Чому каністерапію вважають перспективним напрямом у паліативній допомозі – дивіться у відео «Шпальти».
У Місті добра близько трьох місяців активно практикують каністерапію для дітей, які отримують паліативну допомогу. Фахівці спостерігають, як під час взаємодії із собакою діти розслабляються, легше засинають, проявляють емоції та більше довіряють медикам.
Каністерапевт Ігор Роздобудько пояснює, що каністерапія – не лікувальний метод і не медична процедура, однак її використовують як допоміжний інструмент у роботі з дітьми. За його словами, досвід поєднання такого виду терапії з паліативною допомогою є новим. В Україні подібних практик немає, а у європейських країнах цей досвід залишається мінімальним.
Під час занять фахівець спостерігає за реакціями дітей і собак. Каже, що інколи за поведінкою тварини можна краще зрозуміти внутрішній стан дитини.
Собака реагує на звуки, емоції та поведінку людини. Тому його називають своєрідним індикатором стану дитини. Наприклад, собака Леся може відвернути голову, якщо їй некомфортно. Водночас її розслаблення – сигнал про те, що дитина також заспокоюється.
У Місті добра діти взаємодіють із собаками не лише під час каністерапії. Вони допомагають доглядати за тваринами, чистять їм зуби, гуляють із ними та читають для них книги.
У прихистку розповідають, що собаки потрапляють сюди за різних обставин: деяких збили автомобілі, в одну стріляли, цуценят підкидали, а є тварини, які самі приходили через ворота й залишалися.
Для песиків тут облаштували власні місця для відпочинку, зокрема двоповерхові «квартирки» з виходом на терасу та віконцями.
Більше про те, як відбуваються заняття, як собаки реагують на дітей та чому каністерапію вважають перспективним напрямом у паліативній допомозі – дивіться у відео «Шпальти».