0
Виставка триватиме до 20 вересня.
У Чернівцях відкрили виставку фотографій митця Сергія Ахременка. В експозиції представили 62 роботи, серед яких світлини, які раніше вже експонувалися та отримували відзнаки, а також роботи, яких досі не бачили.
Дружина фотографа Любов Ахременко розповіла, що рада відкриттю виставки, адже, за її словами, мистецтво та фотографії продовжують жити незалежно від часу.
«Я дуже рада, що є мистецтво, тому що мистецтво є вічним і фотографії завжди будуть жити», — сказала Любов Ахременко.
Любов Ахременко
За її словами, частину представлених робіт уже показували на виставках, деякі з них були номіновані або отримували призи. Водночас у цій експозиції є фотографії, які раніше ніхто не бачив.
«Саме в цьому залі знаходяться роботи, які ніколи ще ніхто не бачив. Це гібрид роботи і постобробки у фотошопі. Це дуже цікаво, тому що, якби не було цього гібридного процесу, ми би їх не побачили. Ось таке в нього було бачення», — розповіла дружина фотографа.
Любов Ахременко зазначила, що Сергій Ахременко міг помічати деталі, на які багато хто зазвичай не звертає уваги — тіні, світло, елементи архітектури чи незвичайні предмети.
«Це митець, це фотограф, який міг помітити те, про що ми, попри те, що проходили кожен день, не помічали. Якась тінь, якесь світло, якась незвичайна, дивна деталь. Але коли він її фотографував, це були не просто фотографії», — зазначила дружина митця.
За словами Ахременко, фотографії її чоловіка могли викликати в глядача певні емоції та змушували по-новому дивитися на звичайні речі.
«Ти на нього дивишся і в тебе зразу з’являються якісь емоції, враження. І навіть, якщо ти дивишся через декілька років, то думаєш: “О, дивися, оце та маленька башенька на тому будинку, яка вона чудова. Я повз неї проходив і ніколи не помічав”. Або, наприклад, я навіть не піднімав голову вгору і не дивився», — розповіла дружина фотографа.
«Це була людина, яка могла зупинити мить, і ця мить, мені здається, вона переживе нас усіх», — додала Любов Ахременко.
Особливою для неї є робота «Альтер Его», яка розташована в центрі залу. Поруч представлені роботи «Вершниця» та «Хранитель драконів».
«Це досить символічно, тому що посередині знаходиться автор цієї виставки, а по боках знаходиться його муза. Це досить цікаві роботи», — сказала Ахременко.
Водночас вона зазначила, що виділити одну роботу складно.
«Кожна робота, навіть подивіться ось на цю, наскільки в ній енергії, позитиву. Неможливо просто пройти. Ти проходиш, зупиняєшся і хочеш подивитися, і ще раз подивитися. І на наступний день ти навіть хочеш повернутися, все згадуючи і думаючи: “Яка чудова робота”», — розповіла вона.
Фотохудожник Тарас Перун розповів, що знав Сергія Акременка близько 15 років. Вони познайомилися у спільноті фотохудожників, брали участь у спільних виставках та проєктах. За словами Перуна, одного разу вони разом працювали над друком фотографій у темній кімнаті.
Перун зізнався, що шкодує про те, що вони мало перетиналися.
Він також розповів, що звістка про смерть Сергія Ахременка стала для нього несподіваною.
«Мені здавалося завжди, що це якийсь взірець чоловічої сили, здоров’я. Такий красивий, знаєш, такий позитив», — розповів фотохудожник.
Тарас Перун
За словами Перуна, Ахременко запам’ятався йому своїм характером та ставленням до людей.
«Він запам’ятався, по-перше, якимось таким ось позитивом. Коли я його бачив здалеку, в мене чогось постійно настрій піднімався. Він постійно усміхнений, у хорошому гуморі», — розповів Перун.
Він припустив, що фотограф міг не показувати оточенню власні проблеми та переживання, однак його позитивне ставлення передавалося іншим.
Тарас Перун також зазначив, що багатогранність та талант Сергія Ахременка були помітні у його роботах. За його словами, частина представленої виставки стала для нього самого відкриттям.
«Про те, що він був дуже багатогранним, талановитим, зараз нікому доводити не треба. Я ознайомився з тим, що він робив тут зараз, — це просто якась зовсім незнайома для мене експозиція», — сказав Перун.
Він окремо відзначив, що Ахременко не боявся експериментувати у своїй творчості.
«Є такий момент, коли творча людина починає свою кар’єру, вона хоче комусь сподобатися, сучасними словами — лайків заробити в соціальних мережах, на фотосайтах. А потім вона росте і замість того, щоб старатися комусь сподобатися, вже сама формує ці смаки», — пояснив фотограф.
За словами Перуна, власний стиль митця з часом може стати впізнаваним і впливати на інших фотографів.
Він порівняв цей процес із розвитком чернівецької фотографії та згадав фотографів Слюсаря і Савельєва, які свого часу знімали звичайні міські деталі — тіні, будинки, бруківку.
«Людині з того часу, яка виховувалася на якомусь соцреалізмі, для неї це було щось дуже незрозуміле. Тим не менше, з цього виріс цілий напрямок у фотографії, вони стали класиками», — зазначив Тарас Перун.
Фото Тараса Піца
