2
Родина Глігорів запустила цех із переробки фруктів із власного саду.
Натуральний сік без цукру, чипси з яблук та пастилу зі слив виготовляє родина Глігорів у селі Строїнцях на Новоселиччині. Корисну продукцію виробляють на підприємстві «Глігор». У цеху з переробки фруктів працює вся сім’я: Леонід Глігор із дружиною Софією та їхні троє дітей.
Переробкою продукції з власного саду тут займаються уже п’ять років. Починали з ручного пресу на кухні, чавили натуральний сік для своїх дітей. Нині виробництво розширили, сертифікували та отримали держстандарт. Як виготовляють сік без цукру та чипси з яблук, читайте.
Закривали сік у трилітрові банки на кухні
Леонід Глігор розповідає, що переробкою яблук почав займатися випадково. Його батько Степан Глігор має велике агрогосподарство — є 2 тис га, із них 47 га саду. Каже, коли зібрали перший урожай, яблука збували фактично за копійки. Тоді почали чавити сік ручним пресом для домашніх потреб і закривати у трилітрові банки. Одразу з’явилися перші покупці натурального соку. Так у Глігора виникла ідея працювати у цьому напрямку.
«Починав усе крутити на маленькому пресі, без техніки. Власноруч виготовив пастеризатор. Працював на старому радянському пресі, та згодом перейшов на австрійський. Вітчизняне обладнання було б дешевшим, але у нас наразі такого не виготовляють. Пізніше також купив новий пастеризатор. Його робили у Харкові за моїми кресленнями. Стрічку для подачі яблук замовив у Китаї, двигуни вітчизняні», — розповідає Леонід Глігор.
Зараз у цеху з переробки фруктів використовують автоматичне обладнання. Раніше тут був радянський прес 1960 року. З решітками, тканинами, працював подрібнювач, який потрібно було дезінфікувати. Процес переробки був тривалим та більш затратним. Аби продезінфікувати прес, потрібно було щонайменше годину.
«Це стрічковий прес. Завдяки допомозі друзів, рідних придбали австрійську сучасну техніку, яка не потребує такого фізичного навантаження та простіша у використанні щодо санітарно-гігієчних вимог», — каже чоловік.
Солодкий сік без цукру
За словами Леоніда, їхній продукт крафтовий. Адже сік виготовляють самотужки з яблук із власного саду. Мають 3-4 сорти. Плоди достигають до солодких, тому до соку не додають цукру — він має індивідуальний виражений смак.
«Виготовляємо натуральний сік, мікси різної конфігурації. Сік у нас прямого віджиму. Він має інший колір, ніж той, що ви звикли бачити у магазині, бо натуральний. Він проходить декілька етапів: фільтрацію, пастеризацію й розфасовку. Замовляємо стерильні пакети вітчизняного виробництва. Сік розливаємо при температурі 82-83 градуси у 5-літрові тари. Фасуємо і по 3 літри», — каже Леонід Глігор.
Цього сезону Глігори виготовляють чистий яблучний та виноградно-яблучний сік. У планах – мікс на основі яблучного соку: абрикосово-яблучний, сливово-яблучний та вишнево-яблучний.
Продукцію з Новоселличчини уже закуповують ресторани та кафе не тільки в Україні, а й за кордоном — чипси з яблук замовляють країни Балтії та навіть США.
«В Україні – це Чернівці, Яремча, Буковель. Вони цінують нашу продукцію. Люди ще не звикли до натуральної здорової їжі. У рекламу треба вкладати, але ми наразі витрачаємо кошти на обладнання. Тому працюємо за принципом «сарафанного радіо» — наш продукт уже знають. До речі, наш сік коштує дешевше, ніж у магазині. Можемо працювати з такою ціною, адже у нас є дешева власна сировина (батько має яблуневий сад, смородину, абрикос, вишню). Тому не маємо великих затрат, окрім електроенергії. А ще у нас немає найманих робітників. Працює дружина, син, а тому й витрати мінімальні», — каже виробник.
Сертифіковане виробництво та держстандарт
Минулого тижня на продукцію компанії «Глігор» затвердили держстандарт і сертифікували виробництво. Тепер Глігори планують розширити обіг продукції: вийти на магазини, пропонуватимуть сік у школи та дитсадки.
«Наразі у нас переробка продукції у мініатюрі. Будемо розширювати, аби мати стабільну ціну на яблука», — каже Леонід Глігор.
Родина розробила логотип для своєї продукції — це сімейне прізвище Глігор. Також створили дизайн кольорової упаковки для соку для виходу на магазини.
«Торік ми готувалися постачати свою продукцію в магазини, але вийти на великі мережі місцевому виробнику не просто. Адже у них багато вимог до підприємця. Це первинні внески, просування продукту тощо. Крім того, не хочуть іти назустріч виробникові», — розповідає пан Леонід.
Наразі сік тут пакують у просту упаковку. Її здешевили, адже кольорова дорожча на 10 гривень.
Крім того, аби постачати продукцію в роздріб у магазин, виробник вважає, що потрібна скляна літрова пляшка. Для цього треба запустити нову лінію з розливу літрових склянок, а це додаткові витрати. Без підтримки держави виробнику зробити це важко.
Та найважливіше, каже Леонід, — аби керівництво країни відкрило ринок збуту продукції вітчизняних виробників. Без цього не буде нормальної ціни і розвитку виробництва. «Буде ринок збуту, буде нормальна економіка у державі».
Із кілограма яблук – 100 грамів чипсів
Друге приміщення у цеху на підприємстві під контролем дружини Леоніда – Софії Глігор. Тут виготовляють чипси з яблук та пастилу зі сливи, смородини, полуниці. Для цього закупили велику сушарку.
«Це інфрачервоні промені. Вони глибоко і швидко сушать фрукти. Час сушіння залежить від погоди і триває від 12-15 годин до доби. Чипси у нас сохнуть швидше, пастила, якщо дощі, — 15-20 годин. Максимальне завантаження сировини у сушарку – 150-200 кг, вихід – 10-12 кілограмів. Сушіння яблук іде в 10 разів. Із кілограма плодів виходить лише 100 грамів чипсів. Сировина на пастилу зменшується у 7-8 разів, зокрема полуниця – в 11-12 разів», — розповідає Софія Глігор.
Готову продукцію пакують у спеціальні пакети з крафтового паперу із застібкою, яка не пропускає вологу. Такі чипси дуже смакують дітям, а пастилу замовляють дорослі.
«Тут теж немає цукру, це чиста слива, ми її перетираємо і висушуємо м’якоть. Так виготовляємо пастилу. Часто запитують, чому не даємо до продукції цукор. Я фактично не вживаю його, діти теж. Так виготовляємо і нашу продукцію», — каже Софія Глігор.
За словами пані Глігор, у них практично безвідходне виробництво. Наприклад, шкірку з ягід сушать на чай, а з кісточок із вишні виготовляють спеціальні подушечки для ніг.
Партнерська публікація
Ольга Максимюк
Фото Євгенії Калюжки
