Традиції, історія та командний дух: як Пласт розпочав свій наметовий табір із Чернівців

Яким маршрутом пролягає шлях пластунів, як вони організовують свій побут, чому обирають псевда та як живуть без електрики – читайте у репортажі «Шпальти».

Більше сотні учасників та учасниць, 140 кілометрів гірського маршруту та майже два тижні життя у наметах. Із Чернівців Національна скаутська організація України «Пласт» розпочала свій щорічний всеукраїнський пластовий наметовий табір «Говерля».

Він триватиме до 19 серпня. Маршрут розпочали з наметового містечка у пансіонаті «Зелені пагорби», що на Вижниччині. Далі пластуни вирушать до перевалу Німчич. Потім у них буде днівка (день відпочинку) у Верхньому Ялівці. А завершать мандрівку в селі Зеленому Верховинського району Івано-Франківської области.

Після проходження табору пластуни отримають відзначку, яку пришивають на свій однострій.

Зберігати традиції, але про нововведення не забувати

Учасник «Говерлі» Тома з псевдо «Щит» розповів, що вже четвертий рік серед учасників та організаторів табору «Говерля». Хлопець каже, що цей захід проводять майже 20 років. Його організовують старші пластуни з усієї України.

«Більшість дітей, які беруть участь у таборі, із заходу України. Але останніми роками все більше дітей є із центру та сходу. Навіть з британської, американської та канадської діаспор», – розповідає «Щит».

Мета табору – показати дітям історію Української повстанської армії. Табір назвали на честь 4-ої воєнної округи УПА «Говерля». Всі учасники поділені на сотні, які носять ймення справжніх сотень УПА.

Крім цього, наголошує пластун, учасники табору беруть собі псевда повстанців, чиї імена відшукали в архівах.

«Загалом ми маємо десять сотень. У кожній є по вісім учасників. Це вже виходить 90 людей і плюс організаторів — зазвичай 20. Загалом, від 110 до 120 учасників», – наголошує Тома.

«Щит» каже, щороку у травні вони розповсюджують форму зголошення. Якщо охочі відповідають потрібним вимогам (досягти 14-річного віку, не мати проблем зі здоров’ям), тоді їх відбирають в учасники.

«Пласт заснували 1911 року. Ми зберігаємо традиції організації, але при цьому адаптовуємося до сучасних умов. Оскільки ми ростемо, то необхідні нові знання з менеджменту, фінансового обліку, пошуку людей тощо», – резюмує Тома.

У Пласті є п’ять уладів

«Щит» також розповів, що пластунів поділяють за віком на улади:

– Пташата – це діти від 2 до 6 років;

– Новацтво – діти віком 6-11 років;

– Юнацтво – 11-17 років;

– Старшопластунство – люди від 18 до 35 років;

– Сеньйорат – старші за 35 років.

Сеньйорат теж бере участь у таборах. Проте більшість із них займається адміністративними та стратегічними питаннями організації.

Першим завданням є забезпечити собі побут

«Шпальта» відвідала наметовий табір «Говерлі» у «Зелених пагорбах». У затінку під горою пластуни лаштують собі житло. Учасниці табору Настя та Ангеліна вже впоралися зі складанням намету. Тому, поки не було жодних занять, розмовляли.

Настя розповіла, що пластує майже десять років. Пластові табори мають різні спрямування. «Говерля» – мандрівний. Є також морські, кінні, летунські.

«Табір розпочнуть із семінару. Ми будемо тут стояти чотири дні. Учасники слухатимуть гутірки (розмова – діал.), які їм стануть у пригоді в мандрівній частині, а також про спорядження, харчування, орієнтування в горах, медичну допомогу тощо», – розповідає Настя.

Першим завданням учасників є забезпечити собі побут. Також пластуни слухають теоретичну частину. Тоді вже вирушають на маршрут.

«Курінь зазвичай позичає своїм юнакам і юнкам, які їдуть до табору, реманент. Намети, сокири, пилки. А наплічники, каримати та спальники в них свої», – каже пластунка.

Присягу складаєш лише тоді, коли здобуваєш ступінь учасника

Андріанові Круцьку 15 років. Він з Тернополя. Пластун розповідає, що приєднався до організації у віці 7–8 років. Знайома його мами розповіла про Пласт.

Спершу туди доєднався Андріанів брат. А хлопець зацікавився його розповідями й теж почав ходити до Пласту.

Андріана «заприсяжили» з початком табору. Каже, що став учасником зараз, бо для цього настав час.

«Як на мене, то вже пора. Більшість моїх друзів побували в таборах. І, відповідно, раніше стали учасниками», – ділиться Андріан.

Ступінь учасника дає тобі право їздити на крайові табори. Пластун каже, що під час присяги тебе викликають до бунчужного, де ти біля прапора її складаєш.

«Є папірець, де написані всі точки, які треба скласти, щоб стати учасником. До прикладу, знати п’ять пісень, три вузли. Присягу потрібно складати лише тоді, коли здобуваєш ступінь учасника — це залежить лише від твого бажання. Ним можна стати у будь-якому віці», – наголошує Андріан.

Хлопець каже, що Пласт – це не лише табір. Протягом усього року в організації проводять збори. Там дітей навчають і готують до табору.

Від перших двох днів залежить подальший комфорт

Наприкінці наших таборових відвідин ми поспілкувалися із коменданткою табору Настею із псевдо «Громовиця», названою на честь Миколи Твердохліба «Грома», який був командиром воєнної округи «Говерля».

Дівчина пластує з 2008 року. Каже, що впевнена в команді, яку підібрала. Допомагає керувати таким гуртом людей досвід перебування у Пласті.

«До мене звертаються: “Подруго Коменданте” або “Подруго Громовице”. Та насправді учасники рідко мають змогу звернутися до мене напряму. Існує субординація. Вони звертаються до мене через сотників або провід», – наголошує Настя.

Комендантка табору розповідає, що без електроенергії раніше допомагали обходитися генератори. Зараз – великі повербанки. Також пластуни могли домовитися із найближчою хатою у селі й там заряджати свої пристрої.

Настя каже, що діти не проводять свій таборовий час у телефонах.

«Твої проблеми стають максимально пов’язані з природою і табором. Від перших двох днів залежить, наскільки комфортно нам буде далі. На телефон немає часу», – резюмує Громовиця.

Провід заїжджає на два дні раніше та закуповує харчі на весь час табору, каже Настя. Їх розвозять на три частини по маршруту. Для цього попередньо проводять розвідку місця ще за декілька місяців до табору. Також попередньо складають меню. Усім видають однакову порцію їжі. Є людина, яка відповідає за триразову видачу харчів на день. Учасники готують самі.

«Посуд багаторазовий. Кожна дитина бере свій туристичний посуд. Також ми застосовуємо екологічні засоби для миття посуду. Оскільки мандруємо в горах, для нас важливо не забруднювати воду та ґрунт. Сміття ми нікуди не викидаємо, а несемо весь мандрівний час, доки не спускаємося кудись в село, де його можна викинути у смітник. Ми не повинні шкодити ні природі, ні іншим людям», – наголошує комендантка табору.

Пластунів супроводжують лікарі. Крім цього, веде далі Громовиця, про маршрут табірників знає Федерація туризму, лісівники та ДСНС. А цьогоріч також подали списки всіх учасників прикордонним службам.

«Якщо щось із кимось стається, то ми ведемо цю людину в найближче село. Але максимально намагаємося уникати таких ситуацій», – каже пластунка.

За словами Насті, на табір учасники сплачують вкладку, яка покриває харчування, транспорт і сувенірну продукцію.

Фото Ігоря Константинюка