0
У громадах Чернівецької области замість чоловіків працювати в садах та на полях вийшли жінки. Аграрії скаржаться, що для управління сучасними сільгоспмашинами ніким замінити інженерів, яких мобілізували до лав Збройних сил. Як почали веснувати в громадах области та чи впливають на економіку краю проблеми з кадрами, читайте у матеріалі «Шпальти».
Фото Шпальти
Дружина загиблого військового Ольга Коверега з Грозинців обробляє сад разом із донькою. Сім’я має гектар землі, де вирощують груші та сливи.
Сад посадив та обробляв до війни чоловік Ольги Дмитро. Нині всі роботи в саду – на жінках.
Дмитро, Ольга та їхня донька Катерина. Фото з архіву Катерини Ковереги
Ольга розповіла «Шпальті», що обробляти сад без техніки важко. Допомагають жінці брат, племінники, родичі чоловіка.
Для обрізки дерев наймали бригаду робітників.
Кропити дерева жінка буде самотужки з акумуляторним обприскувачем, бо з трактора біля житлових будинків заборонено.
«Раніше Дмитро робив у саду все самотужки: обрізав, кропив, збирав. Він дуже любив сад. Коли працював там, казав: “Ти нічого не роби, просто стій біля мене”», – пригадує дружина військового.
«Багато мобілізували, але сади доглядають»
У Недобоївській громаді знайшли кому обробляти сади в умовах масової мобілізації.
«У нашій громаді багато мобілізованих. Проблеми є, але колапсу ще немає. Все працює, сади доглядають. У них пораються старші чоловіки, займаються обрізкою. Хлопці, яких ще не призвали до армії, чистять, кроплять», – розповідає «Шпальті» голова Недобоївської громади Юрій Юзва.
У громаді жінок залучають на роботи, на яких раніше працювали чоловіки. Наприклад, на сортування яблук.
Зокрема, підприємець із Недобоївців колишнього Хотинського району В’ячеслав Тодосійчук, який займається виготовленням крафтового соку, розповідає, що на підприємстві налагодили процеси так, аби працівники могли замінити одне одного. Готують універсальних фахівців.
В’ячеслав Тодосійчук, фото з архіву «Шпальти»
«Це дуже нам допомогло в час кадрового голоду. Щоранку я “перекладаю” персонал, як на шахівниці. Наприклад, один чоловік може бути в мене і водієм, і карщиком, і завскладу. Тож якщо цю людину забирають, її замінює інша. Але коли забирають головного працівника, його складно замінити», – каже В’ячеслав Тодосійчук.
За його словами, на підприємстві все ж є вакансія працівника на навантажувач, яка потребує чоловічих рук. Для жінок це складна робота.
Загалом кадрову нестачу вирішують за допомогою жінок. Але виникає проблема, коли забирають навченого фахівця, бо на його місце доводиться брати людину з нуля, яку потрібно вчити.
«Найскладніше — виростити фахівця, вивчити його з нуля. Коли такого втрачаєш, то паралізується робота відділу», – зауважує підприємець.
«Сади викорчовують, а землю здають під посів»
На фермерському господарстві з Рідківців «Макосад», яке займається вирощуванням фруктів, працюють жінки та чоловіки-пенсіонери.
Засновник компанії Леонід Макаренко розповів «Шпальті», що відчутний брак чоловічої робочої сили під час роботи з технікою.
Леонід Макаренко, фото: kurkul.com
«Наразі ще не на всіх позиціях замінили спеціалістів, які пішли на війну», – каже Макаренко.
За його словами, в нашому регіоні та інших областях країни є підприємці, які змушені викорчувати дерева чи віддавати свої сади в оренду іншим аграріям під посів.
Оптимізують процеси в полях
На агропідприємствах, які займаються вирощуванням зернових, теж уже відчули нестачу фахівців, які працюють на складній сучасній техніці.
Як розповіла «Шпальті» підприємиця з Кельменеччини Лілія Бортич, підприємства нині намагаються оптимізувати роботу в полях.
«Проблема в тому, що раніше на комбайні працювало по двоє чоловіків, а нині залишилося по одному. У нас жінки ще не працюють на великій техніці, але не виключаю, що буде така необхідність. Колеги розповідають, що в інших областях, де великі обсяги обробітку земель, жінки вже навчаються працювати на комбайнах», – каже Лілія Бортич.
У громаді поховали сто воїнів
У Сокирянській громаді розповіли «Шпальті», що наразі ситуація з фахівцями-чоловіками близька до катастрофічної.
За словами голови Сокирянської міської ради Василя Козака, у громаді найбільший відсоток призваних людей. Станом на 26 квітня з 38 тисяч населення призвали понад 1800 чоловіків. Переважно мобілізували через фірми та компанії, в яких вони працювали.
Василь Козак, фото з архіву «Шпальти»
«Це призвело до двох проблем. Люди, які працювали легально та сплачували ПДФО до обласного бюджету, зараз як військові сплачують кошти до державної казни. Так у громади забрали 40 мільйонів гривень – це ПДФО слідчого ізолятора, поліції, прикордонників, ДСНС і мобілізованих військових», – зазначив Василь Козак.
Наразі у цій громаді поховали сотого воїна, ще 20 зникли безвісти та 6 перебувають у полоні.
«Більше загиблих, ніж у нас, тільки у Чернівцях, де й кількість населення значно більша. У перші дні повномасштабного вторгнення черги до військкомату на Сокирянщині були величезні. Тоді й мобілізували більшість чоловіків. Але військові не беруть це до уваги та встановлюють однаковий план із мобілізації у всіх регіонах», – зауважив голова громади.
