Підбиті пташки та психопатка Харлі Квін. Рецензія на фільм «Хижі пташки та фантастична Харлі Квін»
Рецензії

Підбиті пташки та психопатка Харлі Квін. Рецензія на фільм «Хижі пташки та фантастична Харлі Квін»

У прокат вийшов перший фільм за коміксами DC у 2020 році.

Фільми за коміксами досі в тренді. Це доводять і бюджети на зйомки, і зіркові актори у головних ролях, і касові збори. Цього року безсумнівно вийде декілька великих стрічок із супергероями. А розпочинає цей марафон суперзлодійка Харлі Квін. Вона нарешті обзавелася власним фільмом. І це кіно не про того «Джокера» з Хоакіном Феніксом, яке от-от має шанс отримати декілька Оскарів, це абсолютно різні фільми за жанром і характером.

Про що

Харлі Квін порвала з Джокером, чи то він її кинув. Словом, розійшлися.
Дівчина-арлекін ніяк не може забути свого ексбойфренда і починає розгульне життя, утопає в алкоголі і встигає насолити цілій купі бандюків, переважно чоловічої статі. Втім, без кінця напиватися у клубах із подругами неможливо, і коли все місто дізнається про те, що рожево-блакитну дівчину вже не захищає лихий клоун, Харлі потрапляє у велику халепу. Аби виплутатися, необхідно виконати завдання для нового злочинця.

Марго Роббі

Головна акторка майже весь фільм тягне на собі. Марго дійсно дуже талановита артистка, вона встигла знятися й у Мартіна Скорсезе, й у Квентіна Тарантіно. Тепер вона стала співпродюсеркою «Хижих пташок». І хоча її харизми та майстерности вистачає на якусь частину фільму, цього не достатньо, аби картину дійсно було цікаво додивитися до кінця, не глянувши на годинника. Роббі встигає і в кадрі погамселити ворогів, і за кадром пояснити якісь сюжетні нюанси. Саме героїня веде розповідь цього фільму. Харлі Квін головна на цьому фантасмагоричному костюмованому святі, але одна конячка не може тягнути переповнений віз. У якийсь момент ці нескінченні розкидання поганців і удари у пах набридають. Фільм перетворюється у набір бойових сцен, при цьому не найкращих, із перебивками на пафосні фрази про самодостатність і пари діалогів

Юен Мак-Грегор

Ще однією зірочкою і світлою плямою у цій кольоровій збірній солянці є головний лиходій – Роман Сіоніс. Його грає метр великобританського кіно – Юен Мак-Грегор. Акторові вдається наділити свого персонажа шармом, норовом, вдихнути життя і зробити індивідуальністю чергового злодія у всесвіті коміксів DC. Роман Сіоніс – самозакоханий власник нічного клубу, який постійно модно одягнутий, із хворим почуттям гумору і непередбачуваним норовом. А ще він відомий у вузьких колах як Чорна Маска. Він хоче захопити владу у місті, а заодно збагатитися завдяки одному цінному камінчику, в якому ховається код до незліченних багатств.

Разом із ним ходить психопат м’ясник Заз із мілірованим волоссям, який славиться тим, що знімає шкіру з облич ворогів Сіоніса. Грає його Кріс Мессіна. Його персонаж хоч і зводиться до функції пса на ланцюгу, якого Сіоніс спускає на ворогів, але між ними відчувається якийсь зв’язок, можливо, навіть амурний.

Враження

«Хижі пташки та фантастична Харлі Квін» – кіно розкуте, навіть божевільне, адже адекватного там майже немає. Постійно щось комусь ламають, тіла розлітаються на шматки, вилітають зуби і юшить кров. Усе гіперболізоване, побудоване на крайнощах і психах. Постійно щось відбувається, героїня майже не сидить на місці, події, немов американські гірки, крізь флешбеки і динамічні повороти несуть глядача, але в кінці стає досить нудно. І хоча автори намагаються посміятися над жанровими кліше як бойовиків, так і детективних фільмів, їхнє кіно від цього не стає чимось вищим за предмет насмішок. Наприклад, чому Харлі стриже волосся і починає пити після розлуки з Джокером? Безкінечно плаче за своїм коханим, заводить умовного кота і заїдає горе снеками? Хіба це не стереотипи? Супергеройський блокбастер, який заявляє про себе як кіно про емансипацію жінок, перетворюється на досить плаский фільм із передбачуваним кінцем.

Великий плюс – це пісні у фільмі. Події картини супроводжують класні саундтреки, які вже зібрані у плейлисти на всіх поважних музичних ресурсах. І коли говоритимуть хороше про це кіно, добрим словом згадуватимуть саме музику.

Посил

Зрозуміло, що це кіно про жінок, які хочуть вийти з тіні альфа-самців. Харлі прагне, аби з нею рахувалися не через те, що вона дівчина Джокера. Так само і її «хижі пташки»: Канарка хоче вийти з-під влади Сіоніса, Монтої набридло, що її заслуги привласнює начальник. Героїні фільму прагнуть довести, що вони варті чогось. Це зрозуміло, глядачу кажуть це просто в лоб, але що далі? Вдасться Харлі стати самодостатньою чи вона повернеться до Джокера, щойно той клацне пальцями?

 

Коментарі