0
Загалом восьмеро учасників змагалися за перемогу. Фіналісти представили лекції у трьох категоріях із п’яти: «Наука», «Література» та «Історія».
«Я міг би сказати, що ми зустрічаємося у Чернівцях через давні освітні традиції, але я дуже сильно люблю Чернівці. Це головна причина», – український режисер та актор, засновник творчого об’єднання «МУР» Олександр Хоменко.
У Чернівцях, у колишній резиденції митрополитів Буковини та Далмації, провели гранд-фінал премії імені Павла Тичини від творчого об’єднання «МУР». Загалом восьмеро учасників змагалися за перемогу.
Фіналісти представили лекції у трьох категоріях із п’яти: «Наука», «Література» та «Історія». Час виступу обмежили – не більш як 30 хвилин.
«Шпальта» поспілкувалася з декількома лекторками, переможцем премії імені Павла Тичини та членкинею журі.
Які теми обрали учасники, звідкіля дізналися про премію, чому вважають за необхідне змінити українську систему освіти, які призи отримали переможці – про це та інше читайте у репортажі.
«Сподіваюся, що сьогоднішні фіналісти сіятимуть зерна просвіти по всій державі»
Спершу ознайомимося із «бронзою» і «сріблом» цієї освітньої премії. Третє місце здобула Майя Ігнатенко з лекцією «Квант часу Георгія Гамова». Також учасниця отримала грошовий приз у розмірі 100 тисяч гривень.
Друге місце зайняв Вадим Адамов. Він досліджував те, як молодь змінила війну. Йому вручили 150 тисяч гривень.
Фіналісти премії імені Павла Тичини
Перемогу ж у гранд-фіналі премії імені Павла Тичини здобув учитель столичного ліцею «Едюкейтер», аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка Антон Столяров.
Він виступив із лекцією «Братство VS Імперії» про Кирило-Мефодіївське братство.
«Я, власне, досліджую XIX століття. Дуже хотілося подати інформацію про братство нетипово. З огляду на те, що, це, здавалося, вже така «заїжджена» тема. Хто її не знає? Однак було прагнення подати її справді цікаво, обійти цей шкільний детермінізм», – розповідає Антон Столяров.
Антон Столяров
Переможець премії імені Павла Тичини вважає, що методи викладання матеріалу, які показали фіналісти конкурсу, можна застосовувати як у школах, так і в університетах.
«Цей проєкт покликаний знайти хороших лекторів, які потім поширюватимуть всі ці знання далі, їздити Україною. Мені ця концепція дуже до вподоби. Сподіваюся, що сьогоднішні фіналісти сіятимуть зерна просвіти по всій державі. Це надихає», – ділиться переможець премії.
Члени Кирило-Мефодіївського братства/сайт Музею Шевченка
Хотілося б на різних майданчиках поширювати свої напрацювання, веде далі Антон Столяров. Лектор потроху знімає відео для тіктока та ютуба.
«Це не обов’язково мають бути лекції на 20-30 хвилин. Звісно, можна знайти таких пошановувачів. Та, до прикладу, покоління “зумерів” чи “альфа” (два покоління людей, які народилися з 1997 року до сьогодні – ред.) міряють все в секундах. Тому розвиток у соцмережах це добре», – резюмує Антон Столяров.
Про те, як використати виграні кошти, переможець премії імені Павла Тичини поки не думав. Адже перемога була для нього несподіванкою.
Проте знає, що частину грошей передасть на потреби Збройних сил України.
«Навіть квартиру винайняли для роботи над своєю лекцією»
Також у конкурсі взяли участь чотири лекторки від однієї команди: Олександра Прокопенко, Софія Міщенко, Олександра Петухова та Анастасія Товкес.
Усі вони входять до підліткової організації «Iventorka». Там проводять освітні, творчі, культурні івенти (заходи з англ. – ред.) від підлітків для всіх.
«Щоб наша молодь могла реалізувати себе в лекційній царині, знаходила компанії за інтересами, збиралася в одному місці», – кажуть дівчата.
Зліва направо: Олександра Прокопенко, Софія Міщенко, Олександра Петухова та Анастасія Товкес
На премії імені Павла Тичини, про яку дізналися з інстаграму «МУРу», вони виступили з лекцією про українського політичного та військового діяча Нестора Махна з темою «Несторе, ти в порядку».
«На кожному етапі ми робили все разом. Навіть квартиру винайняли для роботи над своєю лекцією», – ділиться Анастасія Товкес.
Нестор Махно/фото з відкритих джерел
Дівчатам просто цікава історія. Вони хочуть про неї розповідати так, щоб люди після перегляду їхньої лекції прийшли додому та сказали: «Ого, вау, я хочу знати про цю історичну постать все».
Свої напрацювання планують просувати в «Iventorці», а далі – як вийде.
«Не скажу, що це щось таке, чого я не застосовувала у викладанні раніше»
Лілія Квак працює викладачкою природничих дисциплін Бродівського фахового педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича, що на Львівщині.
На премії імені Павла Тичини виступила з лекцією на тему «Мені не потрапити в Книгу рекордів Гіннеса». Її суть розкривається ближче до завершення.
«Для того, щоб взяти участь у конкурсі були певні умови. Так, я зняла невеликий відеоролик про наукове відкриття (адже виступаю у царині «Наука»). Потім мені зателефонували та повідомили, що я проходжу до пів фіналу, який відбувся у Києві», – розповідає фіналістка премії.
Лілія Квак
У викладацькій діяльности Лілія Квак поєднує тему свого предмета зі, скажімо, творчістю якогось українського письменника.
Лекторка це робить для того, щоб здобувачам освіти було цікавіше засвоювати навчальний матеріал.
«Не скажу, що це щось таке, чого я не застосовувала у викладанні раніше. Просто показала це саме зараз», – каже Лілія Квак.
Щодо пропозиції фіналістам від організаторів премії імені Павла Тичини про відвідини деокупованих українських територій зі своїми лекціями, то, на думку учасниці конкурсу, такий варіант співпраці може бути.
«Варто спробувати – від віку нічого не залежить»
Тринадцятирічна Аріна Боровик – наймолодша фіналістка конкурсу. Дівчина навчається у восьмому класі, мешкає у Києві.
Аріна Боровик
Аріна презентувала лекцію про «шістдесятника» Леся Танюка.
«Мені сподобалася його персона, він досить неординарний. Вирішила взяти участь у цій премії, бо сподобався заклик: “Зламати освітню систему”. У нас вона застаріла. Подумала, що варто спробувати – від віку нічого не залежить», – ділиться учасниця премії імені Павла Тичини.
Лесь Танюк/УНІАН
Дівчина немає улюбленого предмета в школі. Каже, що там викладають нудно, «по методичці» – коли народився, коли помер.
Подачу своєї лекції називає незвичною, бо розпочинає зі смерти Леся Танюка, а не з народження.
«Дуже приємно, що подія відбувається тут, у резиденції, у цих декораціях, скажімо так»
Однією із членів журі премії імені Павла Тичини є мистецтвознавиця і публічна лекторка Діана Клочко. Погодилася послухати, як учасники подають інформацію, поводяться перед авдиторією, попри те, що ніхто не виступав у категорії «Образотворче мистецтво».
Діана Клочко
«Я їжджу всією Україною і, знаєте, інколи є відчуття абсолютної самотности на подібних заходах. Нема кому (розповідати – ред.), окрім мене. Я покладаю великі сподівання на цю премію. І щоб молоді люди читали лекції з історії мистецтва», – резюмує Діана Клочко.
Фото Олександра Матіюка
