0
Лише за перші шість місяців 2026 року через Міську дитячу клінічну лікарню пройшли 26 дітей, які залишилися без батьківського піклування.
Щороку через Міську дитячу клінічну лікарню Чернівців проходять десятки дітей, які залишилися без батьківського піклування. Поки служби вирішують їхню подальшу долю, лікарня стає для них тимчасовим домом, а медики — людьми, які дарують їм не лише лікування, а й турботу.
Чому діти місяцями залишаються у палатах, як їм допомагають і чому лікарня започаткувала рубрику «Непокинуті» — у матеріалі «Шпальти».
Перший день народження — у лікарні
Свій перший рік життя Владик відсвяткував у лікарні. Майже два місяці тому хлопчика знайшли у дитячому візочку, залишеному в під’їзді багатоповерхівки. Поруч із ним лежали ніж, банківська картка та мобільний телефон. Деякий час дитину не могли навіть ідентифікувати.
Відтоді лікарня стала для нього домом. Саме тут Владик зробив свої перші кроки. Тут же він нещодавно відсвяткував свій перший день народження. Мати залишила його, а рідні так і не приходять. Хлопчик уважно придивляється до кожного, хто переступає поріг палати. Людей він не боїться — навпаки, щиро усміхається і знайомим, і тим, кого бачить уперше.
Біля Владика фактично цілодобово перебуває медсестра Наталія. На запитання, чи не важко доглядати за хлопчиком, вона лише усміхається.
«Ні. Я виростила шістьох своїх дітей», — каже жінка.
Про Владика вона розповідає з теплотою:
«Він любить гратися, гарно їсть. Коли потрапив до лікарні, лише лежав, а зараз уже активно намагається ходити».
Влад — один із двох дітей, які наразі перебувають у Міській дитячій клінічній лікарні без батьківського піклування.
У лікарні знаходиться і 13-річний Дмитро (ім’я змінено).
Служба у справах дітей визнала місце його проживання небезпечним. Крім цього, хлопець потрапив до лікарні з консолідованим переломом пальця.
У медзакладі розповідають, Дмитро опиняється в лікарні регулярно ще із семирічного віку. За рік це може траплятися до десяти разів.
Лікарка-педіатр Ольга Германівна каже, що хлопець ніколи не залишається сам.
«До нього часто приходять друзі. Вони його люблять, підтримують, стараються, щоб він тут не сумував, привозять різні смаколики. Також багато допомагають благодійники», — додає вона.
Сам Дмитро захоплюється панкратіоном, займається ним професійно й уже має спортивні здобутки.
Попри гіпс, він часто забуває про травму й намагається наступати на хвору ногу. Майже не сидить на місці: гуляє територією лікарні, грається з друзями та знімає відео для соцмереж. Він комунікабельний та приязний. Скромно зізнається, що мріє про електросамокат.
Проблема актуальна вже багато років
За словами генерального директора КНП «Міська дитяча клінічна лікарня» Дмитра Білоуса, проблема залишається актуальною вже багато років.
У 2023 році через лікарню пройшли 42 дитини, які залишилися без батьківського піклування, у 2024 році — вже 53. У 2025 році ця кількість зменшилася до 39, однак лише за перші шість місяців 2026 року таких дітей було вже 26.
Це можуть бути діти будь-якого віку — від новонароджених немовлят до 17-річних підлітків.
Діти потрапляють до лікарні насамперед для медичного обстеження. Перед тим як дитину передадуть до патронатної сім’ї, вихователя або повернуть додому, медики мають переконатися, що вона здорова, а також перевірити, чи не зазнала насильства або інших форм жорстокого поводження.
На фото Дмитро Білоус
За словами Білоуса, у лікарні дитина мала б перебувати не довше тижня. Проте через тривале оформлення документів — позбавлення батьківських прав, відмову від дитини, пошук патронатної родини чи процедуру усиновлення — цей термін часто затягується до кількох місяців.
Діти залишаються без батьківського піклування найчастіше через неблагополучні сім’ї та різні форми залежностей у батьків.
«Буває так, що це вже процес систематичний. Є родина, шестеро дітей, і всі вони всиновлені. Народжується сьома дитина — і ситуація повторюється», — каже Дмитро Білоус.
«Дітям потрібне не лише лікування, а й тепло»
Щоб привернути увагу до дітей, які опинилися без родини, у Міській дитячій клінічній лікарні започаткували рубрику «Непокинуті». У ній медики розповідають історії дітей, які особливо потребують людського тепла та підтримки.
«Ми побачили, що дітям необхідне піклування, щоб вони не відчували себе покинутими. Якщо до них не приходять рідні, то все одно мають бути люди, які подарують їм тепло й увагу — незалежно від віку: чи це дитина двох місяців, чи підліток тринадцяти років. Насправді всім потрібна підтримка. Людина в підлітковому віці, коли почувається самотньою, може скоїти недобрі вчинки. Але якщо поруч буде наставник або хтось, кому вона довіряє, це може вберегти її від небезпечних рішень», — розповідає директор лікарні.
Після першого допису про рубрику в соцмережах до лікарні звернулися десятки людей.
Хтось хотів усиновити дитину, але не знав, із чого почати, тому таких людей скеровували до служби у справах дітей. Інші пропонували новий одяг, іграшки, смаколики або просто запитували, чи можна прийти хоча б на годину, щоб побути поруч із дитиною.
У таких випадках відвідувачі підписують згоду про нерозголошення персональних даних та документ, що вони не претендують на усиновлення. Крім того, їх обов’язково перевіряють.
«Ми створюємо простори, граємося з цими дітками. Допомагаємо, але нам іноді просто потрібні руки, щоб хтось побув із дитиною, поспілкувався з нею», — каже Дмитро Білоус.
Водночас він наголошує, що остаточне рішення щодо подальшого влаштування дітей ухвалює служба у справах дітей.
«Служба допомагає, але, напевно, не може зробити все. Через це ми й закликали звернути увагу громадськості. Є родини, які хочуть усиновити дитину, є ті, хто готовий взяти її під опіку. Держава забезпечує фінансування на кожну дитину, але не хотілося б, щоб це стало бізнесом і щоб на дітях заробляли. Тут потрібно дуже виважено підходити до кожної ситуації», — говорить директор.
На момент підготовки матеріалу до публікації стало відомо, що Влада вже влаштували до патронатної сім’ї.
Фото Тараса Піца
