0
Уночі проти 28 червня 1996 року Верховна Рада України підписала Конституцію України
28 червня 1996 року. Ранок після Конституційної ночі. / фото: Голос України
Уночі проти 28 червня 1996 року Верховна Рада України працювала без перерв. Депутати голосували постатейно — не заради ефекту, а щоб ухвалити документ, який стане основою державности. Під ранок — о 5:00 — Конституцію ухвалили. Вперше незалежна Україна отримала власний Основний Закон.
Для Георгія Манчуленка, народного депутата II скликання, це була ніч напруження, протистояння та великого політичного зламу. А для Ігоря Баб’юка, громадського діяча з Чернівців, — день, коли він отримав свій перший український паспорт із тризубом замість радянської символіки. Символ держави для нього того дня був не тільки на екранах новин — він був у руках.
Мітингувальники перед Верховною Радою вимагають ухвалення Конституції, 19 червня 1996 / фото: Наш Київ
Київ. Парламент. Ніч спротиву
У залі Верховної Ради засідання йшло постатейно. Тиск від виконавчої влади був відчутний — згори спускалися сигнали саботажу: деяким депутатам наказували не реєструватися, уникати голосувань. У тій сесійній залі був Георгій Манчуленко — депутат II скликання, представник Буковини. Згадує, що мотивація ухвалити Конституцію — попри тиск — була майже в усіх, незалежно від політичних кольорів.
«Фактично абсолютна більшість народних депутатів України, незважаючи на протидію виконавчої влади, очолювану Леонідом Кучмою, тодішнім президентом України, розуміли, що Конституцію треба ухвалювати. Звісно, у багатьох були різні політичні мотиви, але загалом було несприйняття цього тиску з боку президента Кучми. Тим паче, що він хотів взагалі запровадити в Україні двопалатний парламент. І фактично увіковічити себе на посаді, бо там тоді розглядалося продовження. А ще — щоб його можна було обирати два терміни поспіль».
Президент України Леонід Кучма підписує щойно ухвалену Конституцію України/ фото: Єфрем Лукацький
Саме це, на думку Манчуленка, спровокувало сильну внутрішню мобілізацію в сесійній залі. Робота тривала добу — без перерв.
«Були різні спроби — особливо комуністів — торпедувати ті чи інші положення Конституції. Вони намагалися. Це вони були і залишилися — так звані комуністи України, які належать до Компартії України. Це була п’ята московська колона. І от воно остаточно дуже яскраво проявилося після вторгнення росії до України — незаконного, неспровокованого вторгнення 2014 року. І тим паче — такого ж повномасштабного озброєного вторгнення 2022 року», — розповідає Манчуленко.
Фото надав Георгій Манчуленко
Боротьба за мову і Крим
Найгострішими були суперечки в залі не так через сам факт ухвалення Конституції, як через її конкретні норми. Зокрема щодо мови й статусу Криму.
«П’ята колона москви всіляко себе проявляла і намагалася це торпедувати. Тому з’явилося конкретне рішення: державною мовою є українська, але гарантується вільний розвиток мов національних меншин. І з-поміж них окремо була виділена російська. Це був компроміс із тією промосковською п’ятою колоною. До чого це врешті-решт призвело — ми всі переконалися у 2014 і 2022 роках. Москва на цих речах постійно спекулювала», — пригадує екснардеп.
фото: Єфрем Лукацький
Щодо автономного статусу Криму Георгій Манчуленко вважає: тоді не вистачило волі ухвалити жорсткіше формулювання, яке могло б обмежити проросійські впливи.
«Звучала пропозиція мого колеги, тодішнього народного депутата України Сергія Головатого, який пропонував записати, що є автономія Крим — так і назвати, — яка керується у своїй діяльності статутом, що мала затверджувати Верховна Рада України. На жаль, цю норму не підтримали. І тут, якщо я не помиляюся, свою роль відіграв Євген Марчук. І десь завдяки позиції Марчука ми отримали територіальну автономію під назвою Автономна Республіка Крим. І зрештою маємо те, що сталося 2014 року — окупацію росією української суверенної території Криму».
Конституцію 1996 року оцінили високо — навіть за межами України. Це була Венеційська комісія — провідна правова інституція в Європі. Але розвиток Конституції, як згадує Манчуленко, заблокували на рівні законів, які мали деталізувати повноваження гілок влади.
«Не було зроблено подальших кроків у розвитку самої Конституції, хоча вона це передбачала. Йдеться про ухвалення дуже багатьох законів у розвиток Конституції для збалансування повноважень між гілками влади. Цього, на жаль, не зробили. Перш за все через те, що це всіляко блокувала виконавча влада й особисто президент Леонід Кучма».
фото: Єфрем Лукацький
«Процес ішов, попри все. І, попри позицію Кучми більшість депутатів не мала бажання дати йому реалізувати сценарій так званого референдуму. Він був зманіпульований і дозволяв створити двопалатний парламент, що, на мою думку, для унітарної держави — нонсенс».
Замість післямови: історія в прямому етері
Незважаючи на тиск і саботаж, документ ухвалили. Навіть президент, який до того намагався блокувати процес, прийшов до зали, щоби зафіксувати свою присутність у момент голосування.
«Попри всі перипетії, Конституцію ухвалили. Я мав до цього безпосереднє відношення. І попри всі її недоліки — вона була серйозним кроком уперед. Було розуміння, що відбувається щось важливе. Але відчуття історичности прийшло згодом, коли стало зрозуміло, наскільки це був важливий акт. Це назавжди — сторінка історії. І позиція кожного — теж назавжди. Для когось це позитив. А для когось — плями ганьби».
Народні депутати вітають Михайла Сироту, який доповідав із парламентської трибуни, народні депутати, 28 червня 1996 рік
28.06.1996. Чернівці
Поки в Києві ухвалювали державний документ, у Чернівцях 28 червня 1996 року було по-літньому сонячно і спокійно. Нинішній координатор Партнерства Українського народного дому Ігор Баб’юк того дня отримав паспорт — перший із тризубом. Цей момент він пам’ятає детально.
фото: Український народний дім
«Пам’ятаю, що всюди принаймні писали про те, що парламент цілу ніч ухвалював постатейно основний закон і що о п’ятій ранку за нього проголосували. Цей документ ухвалили вперше… Цього дня у мене була особиста приємність. Саме 28 червня 1996-го року отримав свій український паспорт — раніше мав із радянською символікою. А 1996-го року я вперше отримав документ уже з тризубом, українською символікою. Це було дуже символічно. Тож, коли я пишу десь паспортні дані, зокрема дату видачі паспорта, — то це 28 червня 1996 року — День ухвалення Конституції», — розповів Ігор Баб’юк.
фото: Тернівська міська рада
