0
Вебплатформу розробили у рамках міжнародного проєкту «Вимірюючи гетто: Гродно – Чернівці – Кишинів».
27 січня відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Єврейська община впродовж століть була невід’ємною частиною Буковини. Часто можна почути, що Чернівці – це історично багатокультурне та толерантне місто, і представники різних національних меншин мирно співіснували тут упродовж багатьох років. Набагато рідше мова заходить про темні сторінки історії міста, зокрема про створення чернівецького гетто та депортацію єврейського населення.
Відтоді пройшло майже 80 років, і очевидців тих трагічних подій залишилося дуже мало. Зараз Чернівці живуть своїм новим життям, а про гетто нагадують лише декілька вигорілих на сонці меморіальних табличок та пам’ятників.
Учень 10 класу Чернівецької гімназії №1 Олексій Фисюк каже, що про Голокост у підручниках з історії інформації небагато, а про локальну історію взагалі немає. Саме тому він і вирішив взяти участь у міжнародному діджитал-проєкті «Вимірюючи гетто: Гродно – Чернівці – Кишинів».
«Прочитавши всі параграфи, присвячені Другій світовій війні, я знайшов лише один абзац загальних відомостей про Голокост в Україні, без згадки Чернівців. І ще один – присвячений українським Праведникам народів світу», — зазначив учень.
Проєкт стартував ще на початку жовтня. У ході воркшопу 21 студент із трьох міст: Чернівців, Кишинева та Гродно — паралельно працювали над створенням мікропроєктів про історію локальних гетто. У Чернівцях до програми долучилися три студентки кафедри журналістики та одна — з кафедри англійської мови Чернівецького національного університету, а також двоє учнів 10-го класу Чернівецької гімназії №1.
Організаторам довелося змінити формат семінарів через обмеження, пов’язані з пандемією коронавірусу. Керівник проєкту та науковий співробітник Інституту німецької культури та історії Південно-Східної Європи при Мюнхенському університеті ім. Людвіга-Максиміліана Маркус Вінклер зазначає, що попередньо проєкт мав повністю відбутися в Чернівцях, проте через карантинні обмеження було складно організувати прибуття учасників з інших країн. Тому всі семінари проводили онлайн. На його думку, це не завадило досягти головної мети проєкту – через обговорення та аналіз трагічних подій засвоїти уроки минулого для кращого спільного майбутнього.
«У рамках проєкту студенти з України, Білорусі та Молдови за допомогою новітніх інструментів досліджували гетто та умови життя єврейського населення в цих трьох містах. Вони документували вулиці, площі та будинки, досліджували біографії, проводили інтервʼю з місцевими мешканцями та експертами, розмовляли з очевидцями та їхніми нащадками. Для нас важливо, щоб пам’ять про Голокост та гетто стала частиною культури пам’яті молодших поколінь та широкого загалу. Наш проєкт – це можливість отримати новий, «цифровий», погляд на історію та налагодити комунікацію між молоддю з різних країн задля становлення громадянського суспільства та забезпечення прав людини», — розповів керівник проєкту.
Після триденного семінару та пошуків слідів історії на території колишнього гетто чернівецькі учасники поділилися на дві групи. Перша вирішила створити мультимедійну вебсторінку з хронологією основних історичних подій: від створення гетто до останньої депортації єврейського населення. Проте у процесі дослідження історичних документів та свідчень очевидців учасники зіштовхувалися з усе новими викликами, тому додали до свого мікропроєкту власні враження та поради одноліткам щодо пошуку інформації про гетто.
«Ми знайомилися специфічно, цікавило ім’я людини та чому вона сюди прийшла. Хотілося знайти однодумців. Хлопці, наприклад, із Чернівців і дещо одержимі рідним краєм. Відчули, що недостатньо знають про трагедію чернівецьких євреїв, тому сканують архівні документи разом зі мною. Я переїхала в це місто нещодавно, тому мої мотиви менш ліричні. Мене вразило, що за 3 роки тут жодного разу не чула про гетто. Тому вирішила сама взяти слово. У своєму мікропроєкті ми розповімо, як вивчали румуномовні першоджерела без знання румунської, але з жагою до істини, у чому перевага існування архівів та чому історія Голокосту перестала бути для нас чужою», — зазначила Маргарита Юхименко, студентка 3-го курсу філологічного факультету.
Студентка факультету іноземних мов Тетяна Мігаєсі розповідає, що без сумнівів подала заявку на участь у проєкті, адже вважає, що студентське життя – це той час, коли можна бути й активним, і корисним. За її словами, ще до проєкту вона знала деякі факти про гетто в Чернівцях. Але, відвідавши лекції історика Миколи Кушніра, вона відкрила для себе дуже багато нюансів і дійсно сприйняла цю тему близько до серця. Однією з таких історій стала доля молодої єврейської поетеси Зельми Меербаум, про життя якої група Тетяни вирішила зробити подкаст.
«Зельма – це юна закохана дівчина. Але, на жаль, у неї була дуже трагічна доля, адже вона померла, коли їй було 18. Ми дуже перейнялися її творчістю і життям. Образ поетеси здався нам досить близьким, тому ми вирішили сконцентруватися саме на її історії», — пригадала студентка.
Уже працюючи над темою, студентки познайомилися з творчістю поетеси, і її вірші настільки сподобалися їм, що одна з учасниць – Олена Шалан — створила окремий мікропроєкт про Зельму, розробивши набір графічних зображень для футболок, шоперів, блокнотів та ручок із цитатами з віршів поетеси.
«Своїм мікропроєктом я хочу надихнути молодих людей вивчати історію та розповідати про важливі історичні події за допомогою творчости. Я думаю, що створення графічних матеріалів про Зельму та блокнотів із цитатами її віршів — це найкраще рішення для того, щоб привернути увагу до її творчости. Про неї варто говорити і пам’ятати», — зауважила студентка.
У рамках проєкту «Вимірюючи гетто: Гродно – Чернівці – Кишинів» історик та керівник Музею єврейської культури та історії Буковини Микола Кушнір підготував відео про історію Чернівецького гетто.
«Ми ставили собі за мету дати всім тим, хто цікавиться історією Чернівецького гетто 1941 року, а також тим, хто ніколи раніше не чув про нього, коротку, компактну, але при цьому історично достовірну і вичерпну інформацію з акцентом на аудіо- та візуальні ефекти. Це було необхідно зробити не тільки із суто пізнавальною метою, показавши особливості і масштаби Голокосту у Чернівцях, але й також, щоб раз і назавжди покласти край різноманітним спекуляціям і перекрученням, які раз-по-раз виринають у місцевому медіапросторі стосовно чернівецького гетто під час Другої світової війни, а також розвінчати певні міти і стереотипи, які з ним пов’язані», — розповів історик.
Він вважає, що проведення подібних проєктів не допускає витіснення теми Голокосту з колективної пам’яті в нашому суспільстві.
«Голокост – це частина нашої історії, і ми повинні берегти пам’ять про всі її сторінки та робити висновки для себе. Ми маємо створити запобіжники того, щоб подібні речі ніколи і ніде більше не відбулися, й ідеології, які применшують цінність людини, ніколи не поширювалися в світі».
Ознайомитися з усіма мікропроєктами учасників можна на сайті проєкту.
Фото Максим Козменко
