Чернівці мають майже все, аби стати міжнародним містом. Інтерв’ю з волонтерами «Айсеку» з Китаю UA/EN

Про свої перші враження від України та українців, найкращі та найгірші явища у нашому місті та те, що Чернівцям варто змінити, аби привабити туристів.

Англійська версія/English version

Джісон та Айріс – члени волонтерської організації «Айсек». Вони приїхали з Китаю. Нині живуть у Чернівцях та вже впродовж місяця навчають дітей і дорослих англійської. Про свої перші враження від України та українців, найкращі та найгірші явища у нашому місті та те, що Чернівцям варто змінити, аби привабити туристів, іноземці розповіли в інтерв’ю «Шпальті».

Мета візиту до України

Джісон: Ми навчаємося в університеті у Китаї. Я вивчаю фінанси. Більшість китайців хочуть бути пов’язаними з бізнесом. Це дуже популярно у нашій країні.

Айріс: Я вивчаю готельно-ресторанний менеджмент.

Джісон: Зараз ми живемо у Чернівцях та працюємо волонтерами. Члени нашої організації («Айсек») навчають дітей та дорослих англійської, китайської, французької і німецької. Ми, зокрема, викладаємо англійську та китайську.

Айріс: Ми живемо у Чернівцях усього місяць. Не шукали якісь готелі чи гуртожитки. Я живу в будинку організаторів. Джісона приймає хост-фемілі (з англ. Host family – родина, яка приймає до себе студента-іноземця на волонтерських засадах, – ред.).

Джісон: Вони дуже дружні до мене. Люблять готувати мені ваші традиційні смаколики. Також допомагають у всьому – їх не турбує, що англійська в них не дуже добра. Вони намагаються пояснити все – використовують онлайн-перекладачі, аби дати мені всю потрібну інформацію. Такі дружні… Безмежно їх люблю.

Айріс: До речі, ваша традиційна їжа справді смачна. Так багато сиру, сметани. Найбільше люблю цей український суп: зі сметаною, куркою, картоплею та грибами. Подобається навіть більше, ніж ваш відомий борщ.

Про дружелюбність чернівчан

Джісон: Як на мене, найкраща річ у Чернівцях та загалом в Україні – це люди. Вони дуже хороші та дружні – принаймні, більше, ніж у нашій країні. Чернівчани часто кажуть мені просто «привіт», намагаються використовувати англійську, шукають онлайн-перекладачі. Також багато людей питають, звідки я, просять розповісти щось про Китай. Люблю чути щось, на зразок: «Вау, ви з Китаю! Що робите тут, у Чернівцях?» Пам’ятаю одну ситуацію, це був мій другий день перебування тут. Я не міг знайти автобусну зупинку. Тому я запитав пасажирів, використовуючи ґуґл-перекладач. Я переклав на українську фразу: «Де зупинка?» Пощастило, що одна пасажирка розуміла англійську. Отже, вона сказала мені, куди йти, провела. Мабуть, пів години дівчина показувала мені дорогу. Наприкінці сказала, що, якщо в мене будуть якісь проблеми, можу зателефонувати чи написати їй. Також запропонувала свою допомогу в освоєнні Чернівців. Люди тут дуже дружелюбні.

Айріс: Англійська – це велика проблема у Чернівцях. Мало хто має достатній рівень мови, щоб пояснити щось. Багато людей у місті знають тільки: «Привіт. Мене звати…».

Джісон: Загалом ми тут можемо говорити тільки з друзями, організаторами «Айзеку». В інших випадках використовуємо онлайн-перекладач. Більшість Чернівців не знає іноземної мови. Тому, власне, ми і тут. Молодь може більш-менш вільно спілкуватися, старші люди не розуміють нас узагалі. Сподіваюся, одного дня всі чернівчани зможуть говорити добре англійською. Аби подорожувати світом, навчатися, спілкуватися будь з ким. Наші студенти дуже дружелюбні також. Після наших уроків вони завжди пропонують піти перекусити разом, показати нам цікаві місця у Чернівцях. Щоправда, наші маленькі учні часом дуже галасливі, але це нормально, вони ж діти.

Про комунікацію та проблеми з транспортом

Айріс: Найбільше нам сподобався університет і ця головна вулиця, Кобилянської. Там багато гарних ресторанів. Також дуже гарний парк Федьковича, що позаду університету.

Джісон: Комунікація – велика проблема. Але не тільки для Чернівців. Особливо у вашому місті є багато проблем із транспортом. Ми не звикли чекати так довго на автобус.

Айріс: Я гадаю, якість деяких доріг справді погана. Ними просто важко пересуватися. Також навколо дуже багато собак. Я дуже боялася їх спочатку, адже в нашій країні вони кусають людей. Але зараз я зрозуміла, що ці собаки доволі тихі і дружелюбні. І вони мені навіть подобаються.

Чернівцям потрібно зробити щось, аби презентувати себе світові

Айріс: Що чернівчанам варто змінити, аби привабити іноземних туристів? Я думаю, все залежить від гармонії самих людей, коли вони приїжджають сюди. Знайти якусь потрібну інформацію англійською – тут невелика проблема. Багато магазинів одягу чи ресторанів можна розпізнати за зовнішнім виглядом. Хоча було б чудово, якби кількість англомовної інформації зростала. Але, як на мене, коли ти приїжджаєш у нове місто, варто просто насолоджуватися життям. І все буде добре. Ваш клімат дуже затишний, хороше і чисте довкілля та гостинні і дружелюбні люди – це головні речі, які нам подобаються у перебуванні тут.

Джісон: Я знаю, що чернівчани дуже дружелюбні. Але українці з інших регіонів та іноземці не знають цього. Як на мене, Чернівцям потрібно зробити щось, презентувати себе світові.

Айріс: Чернівчани дружелюбні, це правда. Але іноді ви занадто вільні. Наприклад, якщо ви хочете зібрати всіх із якогось приводу, варто сказати їм хоча б за день до цього. А не просто говорити людям і ставити їх перед фактом, можливо, за 5 годин до початку. Вам було б добре планувати свій час, день краще. Це дуже важливо. Ви справді дуже милі, але іноді зовсім неорганізовані.

Джісон: Вам потрібно розвивати свою англійську. Це допоможе Чернівцям стати міжнародним містом, як Львів, наприклад. Загалом, ви маєте майже все, аби стати таким. Гадаю, розвиток іноземних мов тут покаже туристам, що вони можуть жити і розвиватися у Чернівцях.

Анна Колісник

Фото Ірини Болести

Залишити відгук

Залишити відгук