Війна одним кадром. Рецензія на фільм «1917»

У прокат вийшов один із головних претендентів на Оскар за найкращий фільм.

За півтора тижня до вручення премії «Оскар» на екрани вийшов один із фаворитів – воєнна драма «1917». Англійський режисер Сем Мендес зняв фільм на основі розповідей свого дідуся, який воював на полях Першої світової війни. Фільм уже отримав не лише схвальні відгуки критиків з усього світу, але й два «Золоті глобуси» за кращий фільм і кращу режисеру. Також стрічка має десять номінацій головної премії у кінематографічному світі. Олександр Докієн побував на прем’єрі у Чернівцях і ділиться своїми враженнями від побаченого.

Про що?

6 квітня 1917 року у розпал Першої світової капрал Блейк і його товариш Скофілд отримують завдання: принести термінове повідомлення командирові Девонширського батальйону скасувати бойовий наказ, інакше півтори тисячі солдат потраплять у пастку. У Блейка особиста мотивація, у тому батальйоні – його старший брат. Не роздумуючи і хвилини, солдати виступають у дорогу довжиною у фільм.

Головні персонажі

Капрал Блейк – пухкий балакун, який у надії отримати кращі харчі у піхотній армії відмовився стати військовим капеланом. Хоч і служба в нього недовга, але він без вагань іде на будь-що, аби попередити військовий загін брата про пастку.

Капрал Скофілд – тертий калач, який пройшов жах Битви на Соммі, однієї із найзапекліших у Першій світовій. Солдат про неї не розповідає, не хоче навіть згадувати. Романтик Блейк дорікає товаришу, де, мовляв, твоя медаль, дехто за неї готовий віддати все. А Скофілд без жодної емоції кидає: «Виміняв на пляшку вина у французького капітана».

Сем Мендес обрав на головні ролі не дуже впізнаваних акторів навмисно, це мало знизити ефект театральности. Але епізодичні ролі грають великі майстри Колін Ферт, Бенедикт Камбербетч та Марк Стронг.

Антураж Першої світової війни

Події «1917» розгортаються тоді, коли Перша світова війна вже давно перейшла у позиційну. Траншеї перетворилися на кілометрові лабіринти, які стали домом і могилою для сотень тисяч солдат по обидва боки баталій. В окопах бігають величезні щури, а клуби тютюнового диму перебивають нестерпний сморід гару та антисанітарії. Трупи людей і тварин на полі битви неспішно розкладаються, колишні ліси і поляни перетворилися на випалену землю.

Таку картину нам передає команда режисера Сема Мендеса. Автори переносять глядача туди, де йому й не снилося побувати – на Західний фронт Великої війни.

Костюми героїв детально продумані, автори уважно поставилися до створення атмосфери того часу: від деталей зброї до вигляду німецьких та британських окопів.

Враження і символи

Авторам «1917» вдається затягнути глядача у свою атмосферу. Структура фільму і безперервна зйомка створює ефект присутності. Додає свого і музичний супровід, який разом із фокусом камери веде глядача впродовж усього фільму. Цікаві і кольорові переходи – від сірості окопів до коричневого поля битви, від темноти тунелів до яскраво-білої глини, немов солдати виходять зі сну. А потім переходять у насичений зелений ранньої весни 6 квітня. Немов відкочуються у часі, відходять від жирних щурів до квітучого саду черешень. От саме поламані черешні у цвіту, хоч і очевидний, але символ втраченої молодості, війна, забирає життя у час його розквіту.

Німецькі солдати зрізали сад. Ці черешні вже не дадуть плодів. І, як каже один із героїв, тепер треба чекати, щоб кісточки знову проросли і виросли дерева. Кісточки черешень і кісточки людей.

Картинка часом стає сюрреалістичною, наприклад, розвалене місто у вогнях ракетниць і невідомих спалахів нагадує цвинтар, тривога і краса поєднується в одному. І, напевно, головний символ – це шлях бійця. Крізь Першу світову солдат проходить, як і герої фільму – завдяки вервечці випадковостей, інтуїції, інстинктам і вдачі. Або солдат вмирає.

Фільм захоплює, але досягти цього ефекту можливо лише на великому екрані, але ніяк не на плазмі, і тим паче на моніторі комп’ютера.

Режисер і оператор

Сем Мендес використовує час, аби тримати глядача в напрузі і прикувати увагу до подій у фільмі. Це не банальний зворотній відлік на бомбі, яку треба розмінувати до вибуху, тут прийом сильніший, але ніяк не новий. Напрошується порівняння з Ноланівським «Дюнкерком», де звук секундної стрілки на фоні всього фільму не замовкає, а час був такою ж важливою складовою фільму. У «1917» стрілка не клацатиме, але глядач відчуватиме плин часу. Цього ефекту досягли завдяки зйомці одним планом.

Знімати сцени безперервним кадром – не новина для світового кінематографу та режисера Сема Мендеса. Критики вже згадали восьмихвилинну сцену, яка відкриває фільм «007:Спектр», над якою раніше працював англійський спеціаліст. Але цього разу зі знаним оператором Роджером Дікінсом Мендес зняв фільм, де монтажні склейки ледь вловимі.

Режисер побудував фільм таким чином, аби дозволити операторові супроводжувати головних героїв безперебійно. Роджер Дікінс настільки майстерно володіє зйомкою, що фільмує безупину і на різних крупностях, а фокусом камери направляє увагу глядача. Перспектива, обрамлення, центрування, суб’єктивна камера – присутні всі ці операторські прийоми. Зйомка одним планом неймовірна, а місця склейки настільки непомітні, що в якийсь момент просто намагаєшся вловити, коли ж закінчиться кадр. Форма фільму перетворюється на частину його змісту. Тому кращої роботи з камерою серед номінантів на Оскар, напевно, немає.

До речі, Дікінс уже має свою золоту статуетку, отримав її декілька років тому за фільм «Той, хто біжить по лезу 2049». У творчому доробку майстра фільми «Втеча з Шоушенка», «Ігри розуму», «Сікаріо» і багато інших відомих стрічок, які глядач точно бачив. А ще Роджер Дікінс був 14 разів номінований на «Оскар» за кращу операторську роботу.

Матеріал Олександра Докієна

Залишити відгук