Також Василь Козак наводить приклад із відкриття Алеї слави в одному з сіл громади, в якому залишилися лише жінки, діти й літні люди.
«Чоловіків немає – хтось втік, хтось переховується, а хтось воює. Працювати нікому», — резюмує голова громади.
Сучасна техніка вимагає інженерів
Василь Козак вважає, що у сільському господарстві є роботи, де замінити фахових спеціалістів непросто.
«Сучасна техніка – комбайни, трактори – це комп’ютеризовані агрегати з навігацією, які вартують до пів мільйона євро. Аби ними керувати, потрібно пройти навчання та мати досвід. На ній має працювати інженер. Це не колишній радянський трактор, де є два важелі, чи легковий автомобіль, яким можна навчитися швидко керувати. А найперше на фронт забрали саме механізаторів, бо їхня спеціальність потрібна в армії», – каже Козак.
Фото з архіву «Шпальти»
Він зазначає, що через брак чоловіків компанії залучають жінок на збирання, сортування яблук та інші роботи. Однак це не стосується обприскування садів чи керування важкою технікою.
«Обприскування садів, згідно з вимогами законодавства, проводять лише у нічний час. Тому за такого графіка кожен працівник, зокрема й чоловіки, на рахунку, якому непросто знайти заміну», – вважає голова громади.
«Наслідки браку чоловіків будуть помітні восени»
Голова Сокирянської громади Василь Козак каже, що найбільша проблема наразі виникла у малих фермерів, які обробляли до 50-60 гектарів. Якщо такого чоловіка мобілізували, його нікому замінити.
Агрофірми, які мають велику техніку, теж зіштовхнулися з проблемою: нікому будувати, ремонтувати, сіяти, збирати.
«Наслідки браку чоловіків у сільському господарстві будуть помітніші восени. По-перше – сільськогосподарська продукція втратила в ціні, водночас зросли ціни на пальне та добрива. Ми йдемо в нікуди», – оцінює стан справ у громаді голова.
Фото «Шпальти»
Річ у тім, що економіка Сокирянського району трималася на яблуках. Але крім того, що виробники зараз не мають збуту своєї продукції через закриті кордони, ще й нема кому працювати.
Голова громади зазначає, що забронювати сільгосппрацівників зараз дуже складно, та й отримати бронь можуть одиниці. До того ж вона діє пів року. А коли термін спливе, особу можуть мобілізувати. Чи продовжать бронювання — не знає ніхто.
«Першими збанкрутують великі фірми»
Голова Недобоївської громади Юрій Юзва зауважує, що у фермерів також наголошують на проблемі збуту врожаю.
«Попри всі складнощі, наші люди виростять урожай. Але куди його збувати? Багато яблук залишилося з торішнього врожаю. Внутрішній ринок фруктів не працює: Харків не працює, у Львові теж уже немає попиту. Експортне яблуко відправили, а те, що було на внутрішній ринок, залишається хіба що здавати на переробку», – каже він.
Засновник фермерського господарства з Рідківців Леонід Макаренко вважає, що нині виживуть найсильніші компанії.
«Макосад» працює, оскільки експортують продукцію до Швеції, Великої Британії, Греції та двох країн Африки. Але через війну значно подорожчала логістика.
«Логістично експортувати стало витратно, оскільки раніше ми постачали через Одесу, тепер – усе через Румунію», – пояснює Макаренко.
Він зазначає, що в регіоні є тенденція до зменшення виробництва фруктів. Це трапилося через низьку ціну на яблуко. Цьому передував коронавірус, а відтак – війна.
Леонід Макаренко вважає, що український ринок яблук залежить від ринку Китаю.
«Китай – один із найбільших виробників яблук у світі. Вони більшість продукції здають на перероблення, бо мають кислі сорти. Тож коли в них хороший урожай, в Україні дуже хороша ціна на яблуко. Річ у тім, що китайці купують у нас яблучний екстракт. Бо українське яблуко дуже солодке, а їхнє – кисле. Тож вони змішують соки, й у такому вигляді постачають на світовий ринок», – розповідає Леонід Макаренко.
Щодо зернових голова Сокирянської громади Василь Козак розповідає, що настільки низької ціни на пшеницю не пригадує.
«Нам заблокували експорт — раніше пшеницю по 100 доларів продавати ще не доводилося. І це коли її собівартість 150-180 доларів. Це ж стосується й інших товарів. Загалом же Сокирянщина – це яблуневий край, а цю продукцію нам зараз немає куди збувати. Порти не працюють, митниця заблокована, експорту немає. Яблука здають на сік, але це нерентабельно», – розповідає Василь Козак.
У громаді припускають, що першими збанкрутують великі фірми, які працюють легально.
«Фермери, які працюють легально, не зможуть вийти в нуль. До того ж українські аграрії не мають дотацій від держави. А ще немає регулювання цін на ринку, тож заробляють великі супермаркети, а не виробники», – зауважує Василь Козак.
На Сокирянщині працюють три великі компанії з вирощування фруктів: «Буковинський сад», «Молодіжна аграрна спілка», «Дністрові сади», які виробляють велику кількість яблук: від 5 до 20 тисяч тонн. Тож якщо війна буде тривати ще рік, у Сокирянській громаді побоюються цілковитого краху місцевої економіки.
