Рецензії

Підбиті пташки та психопатка Харлі Квін. Рецензія на фільм «Хижі пташки та фантастична Харлі Квін»

У прокат вийшов перший фільм за коміксами DC у 2020 році.

Фільми за коміксами досі в тренді. Це доводять і бюджети на зйомки, і зіркові актори у головних ролях, і касові збори. Цього року безсумнівно вийде декілька великих стрічок із супергероями. А розпочинає цей марафон суперзлодійка Харлі Квін. Вона нарешті обзавелася власним фільмом. І це кіно не про того «Джокера» з Хоакіном Феніксом, яке от-от має шанс отримати декілька Оскарів, це абсолютно різні фільми за жанром і характером.

Про що

Харлі Квін порвала з Джокером, чи то він її кинув. Словом, розійшлися.
Дівчина-арлекін ніяк не може забути свого ексбойфренда і починає розгульне життя, утопає в алкоголі і встигає насолити цілій купі бандюків, переважно чоловічої статі. Втім, без кінця напиватися у клубах із подругами неможливо, і коли все місто дізнається про те, що рожево-блакитну дівчину вже не захищає лихий клоун, Харлі потрапляє у велику халепу. Аби виплутатися, необхідно виконати завдання для нового злочинця.

Марго Роббі

Головна акторка майже весь фільм тягне на собі. Марго дійсно дуже талановита артистка, вона встигла знятися й у Мартіна Скорсезе, й у Квентіна Тарантіно. Тепер вона стала співпродюсеркою «Хижих пташок». І хоча її харизми та майстерности вистачає на якусь частину фільму, цього не достатньо, аби картину дійсно було цікаво додивитися до кінця, не глянувши на годинника. Роббі встигає і в кадрі погамселити ворогів, і за кадром пояснити якісь сюжетні нюанси. Саме героїня веде розповідь цього фільму. Харлі Квін головна на цьому фантасмагоричному костюмованому святі, але одна конячка не може тягнути переповнений віз. У якийсь момент ці нескінченні розкидання поганців і удари у пах набридають. Фільм перетворюється у набір бойових сцен, при цьому не найкращих, із перебивками на пафосні фрази про самодостатність і пари діалогів

Юен Мак-Грегор

Ще однією зірочкою і світлою плямою у цій кольоровій збірній солянці є головний лиходій – Роман Сіоніс. Його грає метр великобританського кіно – Юен Мак-Грегор. Акторові вдається наділити свого персонажа шармом, норовом, вдихнути життя і зробити індивідуальністю чергового злодія у всесвіті коміксів DC. Роман Сіоніс – самозакоханий власник нічного клубу, який постійно модно одягнутий, із хворим почуттям гумору і непередбачуваним норовом. А ще він відомий у вузьких колах як Чорна Маска. Він хоче захопити владу у місті, а заодно збагатитися завдяки одному цінному камінчику, в якому ховається код до незліченних багатств.

Разом із ним ходить психопат м’ясник Заз із мілірованим волоссям, який славиться тим, що знімає шкіру з облич ворогів Сіоніса. Грає його Кріс Мессіна. Його персонаж хоч і зводиться до функції пса на ланцюгу, якого Сіоніс спускає на ворогів, але між ними відчувається якийсь зв’язок, можливо, навіть амурний.

Враження

«Хижі пташки та фантастична Харлі Квін» – кіно розкуте, навіть божевільне, адже адекватного там майже немає. Постійно щось комусь ламають, тіла розлітаються на шматки, вилітають зуби і юшить кров. Усе гіперболізоване, побудоване на крайнощах і психах. Постійно щось відбувається, героїня майже не сидить на місці, події, немов американські гірки, крізь флешбеки і динамічні повороти несуть глядача, але в кінці стає досить нудно. І хоча автори намагаються посміятися над жанровими кліше як бойовиків, так і детективних фільмів, їхнє кіно від цього не стає чимось вищим за предмет насмішок. Наприклад, чому Харлі стриже волосся і починає пити після розлуки з Джокером? Безкінечно плаче за своїм коханим, заводить умовного кота і заїдає горе снеками? Хіба це не стереотипи? Супергеройський блокбастер, який заявляє про себе як кіно про емансипацію жінок, перетворюється на досить плаский фільм із передбачуваним кінцем.

Великий плюс – це пісні у фільмі. Події картини супроводжують класні саундтреки, які вже зібрані у плейлисти на всіх поважних музичних ресурсах. І коли говоритимуть хороше про це кіно, добрим словом згадуватимуть саме музику.

Посил

Зрозуміло, що це кіно про жінок, які хочуть вийти з тіні альфа-самців. Харлі прагне, аби з нею рахувалися не через те, що вона дівчина Джокера. Так само і її «хижі пташки»: Канарка хоче вийти з-під влади Сіоніса, Монтої набридло, що її заслуги привласнює начальник. Героїні фільму прагнуть довести, що вони варті чогось. Це зрозуміло, глядачу кажуть це просто в лоб, але що далі? Вдасться Харлі стати самодостатньою чи вона повернеться до Джокера, щойно той клацне пальцями?

 

Коментарі