Небажана корона, або як я перестав хвилюватися і пережив коронавірус

Про власний досвід легкої форми коронавірусу, симптоми і лікування пише у колонці головний редактор «Шпальти» Олександр Докієн

«Коли всі навколо хворіють, а ти — ні, то в один момент здається, що тебе це не торкнеться».

Другого листопада ми з директором ГО «Вільна Шпальта» Сашею Білоусом погодилися на волонтерську роботу в інфекційному відділенні Чернівецької ОКЛ. Я вже публікував допис про те, як носили туди ліжка. Ми встигли трохи пожартувати, аби й нам приберегли декілька з них після нашого візиту. Загалом того захисту, як на мене, було достатньо. Я не чіпав руками слизові оболонки тіла, декілька разів мив руки, наніс два-три шари гелю-антисептика. Опісля ми вийшли на вулицю, я ще хвилювався, аби не застудитися. Бо не дарма кажуть, що не гоже гарячому виходити на холодну вулицю. Був я без шапки, але густота мого волосся дозволяє мені таку розкіш. 

Ми з Сашею сміливі, звичайно, але й прислухалися до власного тіла. Наступного ранку дізналися, що в обох сухість у носі і першить у горлі. Посміялися, бо загалом усе добре. Каже Саша, що це «самонакрут», ми ж були у повному захисті. А я собі думаю: мабуть, я заслаб, бо мокрим вийшов на вулицю. 

Варто згадати, що за три дні до того Саша мені сказав, що його брат, Діма Білоус, захворів на ковід. Останній лікар зі свого відділення. А він працює зі «складними» пацієнтами, хворими на COVID-19, у відділі інтенсивної терапії. Його першу міську лікарню переобладнали з багатопрофільної на інфекційний стаціонар.

Ми з Саньою посміялися, мовляв, вже і його дістала ця хвороба, бо вже думали, що він з тих, хто не хворіє. Хух! Виявилося, такий, як усі. Хто любить особливих? 

У Саші був контакт із Дімою, у мене — з Сашею. Просто чудово! Але скажу чесно, я через це не хвилювався. А просто прийняв цей факт, потиснув Саші руку і пішов далі. А от після лікарні занепокоївся. 

За два дні після інфекційного я почував себе досить нормально, але втомлено. В горлі дерло, голова почала боліти у другій половині дня. Словом, нічого такого, що завадило б мені провести звичайний робочий день, а ввечері піти з друзями випити кави. Таблеток від голови ще ніхто не скасовував, а гаряче капучіно від першіння в горлі сам лікар виписав. Так-так, саме той, який лікує мене, коли я застуджуюся. Тобто, я сам. 

Щодня я запитував у Саші як він почувається. Він казав, що нормально, а я вже трохи почав скаржитися, мовляв, щось я в’ялий. Та Саша — хлопець позитивний, тому скинув це все на втому, а я повірив. У четвер я ледве приволік себе додому. Думаю, чи це так наробився, що стомився, чи що? Посиджу я ввечері вдома, наберуся сил. 

Виражені симптоми

У п’ятницю зранку я ніби оклигав. На роботу прийшов наш оператор квадракоптера. Ми з ним випили міцного чаю — і кожен зайнявся своїми справами. Але до обіду я зрозумів, що треба йти додому. Кашель, на який я не дуже звертав увагу, посилився. У горлі почало сильніше дерти. От і «приплив». Застуда, не інакше. Я купив сироп, смоктальні таблетки, жарознижувальне. Дістав із підвалу варення і почав «заливатися» чаєм. 

Температура у перший день виражених симптомів — 36,9.

Наступного дня в мене вже боліли м’язи ніг і спини. Температура піднялася до 38,5. А найгірше — почали боліти нирки. Я злякався — давно не мав проблем із ними (у мене хронічний пієлонефрит, але декілька років він не турбував узагалі). 

І що це зі мною? Горло? Воно може давати таку температуру. Але й нирки болять. Вони можуть давати температуру і 40 — я це добре знаю. Може, ковід? Ні, є нюх, смак. А найголовніше — хороший настрій. Навіть попри слабкість і недугу.

