Любов і творчість. Рецензія на фільм «Народження зірки»

У центрі сюжету постають Леді Гага та Бредлі Купер.

Warner media group

11 жовтня мелодраматичний фільм-мюзикл «Народження зірки» вийшов на екрани українських кінотеатрів. Цікаво, що хоч фільм і був одобрений критиками, і отримав нагороду на Венеціанському кінофестивалі, стрічку можна переглянути лише в одному кінотеатрі Чернівців. А тим часом, в Америці лише за перші вихідні, збори за фільм сягнули 42 мільйонів доларів, що на 6 млн. більше за бюджет фільму.

Американська стрічка розповідає про зірку кантрі-музики Джексона Майна, який згасає в музичній індустрії після шаленої популярності. Він зустрічається з чарівною дівчиною Еллі, яка має неймовірний голос, але не має змоги представити його широкій публіці. Співак бере її під «своє крило» та починає виступати разом з нею у дуеті. Дівчина не тямить себе від щастя і миттєво завойовує серця мільйонів прихильників…Олександр Докієн пише про те, яким був дебют Леді Гаги у ролі Еллі та про неймовірне перевтілення Бредлі Купера у Джексона.

 Джексон Мейн перестав особливо кайфувати від концертів і своєї творчості. Найбільше задоволення тепер для нього – напитися і «закинутися» таблетками. І от у один з таких безликих днів, він заходить випити у травесті-бар, де знайомиться з Еллі. Як виявляться, вона теж співає і пише пісні, одну з яких виконує перед Джеком просто серед пустої парковки. Вона також хоче виступати, але соромиться себе. Втім її новий друг бачить в ній талант, і впевнений, що Еллі красуня.

Назва фільму говорить сама за себе, і думаю, ви вже здогадалися, що персонаж Леді Гаги, це та зірка, яка народиться. Ну, а персонаж Бредлі Купера, це той, хто допоможе їй на цьому шляху. Це все, що я скажу про сюжет, далі дивіться самі!

Warner media group

А от наступний день після перегляду фільму прокидаєшся вранці, а в голові звучить:

«In the shallow, shaаааllow. In thes hallow, shall-la-la-low …» – саундтрек фільму «Народження зірки».

Я згадував найемоційніші моменти, подумки шукав прийоми, які творці використовували, щоб вичавити з глядача сльозу. І зрозумів, що, можливо, вони не мали такої мети, тому фільм здається простим і щирим. У цій простоті і народжується невульгарний гумор, сентиментальність і найголовніше –кохання. Непідробна хімія почуттів між Джеком і Еллі. Так, це їхній фільм. Фільм про двох людей.

Бредлі Купер неймовірно перевтілюється у Джексона Мейна. Ніби він не актор, а справжній фолк-рок музикант. Його герой талановитий співак, романтик, але водночас інфантильний алкоголік і відірвана від реальності людина. Ось уже борода як у діда, сивина на скронях, а в душі – то він той самий хлопчик з далекого минулого з ременем біля вентилятора.

Парадокс життя: чому діти алкоголіків стають алкоголіками, водночас ненавидять в дитинстві звичку батьків? Або чому діти батьків, які померли від раку легенів, починають курити? Насправді, на це є відповідь, але чи важлива вона, якщо все так далі і триває ?! З героєм Бредлі Купера стається те саме.

Проте Джеку Мейну співпереживаєш, тому що ми знаємо, від чого все це з ним. І не набридає милуватися тим, як він дивиться на Еллі, як співає пісні, сміється, як він буквально дістає з глибини душі важливі слова. Він каже: «Мало мати, що сказати. Важливо сказати так, щоб тебе слухали. Щоб тебе хотіли слухати», і ми слухаємо його. І Джек справжній, він співає те, що в його душі,  і не зраджує собі.

Шлях Еллі – це, напевно, частково шлях самої Леді Гаги. Вона також соромилася себе, не вірила в свої сили, в свої пісні. Тому грати цього персонажа у співачки добре виходить. І на сцені вона неперевершена, і грає очима так, що всі ці крупні плани, яких дуже багато, не дискредитують її як актрису, а навпаки. Місцями у неї не зовсім виходить, але, коли вона дивиться на Джека, проводить пальцем по своєму носі, ти пробачаєш всі її похибки.

Їхня любов така, ніби крім них в світі нікого немає, і це найпрекрасніше, що є у цьому фільмі. Таке буває між акторами, особливо, якщо вони не вперше грають разом у кіно як Райан Гослінг і Емма Стоун, чи той же Бредлі Купер і Дженіфер Лоуренс. А тут дебют Гаги, та ще й який!

Фінал фільму – такий, яким і повинен бути. І Еллі в світлі прожектора мені чомусь нагадала Уїтні Г’юстон з «Тілоохоронця» і Мерайю Керрі c піснею «I can`t live if living is without you», а це – як мінімум, прекрасно.

Цікаво, що хоч фільм і був одобрений критиками, і отримав нагороду на Венеціанському кінофестивалі, стрічку можна переглянути лише в одному кінотеатрі Чернівців. А тим часом, в Америці лише за перші вихідні, збори за фільм сягнули 42 мільйонів доларів, що на 6 млн. більше за бюджет фільму.

Warner media group

Стрічка багато в чому повторює рімейк з Барбарою Стрейзенд з далеких 70-х. Та Купер визнає, що «Народження зірки» його осучаснена версія. Звичайно, не все ідеально. Напевно, головна проблема фільму у втраті відчуття часу. Іноді незрозуміло, скільки пройшло від одного епізоду до іншого. Від цього послідовність події здається дуже стрімкою. Окрім цього, фільм втрачає свій швидкісний ритм в другій половині і від цього деякі сцени стають затягнутими. Але їх не так небагато. Ці мінуси не псують загальні відчуття після того, як виходиш із кінотеатру.

Потім дістаєш навушники, вмикаєш «Shallow» та прокручуєш фільм у голові, аж доки не заснеш. А зранку прокидаєшся, і в голові звучить «In the shallow, shaаааllow. In the shallow, shall-la-la-low …

 

Колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Шпальти» може не поділяти думки, висловленої у матеріалі.

 

Залишити відгук

Залишити відгук