Український експерт Максим Кияк про те, як захистити себе від російської дезінформації

Інтерв’ю чеському інформаційному порталу INFO.CZ.

На думку українського експерта з питань дезінформації та стратегічних комунікацій Максима Кияка, Російська Федерація має вельми централізовану структуру вироблення та застосування фейкових новин. Москва веде цілеспрямовану інформаційну війну. Цьому можна, наприклад, протистояти за допомогою гумору та освіти. Разом із тим, на його думку, намагання спростувати кожен акт російської дезінформації лише виснажує та відволікає увагу від більш важливих аспектів.

– Якою є стратегія російської дезінформації? Чи щось змінилося суттєво після того, як у Російській Федерації прийняли нову доктрину з інформаційної безпеки у 2016 році?

Зміни не були надто суттєвими, якщо порівняти з попереднім варіантом, але у ній міститься вагомий наголос на інформації як важливому засобу під час військового протистояння, а також на необхідності її більш централізованого та вертикального використання. Власне, це ми можемо чітко побачити на прикладах Європи й України. Російська Федерація застосовує різноманітні наративи супроти кожної конкретної країни. Певні з них – проти деяких посткомуністичних країн у Східній Європі, інші – супроти країн Балтії та зовсім інші – проти Західної Європи.

 – Як це функціонує? Хтось, можливо, керує цим процесом з боку спецслужб чи безпосередньо з Кремля?

Достеменно невідомо, де саме перебуває головна дійова особа, лише можемо про це здогадуватися. Проте, згідно з даними, котрі вдалося проаналізувати, цей процес є вкрай централізованим. Часто застосовуються схожі стратегії та наративи до тих, які використовувалися колишнім КДБ за часів Радянського Союзу. Зараз же ми спостерігаємо поєднання цього досвіду з новими технологіями, соціальними мережами.

– Деякі речі справді є подібними, як, наприклад, називати ворогів фашистами чи окупантами. Але ж чи дійсно у російській дезінформації настільки присутня ідеологія Радянського Союзу?

Справа у тому, що Радянський Союз позиціонував себе у якості оточеної фортеці. Сьогоднішня ж Російська Федерація пішла далі і робить ставку на тих, хто розчарувався, пропонуючи так звану «альтернативну точку зору». Вона використовує західний принцип свободи слова у власних цілях і наголошує на тому, що це лише альтернативна позиція, а ніяка не дезінформація. У результаті ж у майбутньому ми матимемо ще більшу кількість тих, хто вважатиме, що жодної правди не існує.

Разом із тим, російська дезінформація не повинна розглядатися ізольовано, а у контексті інших інструментів (військовий, економічний, дипломатичний, культурний). Російська Федерація витрачає щороку все більше фінансів на свою пропаганду закордоном, тобто на RT і Sputnik.

Читайте також: Інтерв`ю з Максимом Кияком

– Чи маєте Ви інформацію щодо того, скільки Росія на це витрачає?

Одна справа, це офіційні дані, які схвалює російський парламент. Наприклад, 2014 року, коли сталася агресія проти України, Кремль витратив 1,1 мільярд доларів на свої закордонні медіа. Але це лише одна частина. Адже є ще витрати на секретні служби. До того ж, кошти на це змушені давати й тамтешні олігархи. Кремлем використовується ціла низка різноманітних організацій, у тому числі й неурядових, щоби провадити свою політику закордоном і в самій Росії.

– Чи змінилася російська пропаганда впродовж останнього часу? Схоже на те, що вона була доволі успішною в Естонії, коли тамтешня влада перенесла пам’ятник радянському солдату. Разом із тим, під час російсько-грузинської війни вона була не настільки успішною.

Естонія 2007 року була одним із перших прикладів того, як Російська Федерація діє у цій сфері. Щоправда, на той час умови були іншими, ніж сьогодні. Тодішнє Russia Today лише розпочинало своє мовлення. А люди з метою комунікації більше користувалися мобільними телефонами, ніж інтернетом або соціальними мережами. Тим не менше, Росія спромоглася поширювати неправдиві новини та чутки про те, як начебто естонська влада намагається покарати російськомовних громадян чи про «фашистський» естонський уряд. Сьогодні процес поширення таких фейків був би значно простішим. Разом із тим, тоді вперше в історії відбулася кібератака на країну-члена НАТО та на її владу.

