0
Політолог Ігор Баб’юк та економіст Богдан Сторощук розповіли про те, як можна підтримати армію за гроші місцевого бюджету, на що витрачати кошти та чому варто ремонтувати інфраструктуру, парки, сквери й підтримувати культуру під час війни.
Чаша фонтану та площі Пресвятої Марії
Об’єкти будівництва та ремонти у містах і районах областей викликають обговорення та дискусії щодо доцільности цих робіт під час війни.
Серед останніх: заміна радянського герба на тризуб на щиті скульптури Батьківщини-матері у Києві, а у Чернівцях – реставрація фонтану на площі Пресвятої Марії.
Із заявою про те, що максимум державних уваги і ресурсів повинно йти на оборону, виступив нещодавно й президент. Зеленський вважає, що кожен проєкт, який можливо реалізувати коштом позабюджетних ресурсів, має бути реалізований саме в такий спосіб. Це стосується різних сфер, зокрема галузі культури.
Президент також закликав представників місцевої влади до розумних витрат: «Люди повинні відчувати, що ресурси бюджетів використовують справедливо й правильно. Кожен розуміє, про що йдеться. Бруківка, прикрашання міст, фонтани – зачекають. Спочатку перемога».
«Шпальта» розпитала політолога Ігоря Баб’юка та економіста Богдана Сторощука, чи може місцева влада купувати зброю та спорядження військовим, чи дозволяє законодавство утримувати військові підрозділи коштом міських бюджетів та які витрати варто брати на себе місту.
«На закупівлю військовим потрібна окрема програма»
Купувати безпосередньо техніку для військових частин напряму за бюджетні кошти міська рада навряд чи може. Для цього потрібна окрема програма, каже політолог, голова комітету виборців Ігор Баб’юк.
Фото: und.org.ua
«Міська рада, якщо може закуповувати навіть техніку, то повинна мати окрему програму для волонтерів. Я переконаний, що більше техніки все одно купують меценати. Але якісь допоміжні соціальні речі, медичні набори міська рада може закуповувати тільки за умови, якщо є відповідні програми. Тому цей кіпіш – із ремонтами, що не на часі, який підкидають, – це популізм».
Ігор Баб’юк пояснює, що якщо в бюджеті міста закладено кошти під відповідну програму, їх не можуть використати ні на що інше. Можливий перерозподіл грошей, але лише на відповідну програму, якщо така створена та працює. На благодійність теж має бути відповідний квед, програма.
«Це популістська тема – “кидаймо все на дрони, прилади нічного бачення тощо”. Потенційно це можна зробити, лише якщо будуть ухвалені зміни до бюджетного кодексу. Якщо парламентська монобільшість ухвалить такі зміни і дозволить місцевим бюджетам переправити кошти на соціальну допомогу та допомогу волонтерам. Адже міські ради не можуть допомагати військовим, бо у нас є таке поняття, як оборонний бюджет. Тому весь цей популізм завершиться, коли громадськості роз’яснять, що насправді всі ці кошти не можуть бути кинуті на фронт, на жаль», – каже експерт.
Якщо парламентська більшість і ухвалить зміни до бюджетного кодексу, то далі потрібно напрацювати процедуру, якою формують місцеву програму. Її мають затвердити на сесії міської ради. І тільки після виконання перерозподілу кошти перенаправити на допомогу армії. Згідно з бюджетним кодексом це можуть робити раз у квартал.
Тобто, перекидання коштів на реалізацію якоїсь гуманітарної програми можливе – у кращому разі – в листопаді.
«За нецільове використання коштів – кримінальне провадження»
За бюджетні кошти треба щось робити, крім того, всі роботи під час воєнного стану проводять не як капітальні видатки, а як поточні ремонтні. Постановою Кабміну зараз за бюджетні кошти заборонені капітальні роботи, будівництво тощо – тільки поточні видатки, продовжує Ігор Баб’юк.
Власне зацікавлені особи вже спекулюють на тому, мовляв, у місті роблять ремонти, гроші витрачають не туди, куди треба.
«Але ніхто не розуміє: щоб гроші перекинути на фронт, повинна відбутися відповідна бюджетна процедура. Так просто взяти гроші на закупівлі, скажімо, машин для військових не можна. І кожен службовець місцевого самоврядування прекрасно знає, що завтра може прийти СБУ, ДБР і розпочати кримінальне провадження за нецільове використання коштів.
Які гарні наміри не мала би міська влада, є поняття нецільового використання коштів. І це кримінальна стаття. Бюджетні гроші рухаються тільки в межах затверджених програм: соціальних та інших», – зауважив Ігор Баб’юк.
Ще один варіант, як можна допомогти військовим за кошти міського бюджету, – матеріальна допомога їхнім сім’ям. Адже вони закуповують те, що потрібно для фронту.
Ігор Баб’юк зазначає, що дрони, прибори нічного бачення, електронні засоби, автомобілі тощо – це витратні матеріали, які втрачаються щодня великими партіями на війні. І, вочевидь, державних коштів на ці потреби не вистачає.
