0
Як працює віртуальна або гібридна форми навчання у школах США, що таке роботи телеприсутности та як вони допомагають дітям на уроках. Шпальта переклала матеріал The Washington Post.
Ліворуч від ноутбука розташований робот телеприсутности Фото TWP
Оригінальний матеріал The Washington Post
Минув майже рік з того моменту, коли сім’ям по всьому світу довелося швидко звикати до масок, карантину, віртуальної та гібридної форм навчання. А все через пандемію коронавірусу.
Для Елізи Енгель та її сина Томаса Макнайта, шестикласника зі школи в Олександрії, штат Вірджинія, США, 2020 рік підготував несподіваний сюрприз – у зв’язку з карантином хлопчик відвідує школу за допомогою робота.
«Це по-справжньому дивовижно. Ніби із «Зоряних війн, − каже Томас. – Якесь технічне диво».
Робот також допомагає 7-річному Заку, сину Емі Клайн, підтримувати зв’язок з учителями та іншими учнями школи у Лонгв’ю, Вашингтон, оскільки він перебуває на дистанційному навчанні, щоб мінімізувати ризик для своєї родини у період пандемії.
«Ось уже впродовж восьми місяців він не бачиться з іншими дітьми, крім своїх кузенів та декількох сусідів. Тому я, як мама, хотіла знайти для нього новий спосіб спілкування. Цей робот змінив усе на краще».
Зак використовує робота на ім’я Swivl, а Томас − Owl. Обидва пристрої – це роботи телеприсутности, які є інтелектуальними комп’ютерами для проведення відеоконференцій, оснащені мікрофонами та динаміками. Деякі з таких роботів можуть сидіти на парті або ж стояти у класі чи навіть їздити по класній кімнаті. Ця технологія набула популярности у початкових і середніх школах у США під час пандемії, де ввели гібридні і змішані форми навчання. Згідно з нею деякі учні перебувають у школі, а інші присутні на уроці онлайн. Велика різниця між роботом та традиційною камерою полягає у тому, що робот реагує на рухи та звуки у класі, може повертатися на 360 градусів, завдяки чому учні, які навчаються вдома, можуть бачити більше, ніж просто статичне зображення класу.
«Ми зрозуміли, що ця технологія краще залучає дітей у процес навчання, ніж стандартна камера», − стверджує Джо Пікок, директор школи, у якій навчається Томас. Пікок закупив роботів для школи влітку 2020 року, і наразі їх використовують в 11 класах у школі.
«Вони забезпечують ефект присутности – ніби ти сидиш у класі, повертаєш голову і слухаєш того, хто говорить. Діти у класі природньо взаємодіють із дітьми, які перебувають вдома. Їм подобається навчатися таким чином».
Батьки також бачать різницю між стандартним онлайн-навчанням та навчанням за допомогою роботів. На думку Емі Клайн, без нової технології її син не зміг би навчатися онлайн.
«Мені б довелося відправити його до школи, незважаючи на ситуацію з Covid-19. Swivl дає йому можливість більше взаємодіяти з дітьми у класі. Він не просто споглядає урок, а наче бере у ньому безпосередню участь. Він бачить інших дітей та те, що вони роблять».
У часи до пандемії роботів телеприсутности найчастіше використовували у закладах вищої освіти або ж на курсах підвищення кваліфікації вчителів. Але, за даними компанії виробників, із червня 2020 року рівень продажів цих пристроїв шалено виріс. Лише в OwlLabs заявляють, що початкові та середні школи почали використовувати роботів на 13 000% частіше.
Школи у США почали шукати рішення проблем, пов’язаних із дистанційною формою навчання, після весни 2020 року. Адже багато батьків скаржилися, що учні не взаємодіють між собою. Вони шукали своєрідний міст між дітьми, які продовжували ходити до школи, та тими, хто залишався вдома. Навчальні заклади почали залучати до навчання роботів, щоб діти вдома не почувалися ізольованими та щоб вони відчували себе частиною спільноти.
Звісно, роботи телеприсутности не є панацеєю. Адже інколи в їхній роботі виникають помилки і час від часу їх потрібно перезавантажувати. Окрім того, коштують вони не дешево – від $600 до $1000, тому в США їх частіше використовують у приватних школах, хоча наразі і державні почали їх купувати.
Як вони працюють
Роботи рухаються різними способами. Деякі постачають із пристроями для стеження, які вчителі одягають собі на шию або розставляють у різних частинах класної кімнати. Завдяки цьому робот знає, у якому напрямку направляти камеру. Інші повертаються на найбільш гучні звуки у кімнаті. Деякими з роботів учні можуть керувати з дому через віджет, встановлений на їхній планшет або ноутбук.
Учні, які користуються подібними роботами, розповідають, що самі налаштовують камеру, щоб бачити дошку або те, що відбувається на уроці краще. Їм не доводиться запитувати в інших, що там. Деякі вчителі дозволяють учням, які навчаються вдома, не вимикати робота на перерві, щоб вони могли поспілкуватися з друзями.
Батьки задоволені подібними нововведеннями. Вони вважають, що використання роботів – це життєвий урок для дітей. Вони вчать їх бути терплячими та адаптуватися до нововведень у складні для всього світу часи.
