0
Дослідник і журналіст Сергій Воронцов продовжує історичну рубрику про багатокультурне затишне місто Чернівці та більш серйозні теми, наближені до реальности.
Центральний парк 1937р.
Майже двадцять дев’ять років незалежности України спонукають до роздумів на тему: «Що за цей час зроблено для суспільного простору Чернівців?» Це термін, який можна порівнювати вже і з румунським періодом історії міста, і з радянським.
Останні декілька років відчувається помітний застій. Не будемо про причини. Тому що ці суперечки дуже політизовані. Скажемо однак, що найбільшого розквіту розбудова чернівецького суспільного простору сягнула на 600-річчя міста і навколо цієї дати. Потім у Чернівцях не робили нічого помітного. Історія безжальна. Вона лише занотовує діяльність чи бездіяльність, прогрес чи занепад.
Цікаво було б порівняти і будівництво доріг, і можливості суспільного транспорту (тут усе очевидно — прийшов у занепад не тільки аеропорт, але нас фактично позбавляють залізниці як засобу пересування) з тим же радянським періодом, а подекуди навіть із австрійським. Ми можемо, звісно, не порівнювати. Але колись це обов’язково зроблять. Нас порівняють.
Цей матеріал, щоправда, не про дороги і не про аеропорти, які колись були у декількох райцентрах области, і не про залізничне сполучення, і не про будівництво лікарень (наприклад, тих, які склали цілу ділянку колишньої вулиці Червоноармійської (Героїв Майдану).
Центральний парк у австро-угорський період
Поговоримо про скромну проблему озеленення. Переважно в історичному сенсі. Хоча трохи і про сучасність. «Зелентрест» Чернівців декілька разів за останні роки ставав у центрі уваги ЗМІ. Зокрема потішила місцеву мережеву тусовку історія з ялинками, верхівки яких зрізали з невідомих міркувань працівники Зелентресту у сквері біля резиденції саме 30 грудня. Мета зрізання муляла своєю очевидністю. Кому ж не потрібна ялинка напередодні Нового року? Випадок став скандальним. Відтак ті злощасні ялинки додатково обрізали, щоб надати їм естетичного вигляду після зрізання верхівок. І потім зрештою зрубали. Випадок дав старт критиці наших зелентрестівців, мовляв, місто рік від року лисіє і стає все більш непривабливим. Діяльність Зелентресту часто-густо нагадує роботу своєрідного ліспромгоспу. Тільки у середмісті. Зараз скарг поменшало. Однак, так чи інакше, вони з’являються.
Фото Bottlehanter 1
Щодо цього цікаво заглянути в історію, тому що більшість дерев, чиїм киснем дихають чернівчани, посадили, як не дивно, у радянську епоху. До того ж, у найбідніші роки: сорокові, п’ятдесяті. Що спонукало тих людей саджати дерева і що спонукає нас не робити цього?
Не так давно ми дізналися, що 80 саджанців липи, які висадив наш Зелентрест, коштували 157 тисяч гривень грошей комунального підприємства. Це доволі дороге задоволення. Тому дивно, що у 1948 році ці дерева саджали тисячами. Чому у голодні роки вистачало коштів на подібні заходи, а зараз — зі скрипом?
Радянська Буковина 1947р.
Дещо про історію озеленення ми можемо дізнатися з дослідження чернівецького науковця Василя Холодницького. Цитата:
У «голодні роки» у парках і скверах Чернівців посадили 10 тисяч фруктових дерев
«1948-1949 рр. у парках і скверах, на вулицях міста посаджено 55 тис. дерев і 10 тис. кущів. По проспекту Сталіна, по вул. Б.Хмельнцького, Червоноармійській, Сторожинецькій, Київській, Т.Шевченка, К.Маркса (нині Кафедральна), в парках і скверах посаджено більше 10 тис. фруктових дерев в плані поповнення існуючих садів. Крім того, 23 га посаджено нових садів загальними масивами.
