Про політичну корупцію у представницькій владі та чому час дати копняк «Мунтянам»

Політолог Михайло Шморгун пише про політичну корупцію, шляхом якої Іван Мунтян отримав представницьку владу на Буковині, про те, хто сказав «досить» цій владі та чому вона повинна піти.

Чернівецька область переживає не найкращі часи. Люди виживають всупереч політиці центральної та місцевої влади, яка залишає кожному мислячому буковинцеві два варіанти для існування. Перший – погодитися з активною нині корупційною системою і грати за її правилами та тихо «на кухні» картати війну, Майдан і свій власний вибір. Ходити на роботу й наповнювати бюджети різного рівня, які вони системно розкрадають. Другий вибір – взяти свій закордонний паспорт і поїхати світ за очі, висловивши свій протест корупційній системі власним усвідомленим ескапізмом.

Цей системний дуалізм уже зараз призводить до найбільшої катастрофи в історії нашої держави, яка відбувається саме зараз. Ця катастрофа – дуже швидка професійна деградація наших людей, відсутність мотивації до співіснування у рамках єдиної української держави. Витісняючи активних українців за кордон, ми стаємо такою собі Венесуелою у центрі Європи. Країною «без царя в голові». І відповідно, всі продажні і підкупні політики є проекцією тієї корупційної системи, яку ми терпимо вже багато років.

Але повернемося до наших баранів. Представницьку владу внаслідок політичної корупції в місті й області отримали Василь Продан та Іван Мунтян. Про швидке становлення нової мафії у Чернівцях я уже писав у попередній колонці, але нагадаю, що і влада Івана Мунтяна у Чернівецькій обласній раді була отримана внаслідок факту політичної корупції – «договорняка». Його учасники отримали посади заступників та інші преференції (представники «Свободи», «Радикальної партії» та інших). Власне Мунтян, як улюблене дітище буковинської  корупції, цю корупцію системно примножує на своїй посаді. Він зробив чиновниками облради своїх однопартійців, прилаштував на чиновницькі посади свій улюблений жіночий ескорт. Фактично обласна рада зараз існує для того, аби Іван Мунтян мав де прилаштувати своїх безталанних консільєрі. І це відбувається за наші з вами гроші (гроші платників податків, – ред.). Ми тепер маємо утримувати цього недалекого Дон Жуана з його міньйонами за свої останні кошти.

Засідання цього скликання Чернівецької облради перетворилося на тотальну ганьбу, погодження й узаконення грабежу, надання права користуватися  природніми ресурсами Буковини всім тим, хто знає «табличку ділення» і знає телефон Івана Миколайовича. Вони збираються на сесії, щоб фактично узаконити дограбування нашої бідної області. Більшість рішень облради сприяють розвитку не Буковини, а особистим корупційним інтересам невеликої групи корупціонерів у керівництві облради.

Увага ЗМІ не прикута до Чернівецької облради. Їхні сесії більше нагадують збори недалеких колгоспників чи пленум якоїсь пізньокомуністичної совкової «партячейки». Це прикре й сумовите видовище. А збори очолює  малограмотний персонаж, який і українською добре не володіє.

Але все, що має початок, має і кінець.

Вперше проти політики пограбування Буковини публічно виступила волонтерка Катерина Пономарьова. І це означає, що справа зливання наявної буковинської корупційної еліти зрушила з мертвої точки. Людина з беззаперечним, кришталево чистим авторитетом сказала слово «Досить!». І це початок їхнього неминучого краху.

Мунтян і Пономарьова мають діаметрально протилежні погляди на людей. Іван Миколайович – представник популізму, який звик брехати людям в очі заради власних інтересів. Катерина разом із багатьма іншими волонтерами  системно допомагала переселенцям, військовим, психічно хворим людям, невиліковно хворим дітям та їхнім родинам. Тим, на кого махнула рукою центральна та місцева влада. Це нонсенс. Ми фінансуємо зі своїх податків тих, хто нас грабує, а ті, хто реально допомагають реальним людям, мають робити це всупереч усьому.

Ситуація з віджатою землею Чернівців (йдеться про земельну ділянку на території психіатричної лікарні, – ред.) – критична крапля. За нею залишається єдиний вихід. Дати копняка всім цим «мунтянам» та  їхнім “шарашкіним конторам” – політичним партіям,  учасникам політичної корупції. Вони всі нам не потрібні. Це трутні й абсолютні нездари. Їхній час минув.

 

Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думки, висловленої у матеріалі.

 

Залишити відгук

Залишити відгук