Короткий шлях від героя до терориста. Рецензія на фільм «Річард Джуелл»

На великий екран вийшла стрічка про охоронця, який врятував десятки життів від саморобної бомби у 1996 році.

В український прокат вийшов новий фільм Клінта Іствуда «Річард Джуелл». Біографічна драма пережила світову прем’єру ще два місяці тому, й ось дісталася до вітчизняного глядача. Стрічка навіть встигла побувати на Оскарі, втім лише з однією номінацією – «Краща жіноча роль другого плану».

Про що

Фільм «Річард Джуелл» знятий за реальною історією, яка відбулася в Сполучених Штатах Америки у місті Атланта. Однойменний охоронець працював у парку під час проведення літніх Олімпійських ігор у 1996 році. Саме там йому вдалося виявити саморобну бомбу, яку заклали під телевізійною баштою. Річарда нарекли національним героєм, але лише на три дні, після чого він став головним підозрюваним у теракті. Автори фільму показують, як головний персонаж потрапив між двох вогнів. З одного боку – ФБР, з іншого – ЗМІ. А на кону – людське життя. 

Актори і персонажі

Фільм «Річард Джуелл» мав одну номінацію на Оскар за «Кращу жіночу роль другого плану». Її заслужила своєю грою Кеті Бейтс, яка вже має одну золоту статуетку.  Акторка грає маму, з якою Річард живе. Боббі, саме так її називають друзі, надзвичайно пишається і вірить у свого сина, і новина про його геройство пік гордості. Але жінці доведеться пережити зі своїм дитям усі складнощі публічного осуду і розслідування ФБР.

Сем Роквелл зіграв неперевершено. І хоча його роль не ввійшла до списку номінацій на цьогорічний Оскар, своєю акторською майстерністю він учергове доводить свій високий професійний клас. Вважаю, йому вдалося наповнити і збагатити образ норовливого і водночас гуманного адвоката. Часом йому вдається перетягнути глядацьку увагу повністю на себе, незважаючи на те, що він грає роль другого плану. Його персонаж Вотсон Брайант, колись борець за права малого бізнесу, зараз не дуже успішний адвокат. Він, один із небагатьох друзів, стає єдиною надією Річарда Джуелла на порятунок.

Персонаж Річарда Джуелла

Головного персонажа Річарда Джуелла грає Пол Волтер Хаузер, який повністю злився зі своєю роллю. Актор змушує глядача співчувати своєму герою. Таке враження, ніби реальний Річард грає самого себе, хоча справжній Джуелл уже спочив у Бозі ще 2007 року.

Його герой цікавий і складний. Він хоч і відкритий до комунікації, але водночас асоціальний через зовнішність і особливості темпераменту. Він не є абсолютним добром чи «незаплямованим» перед законом. Джуелл має свої скелети у шафі. Він має вигляд «реднека», недалекий білий із глибинки США, який підтримував би нинішню політику Трампа, але водночас він гіпервідповідальний охоронець і дбайливий син. Річард Джуелл — фанатик правопорядку настільки, що, будучи охоронцем студентського кампуса, регулював рух автомобілів на прилеглій дорозі. Персонаж неоднозначний і нешаблонний, тому цікаво за ним спостерігати.

Антагоністи

Антагоністів у фільмі представляють зібрані образи: працівник ФБР і пронира журналістка. Агента Шоу грає Джон Хемм, журналістку – Олівія Вайлд. Актори дуже класні, визнані, але цього разу їм не вдалося вийти за рамки шаблону. Мабуть, Джону Хемму набридла роль правоохоронця, адже він себе в ній спробував у фільмі «The Town», і просто повторив уже завчений матеріал ФБР-івця, який не довіряє жертві.

Олівія Вайлд грає журналістку, яка заради сенсації готова на все: брехню, секс і шантаж. Втім, нічого нового. Справжніми антигероями у фільмі якраз є методи ФБР і ЗМІ, і система, під яку потрапляє Річард Джуелл.

Клінт Іствуд і останнє десятиріччя

У режисерському кріслі «Річарда Джуелла» легендарний Клінт Іствуд. За останні десять років маестро не зупиняється у своїй роботі і регулярно знімає фільми. Особливий акцент ставить на історіях реальних людей. «Саллі» — про пілота, який посадив літак на річку Гудзон, «Снайпер» — про техасця, який став легендою під час війни з Іраком, «Наркокур’єр» — історія про те, як 90-річний старий почав перевозити наркотики. А тепер взявся за історію охоронця дивака, якому вдалося врятувати людей від саморобної бомби. І навіть зараз, у 89 років, Іствуду вдається намацати «нерв» глядача і створити класний фільм. 

Підсумок

«Річард Джуелл» — це історія про те, як людина може опинитися у вкрай складній ситуації через необдумані вчинки інших, у цьому випадку журналістів. Адже саме через статтю у газеті версія ФБР стала ледь не прямим обвинуваченням. А реакція суспільства на Річарда Джуелла стала протилежною і, звісно, ускладнила його життя від цього моменту і до кінця. Фільм важко назвати шедевром, водночас переживаєш те, що відбувається на екрані.

«Річард Джуелл» декому може здатися маніфестом перемоги правди над брехнею і несправедливістю. Втім, це не зовсім так. Річарду Джуеллу так і не вдалося відновити свою репутацію до кінця, а ситуація, в яку його вплутали ФБР-івці і журналісти, очевидно вкоротила його дні. 

Залишити відгук