0
Із бляшанок, картону та парафіну волонтерка Ольга Топиркіна виготовляє окопні свічки для наших захисників. Така свічка горить до 8 годин, і на ній у польових умовах можна приготувати навіть борщ.
Ольга Топиркіна, волонтерка
Ольга Топиркіна – майстриня хенд-мейду. До війни вона встигала все: і в’язала, і вишивала, і виготовляла аромасвічки. Та після 24 лютого життя жінки, як і всіх українців, кардинально змінилося. Захищати Україну пішли її брати – рідний, двоюрідні і троюрідні. А жінка вирішила, що тут, у тилу, вона обов’язково повинна робити щось корисне для захисників. Так у Чернівцях почала виготовляти окопні свічки.
«Усе почалося в квітні. Я назбирала купку бляшанок, згарок і планувала передати їх подрузі з Івано-Франківська, яка вже повним ходом виробляла окопні свічки. А потім подумала: “Навіщо все це пересилати, якщо у Чернівцях теж можна організувати таке виробництво? Так усе і почалося!» — розповідає Ольга.
Спочатку жінка виготовляла невеличкі свічки вдома. Та згодом у квартирі вже ледь вміщувався картон, згарки, бляшанки та парафін, які приносили всі небайдужі. Тоді директорка міського палацу дітей та юнацтва Алла Клименко запропонувала один із кабінетів для майстерні. Тепер тут щодня кипить робота.
«У мене є правило: працювати щодня, незважаючи на свята чи погоду. Іноді в тиждень вдається зробити 500-700 свічок, а іноді – 200-300. Головне – всіх їх оперативно передаємо нашим військовим», — каже майстриня.
На окопній свічці можна варити їсти
Окопна свічка складається з бляшанки, всередині якої — закручений тришаровий гофрокартон, залитий воском. Ця технологія дозволяє горіти свічці, як газовій комфорці, — по всій площині.
«У часи Другої світової війни теж виготовляли для військових подібні свічки. Але замість картону використовували звичайний папір та ганчір’я, а замість парафіну – віск, гас чи навіть смалець. Нині ж це все можна робити значно простіше.
На окопних свічках, які ми передаємо, хлопці можуть повноцінно готувати їсти. Причому не тільки яєчню, але й супи, борщі. Це дуже помічна річ у польових умовах», — зазначає Ольга.
Свічка з невеликої бляшанки горить 1,5 години, із 7-сантиметрової – до 8 годин. Єдиний нюанс — запалювати її можна лише в добре провітрюваному приміщенні.
«Окопна свічка використовується тільки в добре провітрюваному приміщенні, в закритому – ні в якому разі. Річ у тім, що для заливки ми використовуємо технічний парафін у перемішку з воском, згарками свічок. До того ж – коли горить картон, просочений воском і парафіном, він дає чад. Усе це – небезпечне для здоров’я», — зауважує майстриня.
Із лотків для яєць – розпалювачі для багаття
Щоби залишки парафіну, картону та ниток від свічок не викидати, Ольга робить із них розпалювачі для буржуйок або багаття. Для цього папір та нитки від згарків розкладає у комірочки картонних лотків для яєць і заливає воском.
«Одна така комірка горить близько 10 хвилин. Тобто якщо солдат у польових умовах хоче розвести багаття, він може зробити це за допомогою 1-2 таких комірок. Навіть вогкий хмиз чи дрова візьмуться до горіння.
Ми, по суті, робимо це з непотребу, а хлопцям стає у пригоді. Тож наше виробництво практично безвідходне», — усміхається жінка.
На 100 свічок – 30 кілограмів парафіну
Ольга Топиркіна гуртує навколо свого виробництва таких, як і вона, — небайдужих людей. Хтось приносить згарки та бляшанки, хтось допомагає нарізати та скручувати картон, а хтось – заливати свічку.
«У мене є бабусі-помічниці, які приводять на гуртки в палац дітей та юнацтва своїх онуків, а поки чекають – допомагають робити окопні свічки. Це так щиро і по-справжньому! У такому гуртуванні ми, українці, непереможні», — каже Ольга.
Щоправда, матеріали для виготовлення свічок дуже швидко закінчуються. На одну бляшанку йде 300 грамів парафіну, тож на виготовлення 100 свічок потрібно 30 кілограмів цієї речовини!
«Нам дійсно завжди потрібен і парафін, і віск, і згарки. Це все разом переплавляємо і заливаємо в окопну свічку. Також потрібні будь-які бляшанки та картон. Власне, що більше матеріалу маємо – то більше свічок для воїнів зможемо зробити.
Треба зігріти перш за все тих, хто нас захищає. Тому що завдяки їм у нас зараз тихо», — зазначає майстриня.