Я уважно до всього принюхувався: лимон, зубна паста, картопля, ковбаса, сир, мило, сироп від кашлю.

У неділю, на третій день виражених симптомів, у мене з’явився нежить, якого не було до цього. Смакові рецептори притупилися. Це ніби нормально при нежитю. Смак відчував, але запах не дуже. Від болю в нирках я випив «Німесил» і продовжував лікуватися від застуди.

Але один дзвінок прояснив усе — ніби лампочка у темному холодильнику вночі. Один із наших засновників — а у «Шпальти» їх декілька — дружньо запитав, як я себе почуваю. І між іншим згадав, що Саша Білоус здав тест на ковід, і він позитивний. Ага, зрозумів. 

Ввечері я вже не міг відрізнити сир від хліба, а імбирний чай — від малинового. Все ясно — це ковід.

Мені зателефонував Діма Білоус, лікар і брат Саші, про якого я вже згадував. Серйозним тоном поцікавився моїм самопочуттям. Попри жартівливий настрій я пояснив йому, що і як. Контракту з сімейним у мене не було. А треба — бо він направляє на ПЛР-тест за гроші держави. Ми ж не дарма платимо податки. 

4 день симптомів. Лікування від Covid-19

У понеділок зранку зателефонував сімейній лікарці, яку мені порадили, і дистанційно підписав з нею угоду. Для цього надіслав сторінки паспорта й ідентифікаційний код на вайбер. Так я отримав сімейного лікаря на дев’ятий місяць епідемії в Україні.

Оскільки ліків від «корони» ще не придумали, то виписали мені пити багато води, їсти цитрусові, вітаміни С, D, цинк і противірусні. Температуру нижче 37,5 не збивати. 

З настроєм і апетитом у мене все було чудово. Але що б я не їв, не відчував: чи то перловка на воді, чи то улюблена страва — все однакове. 

Я перенюхав усе: лимон, пасту, дігтярне мило, старі шкарпетки, засіб для миття посуду, котячий корм. Але нічого не відчув. Єдине, що відчував — яка їжа кисла, яка солодка і солона. 

Цілий день я почувався цілком нормально, лише тривожив біль у спині, нили м’язи навколо хребта, між лопаток. Я боявся, аби це не боліли легені. Тому час від часу глибоко вдихав — і ніби все було добре. А коли видихав, не чув свисту. Кашель був мокрим, температура не вище 37,3.

5 день симптомів

Перша ніч від суботи, яку я проспав без жарознижувальних чи знеболювального. Попри біль у спині, заснути було цілком можливо. Першим повідомленням, яке я прочитав зранку, було від моєї знайомої. У неї на роботі помер колега від корони. Така інформація насторожує і трохи пригнічує. Краще не треба розповідати людям, які хворіють ковідом, про випадки смерті. Ми і так знаємо, що це серйозно. Адже вірус не просто небезпечний — він атакує найуразливіші місця організму. У моєму випадку — нирки. 

6 день симптомів. Безкоштовний ПЛР-тест на коронавірус

У середу сказали з’явитися біля центрального входу поліклініки, аби здати аналіз (мазок) на коронавірус. Це безкоштовно, адже направляє сімейний лікар. Тут виник перший дисонанс: ніби ізолюватися треба вдома, але і в поліклініку якось треба дійти.

Таксі не брав, бо наражаю на небезпеку водія. Про громадський транспорт не може бути і мови. Тож я пішов пішки. Моє самопочуття дозволило мені подолати цей 30-хвилинний відрізок. Але точно знаю, що не всім хворим це під силу.

Біля входу в поліклініку — жива черга. Але не ланцюжком, а хаотично люди розкидані по тротуару. Всі тримають соціальну дистанцію. На запитання «хто крайній» кричать з обох кінців. Почався ґвалт. Одна кричить, що вона крайня, інша — що вона. Втягують у це ще людей. Починають розбиратися, хто за ким, хто перед ким. Жінка почервоніла, інша зблідла. Розійшлися у різні кінці. Кожна при своєму, ніхто не поступився. Про мене забули — я став збоку. За ким я, так і не зрозумів, прибився до колеги, яку впізнав серед цього натовпу у масках.

До нас вийшла медикиня з паперовими направленнями.