«Зараз іде війна технологій. На жаль, ми поки програємо і в небі, і за кількістю дронів. Потрібно запускати їхнє масове виробництво. Можливо, можна закладати в межах певної програми кошти з міських бюджетів на підтримку цих виробництв».
«Маємо підтримувати інфраструктуру»
Економіст Богдан Сторощук каже, що якщо говорити про доцільність, головне питання у нас – перемога, й основна сфера витрачання коштів – фронт. Але він вказує на яскравий приклад: «Коли Черчиллю під час війни принесли бюджет, і там не було статті “культура”, він запитав, де вона: “А за що ми воюємо?” Тобто, війна коли-небудь закінчиться. А що тут буде?»
Фото з фейсбук-сторінки Богдана Сторощука
«Наступне питання – ми хочемо, щоб сюди поверталися люди чи ні? Якщо так, тут має бути певний стан інфраструктури, доріг, мостів, тротуарів, парків скверів і певний рівень культури. Що б не говорили. Але якщо цього не буде, люди не повертатимуться. Крім того, військові, які приїжджають у відпустку, демобілізовані внаслідок поранення, сім’ї, які на них чекають – для них теж має бути відповідна інфраструктура. Мета москаля яка? Максимально дестабілізувати наше життя. Коли ми кажемо “нічого, крім фронту”, ми діємо в парадигмі москалів. Нам потрібно максимально забезпечувати фронт, військових, і при цьому максимально зберегти нормальний ритм життя», – каже економіст.
«Звісно, це не означає, що ми повинні шикувати. Але те, що потрібні нормальні дороги, впорядковані двори, сквери, підтримання системи водовідведення, водопостачання, електропостачання – це факт».
Богдан Сторощук зазначає, що ми не знаємо, скільки буде тривати війна. Наприклад, в Ізраїлі ще з моменту проголошення держави – майже 75 років – іде війна. Й одночасно у них триває життя.
«Нам теж треба продовжувати жити, створювати сім’ї, щоб народжувалися діти, щоб сюди поверталися люди, а країна відродилася. Тому ставити такі запитання – взагалі не мудро».
Водночас економіст вважає, що в країні, по-перше, треба провести сильну податкову лібералізацію. По-друге – судову та антикорупційну реформу, які дали би тверді гарантії захисту прав власности, аби й українці, які виїхали, мали стимул повернутися. А інвестори за кордоном мали сильні стимули прийти в Україну, щоб бачили, що тут краще, ніж, скажімо, в Іспанії, Єгипті, Мексиці. Але наразі у них нема ніякого резону йти в Україну.
«А без приходу інвесторів ми не відбудуємо країну. Хто б не говорив про “план Маршалла”, але це менше чверті загального обсягу інвестицій. Без інвестора – це крапля в морі», – запевняє економіст.
«Утримувати військових – це не компетенція місцевої влади»
Утримувати військових та забезпечувати армію – це компетенція не місцевої влади, а центральної. Місцева тільки частково забезпечує органи правопорядку, зауважує економіст.
Але вона може ухвалювати рішення волонтерського характеру. Наприклад, про закупівлю військових подарунків, форми тощо у форматі благодійної допомоги. Але це не є її обов’язком.
«У будь-якій ситуації шкідливі крайнощі. Безумовно, основний напрямок витрат – це битва за перемогу. Але все віддати тільки на фронт, а тут пустеля – це неправильно. Але й так само неправильно, коли хочуть, скажімо, замінити стільці на місцевому стадіоні, збудувати басейн тощо. Тобто, якщо це витрати підтримки мінімального рівня необхідного функціонування, то це не обговорюється. Але якщо витрати доведення до ідеального стану того чи іншого об’єкта – то це явно зайве», – зазначив Богдан Сторощук.
Власне, доречним буде ремонт доріг, скверів, тротуарів – якщо ми хочемо, аби до нас прийшов інвестор. Бо звідкись треба брати гроші на війну. Крім того, ремонти – це зарплати працівникам, закупівля матеріалів. А це вже податки, з яких фінансується армія.
«Свобода – це одна з найбільших цінностей для розвиненого світу»
Заміну радянського герба на тризуб на щиті скульптури Батьківщини-матері у Києві Богдан Сторощук вважає доцільним і актуальним рішенням.
«росіяни, захоплюючи населені пункти, що роблять? Змінюють табличку на російську мову та вивозять книги з бібліотеки. Це грає роль. Мова має значення, віра, символи».
Заміну радянського герба фінансують благодійники, про державні кошти не йдеться.
«Крім того, не дай Боже, аби зараз постало питання, щоб держава визначала доцільність / недоцільність напрямків приватного використання коштів. Це тоталітаризм, Радянський Союз, цим шляхом дуже успішно і швидко рухається Білорусь. Свобода – це одна з найбільших цінностей для розвиненого світу, за яку воювали в усі часи в Україні. Бо перемога у війні без свободи – це друга росія, а нам цього не треба. Крім того, жодна країна без свободи не продемонструвала прикладу економічного прогресу. Тоталітарний режим не дає ресурсів для прогресу», – зазначив економіст.
