0
Ярослав Ісаюк працює у кіноконцертній залі «Чернівці» ще з часів, коли установа була кінотеатром «Жовтень». За цей час він запустив тисячі кінопоказів, не раз споглядав за переповненими залами та щирими емоціями глядачів. Про рідну кінозалу, минуле та майбутнє кінотеатру, любов до роботи – в інтерв’ю «Шпальти».
У молодості Ярослав Ісаюк мріяв пов’язати життя з радіоелектронікою, але разом із друзями пішли вчитися на кінотехніків.
Після закінчення навчання хлопці планували переїхати у Душанбе – столицю Туркменістану. Але проти виступили батьки, які боялись, що синів мобілізують на війну в Афганістані.
«Тоді представник обласного управління кінофікації запропонував нам трьом роботу у Чернівцях. Ми погодилися, і мене розподілили до кінотеатру “Жовтень”», – каже пан Ярослав.
Перші роки роботи чоловік згадує з теплотою. Він переконаний, що до колишнього темплю на роздоріжжі чотирьох вулиць завжди тягнулися чернівчани.
«Це був флагман кінематографа на Буковині. Завжди тут був глядач, завжди були черги та аншлаги. Який би фільм тут не йшов, він проходив на ура», – згадує кіномеханік.
У колишньому кінотеатрі «Чернівці» чоловік працює з 1980 року. За цей час через його руки пройшли сотні копій радянських, українських та іноземних фільмів.
За 43 роки роботи у кінотеатрі «Чернівці» Ярослав Ісаюк досконально вивчив кожен сантиметр великої зали. За цей час у нього навіть з’явилося улюблене місце.
«Улюблене – крайнє місце при вході. Приходжу, сідаю, відстежую сюжет, перевіряю звук. Десь хвилин 10-15 побув із глядачем, відчув атмосферу – і повертаюся до робочого місця», – розповідає чоловік.
У власному кабінеті він зараз тримає старі портрети українських кінозірок, що колись прикрашали фоє кінотеатру. Чоловік зізнається, що викидати їх шкода, тому сподівається колись знайти для них нове місце.
Приємно бачити перетворення на краще
З відновленням незалежности України почався відчутний спад популярности кінотеатру.
Глядач згодом віддавав перевагу сучаснішим залам, які починали з’являтися у місті.
Остаточно кінотеатр занепав із початком пандемії ковіду. Так, у серпні 2022 року двері для глядачів остаточно зачинилися.
«Я молодим прийшов сюди, на це робоче місце, і пройшов шлях від інженера до заступника директора. Вже був у пенсійному віці, коли влітку Тетяна Михайлівна Д’яченко запропонувала повернутися та попрацювати ще трохи».
Повернутися до роботи Ярославу Ісаюку запропонували після об’єднання кінотеатру з Культурно-мистецьким центром імені Івана Миколайчука.
«Коли воно все занедбане, а приходить людина ініціативна, яка хоче щось зробити для чернівчан, для гостей міста, покращити цей кінотеатр, то приємно у цьому процесі брати участь», – зізнається фахівець.
Також дивіться на YouTube: «Для чернівчан ця зала — рідна»: велика зала ККЗ «Чернівці» відновила роботу
Ярослав Ісаюк розповідає, що любить свою роботу, адже, перебуваючи за умовною завісою, він приносить задоволення не одному поколінню чернівчан.
«Звичайно, що я людина не молода і вже на другому чи третьому плані. Та все одно відчуваю дотичність до цих процесів. І мені як людині, яка пропрацювала все своє життя тут, бачити ці перетворення на краще – надзвичайно приємно».