Саджали більше 40 тисяч дерев за рік
До впорядкування міста долучалися і його жителі. Їхніми силами протягом вказаного часу було очищено і відремонтовано 134,2 км кюветів, посаджено 45 тис. дерев, 7,7 тис. шт. кущів і 48 тис. шт. квітів. Причому всі роботи по благоустрою міста проводились виключно вручну [18. – Арк. 105]. і Спільними зусиллями тресту Зеленбуду і населення міста озеленені деревами, переважно липою, вулиці О.Щербакова, Хотинська, І.Котляревського, Університетська, проспект Сталіна(Головна), вулиці маршала Конєва, К.Маркса, Сторожинецька, Білоруська, Горіхівська, Севастопольська, Гвардійська, Руська, Харківська, Полтавська, М.Гастелло, Дубинська, шосе Жучка-Ленківці, Жучка-Садгора, Горече-Урбан. Озеленені сквери Будинку офіцерів, Центральної площі, Головпоштамту тощо.
Подібні роботи проводились щорічно з наростаючими об’ємами. За 1953-1954 рр. посаджено дерев 43,3 тис. шт., кущів 97,4 тис.
Оранжереї належали місту
За участю громадськості в 1953-1954 рр. створені нові сквери: на Радянській площі і по вул. Університетській в районі університету. В районі сільськогосподарської виставки на площі 4,5 га та в районі вул. В.Чкалова на площі 5 га закладені лісопарки. З 55 тис. шт. дерев, посаджених у місті в 1958 р., 48,9 тис. шт. дерев і 43 тис. кущів посаджені були саме силами громадськості. В цей час з метою розвитку квіткового господарства в місті відремонтовані старі оранжереї і розпочато будівництво нової оранжереї по вул. Дубинській на 2000 парникових рам, котра здана була в експлуатацію в 1960 р. [19. – Арк. 26].
Радянська Буковина: правила зеленбуду. 1969р.
«Жовтневий» парк до протестантів немає жодного відношення
У місті стало правилом здійснювати посадку дерев та кущів у районах новобудов, що швидко освоювались у 70-80-х роках. В такий спосіб здійснювався благоустрій нових вулиць І.Стасюка, Молодіжної, Фізкультурної, Ф.Полєтасва, В.Комарова, Південно-Кільцевої, бульвару Героїв Сталінграда, а також внутрішньоквартальних територій нових житлових районів, де чернівчани одержали десятки тисяч квартир. Так, закладався ще в кінці 60-х років парк «Жовтневий», де під нього було відведено майже 40 гектарів площі. Тут намічалося створити затишні зелені куточки, галявини, озера. Планувалось обладнати атракціони, спортивний комплекс».
Я не прихильник того, щоб робити висновки за читача. Тим не меш, відчуття таке, що нині не вистачає системного підходу до озеленення. Якщо ознайомитися з документами щодо озеленення міста, які часто-густо публікували у чернівецькій радянській пресі, ми, по-перше, зрозуміємо, що тодішня влада надавала цьому питанню великого значення. Це було те, що зараз би назвали «фішка». По-друге, стає зрозумілим, що тоді Трест зеленого господарства був переважно органом контролю та керування — таким собі диригентом озеленення. А не тільки виконавцем. А безпосередньо масово озеленювали різні підприємства та чернівчани. Що дало, власне, нам можливість дихати зараз чимось схожим на повітря. Сьогодні нашими легенями міста займаються фактично декілька людей. У майбутньму вони стануть меншими (якщо не змінити ставлення). Ми готуємо для дітей не дуже привабливе, необлюблене місто. «Плоди» невстигання ми бачимо всюди. І раптовий карантин загострив проблему, перетворивши деякі ділянки місцевих насаджень на джунглі. З цього всього, здається, варто зробити висновок, що повинні бути кращими хоча б радянської влади.
Також подаємо декілька публікацій із чернівецької преси радянського періоду.
Фото Bottlehanter 1