Далі почався прийом. Направду, я пройшов швидше, ніж мав би. Навіть швидше за тих панянок, що сперечалися і були тут раніше. 

Двоє молодих медсестер працювали просто на сходах поліклініки. Потерли паличкою з вати у моєму носі, потім — у горлі. (Це дві різні палички, зауважу про всяк). Направлення треба віддати медикиням, 1-2 хвилини — і людина вільна.

Єдине, що тривожить, — якщо людина потрапила на цю процедуру здорова, то у черзі на мазок може підхопити коронавірус. Враховуючи щілність хворих і незважаючи на те, що ви на відкритому повітрі. Маски здебільшого мають такий вигляд, ніби їх носять ще від весни і з того часу не прали. В одного діда була поліетиленова рукавичка — така, як у супермаркетах беруть, аби набрати фрукти. Захист надійний. 

Цього ж дня вночі сімейна лікарка надіслала мені результати: РНК-вірус SARS-CoV-2 виявлено. По суті формальність, але тепер офіційно. Якщо ви зі мною контактували, то контактували з підтвердженим «коронавірусником». 

7 день симптомів. Лікування

Два дні не було температури, але м’язи спини досі ламали, особливо вранці. Нежить не проходив, кашель — так само. Ні запахів, ні смаків я не відчував. Із лікування — ReO-вода, вітаміни «Супрадин», сироп від кашлю, краплі від нежитю. А ще полоскав горло розчином теплої води, солі і соди, а ніс — розчином теплої води і солі. Все, більше нічого.

Тиждень після явних симптомів. Не безкоштовна комп’ютерна томографія

Кашель не проходив уже тиждень. Мене це почало насторожувати, тому звернувся до сімейної лікарки, яка відправила мене на КТ (комп’ютерну томографію). Це вже не за кошт держави. Але записали того ж дня, коли їм зателефонував. Ціна — 1200 гривень. Результати — за 2 години. Легені чисті, запалення немає. А кашель є. І добре — тепер кашляю без тривоги.

Найбільш неприємним було те, що я нічого не відчуваю: ні на смаку, ні нюху. 

«Ковідні» сни

Відтоді, як я захворів, почали снитися дуже реалістичні сни. І всі неприємні, подекуди з покійними родичами. Щоночі. Такі сни, які важко відрізнити від реальности. Але водночас прокидаєшся і не хочеш знову у той сон потрапляти. Не пам’ятаю, аби раніше стільки ночей подібні сни у мене були. Можливо, це один із симптомів ковіду. Назву це «ковідними» снами і сподіваюся, що вони зникнуть, щойно я одужаю.
Спойлер: ніби зникли.

Бюджет

Вітаміни «Супрадин» — близько 200 грн
Вода Reo — 1л коштує 60 грн, по 2 в день, пив тиждень. Потім перейшов на «Поляну квасову».
Сироп від кашлю «Гербіон» — +/-200 грн
Сироп від кашлю на корені солодки — +/- 60 грн
Комп’ютерна томографія — 1200 грн
Загалом близько 2500 гривень.
Дрібні витрати на знеболювальні не рахую, і не пив противірусні, на власний розсуд.

Другий тиждень ізоляції і результат повторного тесту

Ізоляція виявилася непростою психологічно. Більше двох тижнів без живого контакту тиснуть на людину. Особливо приємно було, коли телефонували друзі і знайомі, які турбувалися моїм самопочуттям. Хтось казав, що в нього теж симптоми: слабкість, температура. Хтось непокоївся, бо бачився зі мною незадовго до хвороби. Про моє самопочуття регулярно запитувала сімейна лікарка вайбером.

Повторний тест на ковід зазвичай здають на дванадцятий день після підтвердження. А перший аналіз я здав на шостий після симптомів. Тобто, майже вісімнадцять днів удома. На вісімнадцятий день я пішов на повторний тест. Там усе повторилося: знову були суперечки за те, хто перший і кому на котру годину сказали приходити. Результат отримав увечері — РНК-вірус не виявлено. Свобода! Без нюху і смаку, але сподіваюся, що вони скоро повернуться. Адже я переміг, а бути переможцем усе ж приємніше.

Фото Олександр Докієн