0
Віталій Бакрев після служби в українській армії відкрив студію яскравих емоцій «Фенікс» у Магалі. Таку ж хоче відкрити й у Чернівцях. Про те, як виникла ідея створення власної справи, читайте в інтерв’ю.
Двадцятишестирічний Віталій Бакрев після втрати ноги на фронті повернувся до Чернівців та відкрив власну справу. А саме студію яскравих емоцій. Після початку повномасштабного вторгення він пішов добровольцем до Збройних сил України. За вісім місяців служби змінив дві посади. Спершу Віталій був розвідником, а згодом кулеметником.
«Шпальта» поспілкувалася з військовим. Про те, як Віталій без військового досвіду став частиною Збройних сил України, про бойові дії на Київщині й Харківщині, реабілітацію та підприємництво читайте в інтерв’ю військового «Шпальті».
Добровільно вступив до «Карпатської Січі»
У березні 2022 року Віталій записався до добровольчого батальйону «Карпатська Січ». Каже, що бойового досвіду не мав, але до того пройшов навчання.
«Ніколи до цього зброї в руках не тримав. Я така людина, що й мухи не образить», – зауважує Віталій Бакрев.
Спочатку військовий був розвідником, а згодом кулеметником. Одразу після навчань воював на Київщині: декілька днів поблизу села Романівка, а згодом – під Ірпенем.
У квітні 2022 року військового з побратимами перекинули на Харківщину, де він упродовж п’яти місяців брав участь у боях з окупантами.
Як розповідає Віталій, російська армія була тоді сильнішою за оснащенням. У серпні військовим вдалося звільнити село Дмитрівку, що на Харківщині. Надалі це стало однією з передумов Харківського контрнаступу.
А 24 серпня 2022 року, в День Незалежности, Віталій втратив ногу.
«Тоді взяли ворожу роту в оточення між двох лісосмуг. Вони викликали підкріплення з танків. Ми дві доби стримували прорив росіян і були під активними обстрілами. Ворог був дуже близько, а ми – наче на долоні», – пригадує військовий.
Ногу Віталію відірвало снарядом. Тоді російський танк поцілив в окоп наших військових.
Назвав студію яскравих емоцій, як і позивний – «Фенікс»
Нині Віталій започаткував свою справу. Власний бізнес відкрив за 11 днів, хоча ідею виношував давно. Назвав свою студію «Фенікс» – таким був його позивний у війську.
Віталій каже, що обрав собі такий позивний, бо це символ переродження.
«Взагалі я обрав такий позивний, бо розумів, що військова служба мене точно змінить. Фенікс – міфічний вогняний птах, символ переродження. Але я хотів переродитися у правильний бік: стати твердішим та сильнішим. Якщо змінюватися, то на краще», – розповідає військовий.
Віталій додає, що ідея студії перегукується із сенсом його позивного. Її використали як бренд, щоб на прикладі історії Віталія Бакрева показати, що що б не сталося – життя продовжується.
«Ми самі господарі своєї долі й можемо розвиватися. Що не сталося б, можна знайти вихід із будь-якої ситуації. Це такий символ переродження», – ділиться Віталій.
Він відкрив студію у селі Магалі. Каже, що так зручніше, оскільки не в усіх є змога їхати по квіти до Чернівців.
«Що менше відбиваються наслідки війни на цивільних людях, то краще порається наше військо. Це така ознака. І що більше в людей є можливість організувати собі свято, то легше їм витримати травму війни. Я сам трішки романтик. Розумію, наскільки це важливо. Особливо коли ти у бойових діях».
Каже, що його побратими такої ж думки. Тим паче, додає, що підприємництво може допомогти оснащувати нашу армію.
Таку ж студію Віталій планує відкрити у Чернівцях. Для цього подався на грант для розширення власної справи. Однак це не єдина ідея Віталія щодо підприємництва.
Якщо буде боєздатним, то хотів би повернутися на фронт
Нині у студії висить український прапор. Усі охочі можуть залишити там побажання для військових. Потім Віталій передасть його побратимам.
Цього тижня знову повертається на лікування за кордоном. На нього очікує операція, протезування та реабілітація.
«Навіть зараз я себе дуже ніяково почуваю, розуміючи, що мої хлопці там, на фронті. Я хочу бути боєздатною одиницею, корисним військовим на фронті. Тому нині вирішив активно взятися за лікування».
Віталій додає, що він постійно на зв’язку зі своїми побратимами. Каже, що після лікування вже говоритиме про те, чи може бути корисним на фронті. Вважає, що працювати на штабі – не його.
Водночас зауважує, що точно зможе допомогти військовим як підприємець. Зокрема в оснащенні армії.
