Нові обличчя і старі граблі. Перші висновки з результатів парламентських виборів

Кандидат політичних наук Павло Катеринчук пише про причини перемоги «Слуги народу» та її висуванців у округах на Буковині, а також про позитивні і негативні наслідки волевиявлення.

Нічого нового і несподіваного в попередніх результатах позачергових виборів народних депутатів я не побачив. Усе так, як і було заплановано. Чому президент так педалював ці дострокові вибори? Бо він розумів, що далі відкладати до офіційної дати виборів, тобто до осені, то менші відсотки набере «Слуга народу». Розрахунок був такий, щоб пошвидше провести вибори, поки ще є високий рейтинг. Як бачимо, це себе виправдало, тому що понад 40% голосів – це хоч і не 73%, як у Зеленського у травні, але вони отримають близько 120 мандатів за партійними списками. Плюс стільки ж – за мажоритарними округами, тобто сумарно «Слуга народу» буде мати десь понад 230 мандатів. А є ж іще самовисуванці чи представники інших партій, які будуть раді притулитися до більшості. Тож президентській партії не треба буде в парламенті з кимось домовлятися. В українській політиці створення коаліції – це апріорі роздача посад – спікера, міністрів чи прем’єра. Партії «Слуга народу» зараз не потрібно буде цього робити, вони самотужки зможуть сформувати більшість та уряд.

Інший момент, який мене не здивував, але неприємно вразив, – це відсотки, які набрала «Партія Шарія». Усі, хто хоч трошки думають, то знають, хто такий Анатолій Шарій. Це пройдисвіт, якого треба щонайменше не дивитися і щонайбільше – не голосувати за нього. Проте він понад 2% «нашкрябав» і у когось відібрав.

Але найбільше я не розумію логіки й аргументів людей, які голосували за «Опозиційну платформу «За життя». Не можу збагнути, чим керуються ці люди. Тому що це політична сила, хоч з іншою назвою, представник якої, коли був президентом, привів державу до війни, довів її майже до колапсу і втік. І якщо подивитися на список тих, хто від неї проходить до парламенту (близько 35-38 осіб), то можна побачити прізвища Шуфрича, Бойка, Іоффе, Медведчука. Це та стара братія, яка вже була в парламенті багато разів, довго там висиділася. Це ті славні хлопці, які голосували за «диктаторські закони» у 2014 році, ухвалювали рішення на користь уряду Азарова та президента Януковича. Я розумію логіку тих, хто голосував за партії Зеленського, Порошенка та Тимошенко. Але чому люди і далі віддають голоси за «Опозиційну платформу «За життя», я не розумію. Причому на Буковині ця політсила набирає майже 10%, а загалом в Україні – близько 12%. Цей факт дуже розчаровує і засмучує.

До парламенту з близько 6% голосів проходить і партія «Голос». Як на мене, для політсили Вакарчука це позитивний результат. Адже взагалі стояло питання, чи ця партія пройде. Дострокові вибори – це короткий старт. Немає часу готуватися декілька місяців, розігрівати публіку, формувати повноцінні штаби. Це було простіше робити «Батьківщині», «Європейській солідарності», «Слузі народу», тобто тим, які готувалися до президентських виборів і як партійні організації існують давно. Для «Голосу» все починалося з нуля, і партія має бути задоволена, що пройшла до парламенту. Багато українців думають так: «Мені подобаються ці хлопці, але вони такі молоді і недосвідчені, що мені лячно за них голосувати». І вони голосують, наприклад, за політсили Тимошенко чи Порошенка. Бо електорат «Голосу» значною мірою лежить у тій же площині, в якій перебувають прихильники «Батьківщини» і «Європейської солідарності».

Крім того, значна частина електорату «Голосу» – це молодь. А як ми найближчим часом офіційно побачимо, я в цьому практично впевнений, відсоток молоді, який узяв участь у цих виборах, дуже низький. І це не дивно, тому що, по-перше, є певна втома від попередньої виборчої кампанії, а по-друге, зараз літо – люди десь відпочивають, кудись їздять. Це стосується не лише молоді, тому і загалом така низька явка.

Вам буде цікаво: Як голосують чернівчани на парламентських виборах. Фото

Щодо перемоги представників «Слуги народу» в усіх чотирьох мажоритарних округах Буковини, то я в жодному разі не хочу поставити під сумнів вибір буковинців чи сказати, що це неправильний вибір. Добре, що приходять до влади нові люди. Але з іншого боку, хотілося б, щоб вибір був більш осмисленим. Буковинці проголосували за кандидатів від «Слуги народу», тому що про Володимира Зеленського все ще не можна сказати щось дуже погане. Йому поки не можна закинути багато контраргументів, на відміну від інших. Крім того, кандидати від «Слуги народу» в цих округах – це відносно молоді люди, які раніше не висувалися, не мали досвіду депутатської діяльності, і для буковинців це вселяє надію, що вони зможуть щось у парламенті зробити. Як буде насправді, побачимо найближчим часом.

Не думаю, що ці вибори – лебедина пісня таких політиків, як Микола Федорук, Максим Бурбак та Іван Рибак. Хоча більшість старих облич можуть піти в минуле. Але ж недарма я згадував про «Опозиційну платформу «За життя» Медведчука-Бойка. Як показує їхній досвід, українців можна граблями бити по спині, а вони і далі будуть хвалити тих, хто це робить. Мине якийсь час, прийде розчарування в тих, за кого нині проголосували буковинці (а воно обов’язково прийде, бо влада для українців апріорі погана), і тоді старі-добрі кадри знову матимуть шанс.

Для мене позитив у таких результатах виборів – це те, що багато з тих людей, які складатимуть більшість у парламенті, не мали жодного політичного досвіду. З одного боку, добре, що відбувається зміна поколінь, приходять нові люди, а з іншого – у мене є певна тривога. Бо українська політика – це велике в’язке болото. У нього неможливо зайти, а потім чистим та білим звідти вийти. Якщо ти в нього вступив, то обов’язково забруднишся. Багато майбутніх народних депутатів, напевно, до кінця і не розуміють, з чим їм доведеться щодня працювати, як їх будуть ошукувати, підсовувати їм ті чи інші рішення. А потім вони через 5 років прокинуться і будуть здивовані, що люди їх не люблять і критикують. В українській політиці є старі, заслужені крокодили, такі собі мастодонти, які вже не одну пару зубів на цьому з’їли. Вони цю молодь будуть всіляко старатися проковтнути. І тут питання стоїть у тому, щоб цих нових людей у парламенті не з’їли. Хоч я не симпатик «Слуги народу», але хай краще так, хай буде зміна поколінь, аніж оце товчіння води в ступі майже 30 років. Не хочеться вже бачити тих старих облич – вони своє перебування у Верховній Раді жодним чином не виправдали – ні діями, ні бездіяльністю. Це просто вороги держави, яким не місце у парламенті. Я маю на увазі не тільки колишніх регіоналів, а взагалі представників старих політичних сил, які роками сиділи у Верховній Раді і зараз розповідають, як усе погано і що у всьому винна попередня влада. А де ви були останні 5 років, що ви зробили в парламенті, щоб було інакше?

 

Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думки, висловленої у матеріалі.

 

 

 

 

Залишити відгук

Залишити відгук