Перша шпальта, Репортаж

«Поводитися зі зброєю треба вміти всім»: Як працює тир у школі в Чернівцях

На базі ліцею №13 навчають поводження зі зброєю та стрільби.

На базі Чернівецького ліцею №13 працює тир. Тут учнів та цивільних навчають поводження зі зброєю та стрільби. Інструктор – колишній військовий, атовець Олександр Ковтун. 

На базі Чернівецького ліцею №13 працює тир. Тут учнів та цивільних навчають поводження зі зброєю та стрільби. Інструктор – колишній військовий, атовець Олександр Ковтун. 

На базі Чернівецького ліцею №13 працює тир. Тут учнів та цивільних навчають поводження зі зброєю та стрільби. Інструктор – колишній військовий, атовець Олександр Ковтун. 

Олександр із сім’ї військового. Свій перший постріл зробив у три роки з батьківського автомата Калашникова. Народився на сході росії. Його тато – військовий родом із Житомирщини, мама – медикиня з Київщини. Дитинство Олександра пройшло у військових частинах, гуртожитках, тож він завжди був серед техніки та зброї.

Він – учасник бойових дій із першої хвилі мобілізації війни росії проти України. 2014 року після поранення демобілізувався.

Інструктором та вчителем у ліцеї №13 працює з початку цього навчального року. Його основна робота – заступник начальника відділу департаменту ЦНАП у Чернівцях.

«Мені зателефонував колишній викладач ліцею №13 Валерій Мазуренко і запропонував стати викладачем військового патріотичного виховання. Я не одразу погодився. Але Валерій попросив: “Сашко, відпусти мене, не можу звільнитися, бо немає ким замінити”. Тож поки триває війна і я тут, намагаюся бути максимально корисним», – ділиться Олександр.

«Бачу результат роботи»

Коли Олександру запропонували працювати вчителем, спеціально облаштованого тиру у ліцеї №13 не було. Тривали роботи з облаштування бомбосховищ. У приміщенні були нагромаджені різні речі. 

Хоча колись там був тир, та після закінчення сертифікації все закинули. 

Тож разом з учнями все доводили до ладу.

Після декількох проведених уроків у ліцеї Олександр зрозумів, що хоче залишитися тут працювати.

«Діти суперові, чуйні, грамотно розвиваються та розуміють матеріал. Тож я залишився. Бачу, є показники, результати, напрацювання».

Олександр працює за сумісництвом, у ліцеї має декілька годин на тиждень. 

Приходить у навчальний заклад не за зарплатою.

«Мені подобається те, що роблю. Намагаюся щось передати учням. Розвиватися та стимулюватися», – зазначив учитель.

У тирі проходять навчання учні 10 та 11 класів ліцею. Є й молодші, які виявили бажання навчатися.

Олександр хоче, аби цей напрямок розвивали й у інших навчальних закладах громади. Проводили змагання, як це було раніше, коли він був школярем.

Каже, що нині, коли в країні триває війна, це потрібно вміти й знати кожному. 

«Як показала практика боїв і на Київщині на початку повномасштабної війни, серед цивільних людей, які не вміють володіти зброєю, відсоток втрат дуже високий. Люди повинні вміти володіти зброєю як теоретично, так і практично».

«Хотів би пов’язати свою професію в майбутньому з цим»

Аля, учениця 10 класу ліцею №13, відвідує уроки захисту вітчизни. 

Школярка розповідає, що обрала військовий вишкіл, бо припускає, що її професія може бути дотичною до цього. І нова спеціальність дозволить проявити себе з іншого боку.

«Ми навчилися правильно поводитися зі зброєю, правильно розмовляти та висловлювати свої думки щодо техніки та зброї, вивчили правила поведінки. Дуже вдячні за такого найкращого вчителя в школі», – ділиться ліцеїстка.

Перевелися на уроки захисту вітчизни й подружки Алі з паралельних класів.

Ліцеїстки Дана Ткач та Анна Артиш із 10 класу, займаються в тирі з початку навчального року. Для дівчат стрільба нині як хобі. 

«Найперше – це цікавість чогось нового, поки це хобі. Можливо, ці знання знадобляться в майбутньому», – кажуть дівчата.

Олексій Ставчук, учень 10 класу ліцею №13, займається в тирі в межах уроків та індивідуально. 

«Я захопився стрільбою і хотів би пов’язати свою професію в майбутньому з цим. Уже навчився стріляти по мішенях різної складности, стріляти із-за перешкод, правильно поводитися зі зброєю, тримати її в руках, збирати й розбирати автомат. Це додало мені впевнености та зник страх до зброї», – ділиться ліцеїст.

«Стріляють із пневматичних гвинтівок»

У тирі на базі ліцею №13 є масово-габаритні макети зброї, на яких тренуються діти. Вчаться стрільби з пневматичних гвинтівок та пістолетів. Працюють також із травматичною зброєю. 

«Травматична – моя особиста зброя, з якою я приходжу, й учні в моїй присутності працюють за підписом із техніки безпеки. Вони проходять декілька годин інструктажу, до моменту, поки беруть у руки якийсь набій. Працюємо згідно з технікою безпеки, в захисних стрілецьких окулярах, навушниках. І ми відпрацюємо різні речі: і з кобурою, і з поясами РПС та іншим спорядженням», – розповідає інструктор.

Для користування у навчальних закладах деякими видами техніки потрібні окремі дозволи. Тож інструктору простіше купити це власним коштом, ніж чекати дозволів.

Витрати на набої та інші матеріали для навчання покривають керівництво школи разом із батьківським комітетом.

У тирі не працюють нарізною та летальною зброєю – у таких приміщеннях користуватися нею категорично заборонено.

«Правила поводження зі зброєю мають знати всі»

Олександр Ковтун зазначає: не дуже хочеться, щоб діти знали, що таке зброя та вміли нею користуватися. Але час диктує інші правила. 

«Ці правила диктує час та ситуація в країні. Вважаю, що час відновлювати те, що закопали раніше: тири в школах. Але для цього має бути бажання. Потрібна популяризація і правильність підходу», – вважає Олександр Ковтун.

Навчає цивільних та працівників служб

Олександр Ковтун також навчає цивільних поводження зі зброєю в межах курсів від фонду Сергія Притули. Каже, є охочі, які мають бажання вчитися стріляти. 

«Ми маємо домовленість із навчальним закладом на відвідування тиру цивільних, які відпрацьовують навички стрільби».

Також у тир приходять тренуватися представники добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ), які співпрацюють із Ковтуном. Вони ж залучають до навчань працівників міської ради та інших департаментів. 

 

Фото Ігоря Константинюка

 

Коментарі