Максим Кияк вивчав філософію та релігієзнавство у Німеччині та в Україні, працював упродовж декількох років у Національному інституті стратегічних досліджень у м. Києві. Співзасновник Global Ukraine, яка займається публічною дипломатією. Спеціалізується на дезінформації, релігієзнавстві. Співавтор дослідження центру стратегічних комунікацій НАТО (м. Рига, Латвія) про використання гумору у пропаганді та контрпропаганді.

Із перших днів агресії проти Грузії тамтешня влада доволі успішно стала використовувати контрпропаганду. Росії не вдалося нав’язати враження про те, що начебто це Грузія напала на маленькі сепаратистські псевдореспубліки. Ба більше, грузини спромоглися довести, що не вони є окупантами, а саме російський ведмідь атакував маленьку Грузію. Їй також вдалося інформувати іноземних журналістів щодо подій, які відбувалися 2008 року. Разом із тим Грузія зазнала тоді поразки у військовому сенсі. В Україні, на Донбасі, Росія була більш вмілою. Вона зуміла на початку нав’язати точку зору про те, що там воюють якісь загони самооборони та інші «зелені чоловічки», які не мають нічого спільного з діями Російської Федерації. Грузія слугує хорошим прикладом того, як потрібно протистояти дезінформації. У той же час війна проти Грузії стала для Кремля тригером для вдосконалення його інформаційних потужностей.

Вам буде цікаво: Інформація як зброя. Інтерв`ю з Максимом Кияком до десятиріччя з початку російсько-грузинської війни.

– Але з того часу інформаційна війна поширилася ще далі від кордонів Російської Федерації. Зокрема, мова йде про спроби вплинути на вибори США та використання секретних агентів.

Згідно з позицією Російської Федерації, країни Балтії, Грузія, Україна не є суверенними державами, а такими, що повністю залежні від Заходу. Тож вона намагається зобразити, що це все начебто є війна Заходу проти Росії, а аж ніяк не навпаки. Таким же чином, до речі, російська дезінформація і зображує Арабську весну та низку революційних подій у світі як такі, що інспіровані Сполученими Штатами проти Росії. Через це Російська Федерація всіляко намагається впливати на ці країни, Західну Європу та США, які, згідно з її розумінням реальності, протистоять Росії.

– Яким чином ми можемо захистити себе від російської дезінформації? Чи повинні окремі країни створювати власні наративи супроти неї?

На мою думку, найперше, що Європі варто робити, – це ставати міцнішими, більш об’єднаними та менш політично поляризованими. Потрібно також зменшувати залежність від Російської Федерації, зокрема в енергетичній сфері. Варто приділяти більше уваги медіа-освіті. Так, можливо, це є дещо довготривалий і навіть нудний процес. Але кращого захисту на сьогодні для Європи не існує. Час на нашому боці, адже дезінформація часто покладається саме на емоції, і тому вона є найбільш ефективною у її початкових фазах. Гумор також є вкрай хорошим і дієвим засобом. Згідно з дослідженням центру стратегічних комунікацій НАТО, він здатен у буквальному сенсі ліквідувати чи не кожну дезінформацію. У випадку з Україною він став дуже ефективним знаряддям. До речі, одразу після публікації цього дослідження на сайті, на нього вкрай роздратовано відреагувала речниця МЗС Російської Федерації Марія Захарова.

-Чи варто Європі інвестувати у власну пропаганду чи краще зосередитися на власній аудиторії і власних силах?

На мою думку, дуже важливим є подолати інтелектуальну лінь, вміти мислити критично. Не нав’язувати людям те, якими медіа користуватися, але намагатися заохочувати їх використовувати власний мозок. Не використовувати просте пояснення для речей або подій, як це роблять, до речі, популісти. Необхідно також вміти розрізняти частину стратегії від периферійних маргінальних речей. Тож, на моє переконання, не варто реагувати на всі фейки, котрі з’являються щодня чи не сотнями. Тому я дещо скептично налаштований щодо різноманітних ініціатив, які займаються спростуванням фейкових новин. Така діяльність часто забирає енергію й увагу. Ба більше, аудиторії тих, хто виробляє фейки, та тих, хто їх спростовує, здебільшого є різними та майже не перетинаються.

 

Джерело: Nemá cenu vyvracet každou jednotlivou dezinformaci, tvrdí ukrajinský expert na falešné zprávy . Info.cz https://www.info.cz/svet/nema-cenu-vyvracet-kazdou-jednotlivou-dezinformaci-tvrdi-ukrajinsky-expert-na-falesne-zpravy-37987.html?fbclid=IwAR0Tvt5wuMfGIkTCc1EAUSRzA0xqwtf_cXztmVZgXT_2R_xl2b_TC5RvhkU

Залишити відгук

Залишити відгук