь марафон на діючій злітно-посадковій смузі. Оскільки місце насправді дуже маленьке, тут не більше двох готелів та декількох кафе, і вся громада живе біля злітно-посадкової смуги. Люди грають на ній у волейбол та крикет, а коли прилітає літак просто йдуть з неї. Я раніше ніколи не був у подібному місці.
Сьєрра-Леоне
Якщо б я рекомендував країну для подорожі, нею б стала Сьєрра-Леоне. Це місце розчулює до сліз та дає розуміння наших привілеїв та переваг країн, у яких живемо ми. Сьєрра-Леоне – одна з найбідніших країн на планеті, але тут живуть найдружелюбніші люди; вони надзвичайно щедрі та відкриті. Тут одні з найкращих пляжів, які я коли-небудь бачив, та жахлива бідність.
Ця країна – це справжнє втілення крайнощів, яке вражає вас на все життя.
