«Чернівці, трохи замурзані, не для обкладинок журналів»: інтерв’ю з митцем Броніславом Тутельманом 
Інтерв'ю

«Чернівці, трохи замурзані, не для обкладинок журналів»: інтерв’ю з митцем Броніславом Тутельманом 

Про виставку до 70-ліття і не тільки у домашньо-натхненній атмосфері.

Броніслав Тутельман, або ж Бума — знаний чернівецький художник, зі своїх 70-ти років митець творить уже 50. Його картини є у колекціях країн СНД, Польщі, Австрії, Франції, Нідерландів та США.

У зв’язку з ювілейним роком пан Броніслав планував організувати власну масштабну виставку і видання каталога. Однак пандемія втрутилася у плани і нещодавно митець відкрив збір коштів на здійснення проєкту.

Про ювілейну виставку, суть митця та мистецтво у деталях.

Відкриття виставки «Шпаціруючи містом», як її ностальгічно називає сам митець, заплановане на 4 вересня. Вона присвячена Чернівцям, і всі роботи митець зробив тут. Допомогти з організацією виставки збиралася влада краю

«Зараз проблема в усіх одна, це зрозуміло. Кошти збираю не лише через відмову міської ради чи голови ОДА, я втратив спонсорів. Коли люди чують, що на виставку і каталог мені потрібно орієнтовно 5 тисяч доларів, то дивуються, мовляв, дуже багато. Та я орієнтуюся на свою минулу виставку, яка була ще 10 років тому, тоді я витратив близько 7-ми тисяч. Каталог тоді мені обійшовся у 3. Але це через те, що я хочу, аби все відбувалося «на рівні». Все прораховано до дрібниць. Я неодноразово виставлявся закордоном, і розумію, що при такій роботі ця сума для людини мистецтва — ніщо. Однак ставлення там також зовсім інше: митців поважають, бережуть, а у нас таке явище рідкісне».

У виставці розрахував усе до дрібниць

Я одразу планував свою виставку лише у «Вернісажі» — там гарно, думаю, не кожен обласний центр має таку виставкову залу. Я ретельно ставлюся до вибору залів, бо виставку теж частково підлаштовують під приміщення. Розрахував усе до дрібниць, у мене навіть є креслення. Я знаю заздалегідь, де і яке панно стоятиме, де висітиме кожен елемент. Знаю розміри стін, бо проєкт повинен бути цільним, особливо цей.

Не всі мої роботи готові — деякі ще маю роздрукувати, а на це потрібні гроші. До прикладу, велике панно мені передруковували декілька разів, але це на волонтерській основі. То хлопці з «Бранди» мене так підтримали, не знаю, чи вони мене так полюбили чи що. Розумієте, різний матеріал передає різний колір. Тому хотів би подякувати зокрема Денисові Левченку за таку допомогу. Без цих хлопців практично нічого, що ви зараз бачите, не було б. 

У мене цьогоріч ювілей і я запросив усіх друзів, з Америки мали приїхати син з онуками. Він у мене, до речі, дуже талановитий, і я пообіцяв організувати виставку і йому. Вона мала відбутися 1 вересня, а моя — 4-го. Хотів свята… Зібрати дорогих мені людей і показати результати 10-річної роботи. Тепер навіть не знаю, як там буде.

Мистецтво — це все, що у мене є. Я живу цим уже пів століття.

«Так буває, коли ти займаєшся чимось своїм, то шаленієш від цієї справи.

Я ж міг би просто розвісити роботи, як це робить більшість художників. Нині творчість різна, і не всі так скрупульозно все підбирають. Однак я у жодному разі не засуджую інших за їхні роботи. Тому не люблю, коли мене запитують, чим я відрізняюся чи щось на кшталт того. Бо кожне мистецтво знаходить свою авдиторію і кожне є унікальним по-своєму. 

