0
Відкрили першу за 26 років персональну виставку живопису Юрія Іллєнка. Син режисера Пилип Іллєнко також представив новий фільм «Втомлені» — про військових, реабілітацію і любов під час війни.
Сьогодні, 27 квітня, у Чернівцях неофіційно стартував кінофестиваль «Миколайчук Оупен» — і розпочався він не з показу фільмів, а з відкриття персональної виставки видатного українського режисера і художника Юрія Іллєнка.
Цього року фестиваль відзначає одразу декілька ювілеїв: власне п’ятиріччя, 85 років від дня народження Івана Миколайчука та 90-річчя Юрія Іллєнка. Саме тому організатори вирішили об’єднати ці дати в одній події.
Для Чернівців виставка стала справжньою сенсацією. Востаннє персональна експозиція Іллєнка-художника відбувалась у 1999 році в Києві. Відтоді минуло понад чверть століття, і тепер виставку творів Іллєнка презентує його син Пилип. Він є продюсером фільмів, тож до Чернівців приїхав, зокрема, щоб презентувати свою нову стрічку «Втомлені».
Пилип Іллєнко та Тетяна Дяченко
За словами Пилипа Іллєнка, раніше він не міг відвідувати заходи пам’яті Миколайчука в Чорториї, адже вони збігалися з днем пам’яті його батька, коли вся велика родина традиційно збиралася у селі Прохорівка. Проте повномасштабне вторгнення у 2022 році змінило обставини: родина опинилася порізно, і Пилип зміг приїхати на фестиваль до Чернівців.
«І тоді одразу разом з командою фестивалю ми почали думати, що б нам зробити. Це вже просто, мабуть, знак долі, яким я керуюся також, коли ми вирішували саме тут на ювілей батька зробити виставку, на „Миколайчук Оупен“», — поділився син режисера.
Попередня персональна виставка митця відбулася ще в Києві у 1999 році, і її формував сам автор. Деяких з нині представлених робіт тоді ще не було або ж були доопрацьовані пізніше, адже режисер не припиняв творити.
Значну частину експозиції займають роботи так званого іконописного періоду. Втім, канонічних церковних ікон Іллєнко не писав — замість святих на його полотнах з’являлися риби.
Пилип розповів про незвичайну техніку батька: той купував сушену рибу і писав на ній образи — наслідуючи легендарну традицію чумаків, які нібито малювали на рибі глиною, коли везли сіль і мали час у дорозі. Риба в цих роботах — не лише фольклорний мотив, а й християнський символ Христа.
За словами Пилипа Іллєнка, батько сповідував особливу мистецьку філософію:
«Бог творить людину, а людина творить мистецтво. З нічого абсолютно. І якщо керуватися цією логікою, то в мистецтві можна робити абсолютно все. Найбільш несподівані речі — вони в якийсь момент стають каноном або традицією, хоча насправді на початку вони можуть відлякувати своїм абсурдом. Така теорія була в нього, і він намагався її втілювати на практиці».
Серед експонатів виділяється автопортрет, написаний після першої поїздки режисера до Парижу на тлі Собору Паризької Богоматері. З часом полотно обростало деталями: ось художник стоїть у Сені по груди, ось тримає свічку. Потім Іллєнко прикріпив на картину дві сушені рибини та запалював на їхніх головах справжні свічки.
«Ходив у Володимирський собор, звідти приносив свічки і ставив, запалював. Я кажу: „Ти ж спалиш картину!“, а він: „Ну то погашу вчасно“», — розповідає Іллєнко молодший.
На картині досі збереглися плями кіптяви і воску.
Іллєнко ніколи не писав на замовлення, не продавав робіт і не орієнтувався на ринок. Переважна більшість картин залишалася вдома, а головними героями полотен ставали найближчі люди: дружина Людмила Єфіменко та сини.
Найближчими серцю Пилип Іллєнко називає портрет вагітної матері, створений у Прохорівці, та власний дитячий портрет.
«На цьому портреті я там з трьох боків намальований. Значить, він не знав, з якого боку я краще буду виглядати. Я народився, йому вже було багато років, тобто я такий у нього був пізній син… Тому мені дісталося дуже багато батьківської уваги», — розповідає Пилип Іллєнко.
Окрім живопису, на виставці експонуються постери до культової стрічки «Лебедине озеро. Зона». У 1990 році на Каннському кінофестивалі фільм здобув дві нагороди, зокрема престижний приз кінокритиків FIPRESCI, який серед режисерів пострадянського простору отримували лише одиниці.
Після презентації виставки Пилип Іллєнко представив нову художню стрічку — «Втомлені». Чернівці стали першою зупинкою промотуру фільму. Для режисера Юрія Дуная це дебютна повнометражна робота, створена всього за дев’ять місяців.
Зйомки відбувалися у санаторіях під Києвом, де українські захисники проходять реабілітацію. Головну чоловічу роль, а також частину епізодів зіграли діючі військові та ветерани з реальним бойовим досвідом. Головну жіночу роль виконала Валерія Ходос.
За словами продюсера, участь військових у зйомках допомогла зберегти на екрані автентичність середовища. Переконливість картини підтвердили самі бійці: під час перших показів у реабілітаційних центрах частина глядачів сприймала художню історію як документальну.
— «Найстрашніше на війні — це не загинути, а зустріти того, кого боїшся втратити. І в цьому полягає ідея. Фільм по суті про любов. Про те, що любов може врятувати, допомагати, ставати опорою. Але любов так само може бути силою і небезпекою», — сказав Пилип Іллєнко.
Фото Каріни Шелудченко
