0
Глядачам представили документальні стрічки про російсько-українську війну, а після показів режисери поспілкувалися з аудиторією та поділилися історіями створення фільмів.
У межах кінофестивалю «Миколайчук OPEN» у Чернівцях 16 червня відбувся День військового кіно. Глядачам представили документальні стрічки про російсько-українську війну, а після показів режисери поспілкувалися з аудиторією та поділилися історіями створення фільмів.
Одними з головних подій дня стали покази фільмів «Очі війни» режисерки Анастасії Володіної та «Вартові правди» режисера Тараса Ткаченка.
Під час обговорення організатори наголосили, що військове кіно сьогодні виконує важливу місію — фіксує правду про війну для майбутніх поколінь.
«Ми сьогодні говорили про те, чи варто знімати кіно під час війни і чи потрібно його показувати. Дійшли спільного висновку, що правда — це історія. Кожна людина, яка ризикує життям, аби зафіксувати ці події, варта поваги», — поділилася думкою кіноглядачка Тетяна.
Режисер Тарас Ткаченко розповів, що обидві стрічки народилися із реальних історій військових, які спочатку мали стати звичайними репортажами.
«Була поставлена задача висвітлювати кар’єрний ріст у війську. Це можна було зробити формально, але ми натрапили на героя з позивним «Рой». Хлопці поїхали на зйомки і буквально «залипли» на його історії. Відрядження довелося продовжувати кілька разів», — пригадав режисер.
За його словами, стрічка «Очі війни» фактично була знята за кілька знімальних днів у зоні бойових дій та під час короткої відпустки головного героя в Одесі.
«Фільм вийшов завдяки самому Рою. Він не просто говорить правильні речі — він їх пережив. У нього всі слова йдуть від серця», — сказав Ткаченко.
На фото Тарас Ткаченко
Не менш важливою для режисера стала й стрічка «Вартові правди», присвячена офіцерам комунікацій бойових бригад.
«Коли ми почали записувати інтерв’ю, зрозуміли, що перед нами дуже цікаві люди. Це не просто пресофіцери. Вони зберігають пам’ять про своїх побратимів і часто стають голосом цілої бригади», — зазначив він.
Ткаченко наголосив, що робота військових комунікаційників часто залишається непомітною, хоча є не менш важливою та небезпечною.
«Іноді після загибелі військового єдиною пам’яттю для родини залишається записане інтерв’ю. Це велика відповідальність», — сказав режисер.
Увечері цього ж дня відбувся показ документальної стрічки «Готові до спротиву. 107-ма бригада ТРО ЗСУ» режисера Олександра Ткачука. Фільм розповідає про бійців чернівецької бригади територіальної оборони, які після початку повномасштабного вторгнення стали на захист країни.
Для автора ця стрічка має особливе значення, адже він сам служив у підрозділі.
«Це історія про людей, які без вагань прийшли захищати державу. Сьогодні це може ще не відчуватися, але через п’ять чи десять років наші діти дивитимуться цей фільм і виховуватимуться на прикладі цих людей», — зазначив Ткачук.
На фото Олександр Ткачук
Режисер також зізнався, що інколи документалістам бракує мотивації через невелику кількість глядачів на показах, однак переконаний, що такі фільми необхідні.
«Цим фільмом я намагався написати історію про вас. І ви вже увійшли в історію», — звернувся він до військових, присутніх у залі.
Під час заходу також закликали підтримувати українських військових документалістів та не забувати про полонених і зниклих безвісти захисників. Окремо відвідувачам нагадали про акції на підтримку військовополонених, які регулярно відбуваються у Чернівцях.
Фото авторки