Я ж роблю завжди все так, як тоді, коли виставлявся «за бугром». Може, місцеві не сприймають мистецтво так, як закордоном. Але хіба від цього я маю робити свою справу менш якісною? Я завжди так вважав і з часом не починаю мислити інакше. Ніколи би не подумав, що буду таким божевільним у свої от майже 70, що досі горітиму ідеями. Інколи лягаю спати, і приходить якась цікава думка, доповнення, згадую про кадр, який можна використати. Тоді йду до комп’ютера і починаю шукати, комбінувати, переставляти. Завжди собі дивуюся: от чому не відкладеш це хоч на ранок? Але така, значить, моя натура. Може, й через це я відчуваю себе таким молодим».

Чернівці, трохи замурзані, не для обкладинок журналів

«Так вийшло, що ця виставка наче присвячена моєму місту. Я ніколи не планую цього заздалегідь. Хоча ідея така існувала давно. У мене є фотоархів, де я зберігаю всі свої знімки і комбіную їх уже тоді, коли з’являється ідея. Не гоже було б втрачати хороший кадр за її відсутности. І так вийшло, що кращі роботи відзняті у Чернівцях. Це не те типове відобреження Чернівців через вулицю Кобилянської чи старовинних балконів. Такі вулиці і такі балкони є у багатьох європейських країнах. Чи ви думаєте, що не можна знайти таке у Відні чи Будапешті? 

Я не фотограф, не передаю енергетику міста через архітектуру — таких вистачає і без мене. Я митець, я відтворю все в деталях. Бо мистецтво повинно бути метафоричним — так ти зможеш відобразити дійсність особливо точно, сам того не підозрюючи. Ще до першої революції в одній зі своїх робіт я використав помаранчевий колір, який переходить у синій. Хіба ж я знав, як зміниться влада, хіба мені хтось про це говорив? Коли робив «Мусульманку», тема біженців ще не стояла так гостро. Та якщо ти добрий митець, то хочеш чи ні, а передаси якусь метафору. Так і має бути. 

Мене для цього проєкту надихнула вулиця Зелена, у житті там був двічі чи тричі, але саме атмосфера цієї вулиці добре вписалася. Здавалося б, дивно, але це і є Чернівці, трохи замурзані, не для обкладинок журналів, базарні, але це Чернівці, а не будь-яке інше місто».

У гості до себе Бума запросив нас сам. За філіжанкою кави пан Броніслав розповідав «робочі» історії, анекдоти та навіть давав поради. Говорив про рівень розуміння мистецтва українцями, виправдовував поганий смак історією. Він показав чимало своїх робіт у квартирі, яка слугує і майстернею. Демонструючи знімки, роботи та предмети, які також стануть частиною експозиції, уважно спостерігає за реакцією, пояснює деталі.

На запитання, чи не хотів пан Броніслав коли-небудь переїхати з Чернівців, відповідає з усмішкою:

«Знаєте, колись, за радянської влади, я мав статус політичного біженця в Америці, однак я тут. В Ізраїль я можу поїхати хоч завтра, але для чого? Це вже моє, від цього нікуди не дінешся та й нікуди від цього не хочеться тікати. Від таких людей, від такої країни? Навіщо?»

 

Підтримати Броніслава Тутельмана в організації ювілейної виставки з нагоди 70-річчя можна, переказавши кошти за реквізитами: 

Western Union — BRONISLAV TUTELMAN

ПриватБанк МФО банку: 305299

Отримувач платежу: ТУТЕЛЬМАН БРОНІСЛАВ НАФТУЛОВИЧ

IBAN: UA073052990000026201680750787

Рахунок отримувача: 26201680750787

Валюта картки: UAH

РНУКПН отримувача: 1845504738

Призначення платежу: ТУТЕЛЬМАН БРОНІСЛАВ НАФТУЛОВИЧ


 

Фото Ігоря Волощука та Іванни Шевчук

Коментарі