Від / чай. Вірші учасниці фестивалю «Literature Future»

Ми публікуватимемо твори дітей та знайомитимемо чернівчан із учасниками «Literature Future». 

Як раніше писала «Шпальта», 15–16 вересня у Чернівцях відбудеться І Міжнародний дитячий літературний фестиваль«Literature Future». До столиці Буковини на два дні приїдуть 100 найобдарованіших дітей України, авторів та переможців літературного всеукраїнського конкурсу. Також на фестиваль, який відбудеться у ЧНУ імені Юрія Федьковича, завітають відомі автори та актори, телеведучі й сценаристи.

Нагадаємо, благодійний фонд «Я – майбутнє України» запрошує чернівецькі родини стати частинкою дитячого літературного фестивалю та прийняти у своїх оселях діток з інших областей України.

Медіа-платформа «Шпальта» є інформаційним партнером дитячого фестивалю. Ми публікуватимемо твори дітей та знайомитемо чернівчан із учасниками «Literature Future».

Сьогодні пропонуємо вашій увазі поезію п’ятнадцятирічної Анастасії Ковалінської з міста Нетішина Хмельницької області.

 

від / чай

у склянці від кави чай

а на серці моїм

від/чай

хай холоне у склянці чай

з динаміків  – «нє скучай»

ти тривоги не помі/чай

бо не в кожного

в склянці з-під кави

чай

 

 

у дні суспільної тупості

маргінальності

недоступності

хочеться мати мізерну віру

що десь  залишились

semper  tiro

і пізнавати ази

азимутів

і летіти крізь хвилю світів

де  життя ще ніким не бачене

якого ніхто іще не відкрив

і гіперболи і параболи

між галактиками століть

світ відкриє  незвідана фабула

мудрістю стане вічність і мить

 

 

у світ приходиш  –  tabula rasa.

чиста дошка відвертості й простоти.

а навколо спокус незліченна маса .

а куди потрібно тобі іти.

 

flash очищено – нові ролі:

і не знати чи north  в тобі  а чи west –

щоб не схибити, щоб із долі

не зробити черговий квест

 

краще бути tabula rasa,

аніж брухтом цього життя .

ми не хаос, не сміття , не маса –

ми надія і майбуття.

 

 

magistratus

пофарбовані дорогим пергідролем

підстрижені за останньою модою

у фейсбуці юзають паролем

на людей поглядають з погордою

у них канікули – у Лаоооооооо – с

і на столах у  них бастурма

вона ж  варить їсти із Н2О

і задихається в СО2

в них «дєті» на модних  крутих авто

у  них  zero   і чорна душа

а в неї син  в окопах АТО

вона у жменьці стискає гроша

навіщо в залі їх понад 100

бринить у зморшці її сльоза

коли ж  вернеться син із АТО

ВОНА пробачить  їм  їхні «ЗА»

 

 

Вона кричала: «Мамо! Там солдати!»

Відлунням лилось

Мати!

Мати!

Мати!..

Вони навік забрали в вічність брата

Котились сльози

Мати!

Мати!

Мати!..

І десь сестричка у пітьмі майнула.

Вона ж лиш крик її страшний почула.

У горлі стисло: «Мамочко, солдати…»

Як враз схопили,

кинули за грати…

Терзали !

Били!

Різали!

Смалили!

Здавалося, що не ставало сили.

І лише стогін

Мати!

Мати!

Мати!..

Нема…

Пітьма…

Розстріляна…

Солдати…

 

 

 

А ліс стояв самотній , сумовитий,

Осіннім сонцем струни натягав.

Осінній ліс, туманами повитий,

Останню пісню тихо нам співав.

 

О скільки смутку в подиху сумному,

І скільки барв  в палітрі за вікном.

Як важко лісу в образі такому,

Як хочеться змахнути знов крилом.

 

А вітер грає листям пожовтілим,

І в крилах осені бринить туману дим.

Ліс скоро стане весь сріблясто – білим

З весною  – знову стане молодим.

 

 

crime

Їх просто стріляли

Бах!

Постріли…

У очах –

страх!

Нащо!?

Скажи мені  – постріли у вікні!?

Люди кричать:

Болить!!!

Смерті потворна мить…

Золото корогов!

І у росинках кров…

Хто ти?

Людина?!

Звір?!

Стань!

Зупинись!

Повір!

Постріли у очах…

І забуття в ярах…

 

 

Україна

Я – Україна!

Я нею живу і мрію.

Маю на те надію,

Що моя Україна вистоїть!

Я – Україна!

І думка в серці жевріє

Про ту щасливу країну,

Що вимолить в Бога

Щастя!

Щастя злетить у просторі

У вирій із журавлями…

Вимолить слово мами

Долю!

Я – Україна!

Вірю, що з серця мрія

Полетить аж до Бога,

Стане біля порога

І Україні щиро у нього випросить

МИРУ!

 

 

Тремтячими руками гортала сторінки спокою.

Стій!

Зупинись!

Не треба!

Вічності мить!

Лише на папері зводжу руки до  неба, а інакше

Біль!

Стань !

Помолись!

Господи з неба!

За Україну і щиру душу того, хто завжди з тобою

Тінь!

Згинь!

Відвернись!

Чорна війна!

Ти не страшна, бо в серці моїм

МИР!

ЩАСТЯ!

ВЕСНА!

 

 

Залишити відгук

Залишити відгук