0
Ми публікуватимемо твори дітей та знайомитимемо чернівчан із учасниками «Literature Future».
Як раніше писала «Шпальта», 15–16 вересня у Чернівцях відбудеться І Міжнародний дитячий літературний фестиваль«Literature Future». До столиці Буковини на два дні приїдуть 100 найобдарованіших дітей України, авторів та переможців літературного всеукраїнського конкурсу. Також на фестиваль, який відбудеться у ЧНУ імені Юрія Федьковича, завітають відомі автори та актори, телеведучі й сценаристи.
Нагадаємо, благодійний фонд «Я – майбутнє України» запрошує чернівецькі родини стати частинкою дитячого літературного фестивалю та прийняти у своїх оселях діток з інших областей України.
Медіа-платформа «Шпальта» є інформаційним партнером дитячого фестивалю. Ми публікуватимемо твори дітей та знайомитемо чернівчан із учасниками «Literature Future».
Сьогодні пропонуємо вашій увазі поезію п’ятнадцятирічної Анастасії Ковалінської з міста Нетішина Хмельницької області.
від / чай
у склянці від кави чай
а на серці моїм
від/чай
хай холоне у склянці чай
з динаміків – «нє скучай»
ти тривоги не помі/чай
бо не в кожного
в склянці з-під кави
чай
у дні суспільної тупості
маргінальності
недоступності
хочеться мати мізерну віру
що десь залишились
semper tiro
і пізнавати ази
азимутів
і летіти крізь хвилю світів
де життя ще ніким не бачене
якого ніхто іще не відкрив
і гіперболи і параболи
між галактиками століть
світ відкриє незвідана фабула
мудрістю стане вічність і мить
у світ приходиш – tabula rasa.
чиста дошка відвертості й простоти.
а навколо спокус незліченна маса .
а куди потрібно тобі іти.
flash очищено – нові ролі:
і не знати чи north в тобі а чи west –
щоб не схибити, щоб із долі
не зробити черговий квест
краще бути tabula rasa,
аніж брухтом цього життя .
ми не хаос, не сміття , не маса –
ми надія і майбуття.
magistratus
пофарбовані дорогим пергідролем
підстрижені за останньою модою
у фейсбуці юзають паролем
на людей поглядають з погордою
у них канікули – у Лаоооооооо – с
і на столах у них бастурма
вона ж варить їсти із Н2О
і задихається в СО2
в них «дєті» на модних крутих авто
у них zero і чорна душа
а в неї син в окопах АТО
вона у жменьці стискає гроша
навіщо в залі їх понад 100
бринить у зморшці її сльоза
коли ж вернеться син із АТО
ВОНА пробачить їм їхні «ЗА»
Вона кричала: «Мамо! Там солдати!»
Відлунням лилось
Мати!
Мати!
Мати!..
Вони навік забрали в вічність брата
Котились сльози
Мати!
Мати!
Мати!..
І десь сестричка у пітьмі майнула.
Вона ж лиш крик її страшний почула.
У горлі стисло: «Мамочко, солдати…»
Як враз схопили,
кинули за грати…
Терзали !
Били!
Різали!
Смалили!
Здавалося, що не ставало сили.
І лише стогін
Мати!
Мати!
Мати!..
Нема…
Пітьма…
Розстріляна…
Солдати…
А ліс стояв самотній , сумовитий,
Осіннім сонцем струни натягав.
Осінній ліс, туманами повитий,
Останню пісню тихо нам співав.
О скільки смутку в подиху сумному,
І скільки барв в палітрі за вікном.
Як важко лісу в образі такому,
Як хочеться змахнути знов крилом.
А вітер грає листям пожовтілим,
І в крилах осені бринить туману дим.
Ліс скоро стане весь сріблясто – білим
З весною – знову стане молодим.
crime
Їх просто стріляли
Бах!
Постріли…
У очах –
страх!
Нащо!?
Скажи мені – постріли у вікні!?
Люди кричать:
Болить!!!
Смерті потворна мить…
Золото корогов!
І у росинках кров…
Хто ти?
Людина?!
Звір?!
Стань!
Зупинись!
Повір!
Постріли у очах…
І забуття в ярах…
Україна
Я – Україна!
Я нею живу і мрію.
Маю на те надію,
Що моя Україна вистоїть!
Я – Україна!
І думка в серці жевріє
Про ту щасливу країну,
Що вимолить в Бога
Щастя!
Щастя злетить у просторі
У вирій із журавлями…
Вимолить слово мами
Долю!
Я – Україна!
Вірю, що з серця мрія
Полетить аж до Бога,
Стане біля порога
І Україні щиро у нього випросить
МИРУ!
Тремтячими руками гортала сторінки спокою.
Стій!
Зупинись!
Не треба!
Вічності мить!
Лише на папері зводжу руки до неба, а інакше
Біль!
Стань !
Помолись!
Господи з неба!
За Україну і щиру душу того, хто завжди з тобою
Тінь!
Згинь!
Відвернись!
Чорна війна!
Ти не страшна, бо в серці моїм
МИР!
ЩАСТЯ!
ВЕСНА!
