0
Метою поїздки театральної трупи з Чернівців було не лише показати виставу «Фаустпатрон» глядачеві за кордоном, але й виконати волонтерську місію.
Виставу «Фаустпатрон» Чернівецького музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської показали в Італії. Гастролі тривали з 24 по 30 червня в трьох містах: Сан-Дона-Ді-П’яве (Венеція), Мілані та Римі.
Мета проєкту – через театральне мистецтво показати для глядачів в Італії те, як українці проживають війну. Під час показів збирали пожертви на допомогу дітям, які постраждали від війни.
Режисер артгаузної вистави Іван Бутняк та виконавець головної ролі Єгор Кривицький розповіли «Шпальті», чому обрали саме цей твір, із якими викликами зіштовхнулися під час постановок та як реагували глядачі.
«Саме ця вистава чи не найкраще висвітлює те, як українці зараз проживають війну. Це не був розважальний контент чи класика, а рефлексії на те, що відбувається», – пояснює директор Чернівецького муздрамтеатру Іван Бутняк.
Єгор Кривицький каже, що «Фаустпатрон» відкриває завісу почуттів воїнів, їхні переживання та сюрреалістичну ситуацію в країні.
У нинішніх умовах влаштовувати гастрольні поїздки за кордон було справжнім викликом. Для цього муздрамтеатр отримав підтримку Чернівецької обласної ради, яка обговорювала це питання з меценатами. А в Управлінні культури обласної військової адміністрації вели перемовини щодо дозволу від Мінкультури на виїзд. Водночас за вибір локації та запрошення глядачів були відповідальні італійські організатори, каже Іван Бутняк.
Команда не брала багато декорацій у подорож – лише костюми, драбину та інструменти. Решту декорацій підбирали на місці. Виступи проводили в культурно-мистецьких центрах із необхідним технічним забезпеченням – світлом та звуком. Водночас деякі простори не були адаптовані під театральні покази.
Гастролі у Мілані / фото з фейсбук-сторінки муздрамтеатру
Виконавець головної ролі Єгор Кривицький каже, що найважче було пристосовуватися до нових майданчиків, наприклад, до відлуння:
«Найскладнішою була наша друга вистава – ми грали в такому просторі, де була дуже сильна луна. Там твій голос відбивався тричі, тому потрібно було змінювати саму манеру розмови. Я починав робити більші павзи між словами і з притиском вимовляти приголосні», – каже актор.
Після кожної вистави команда спілкувалася з глядачами, 90% із них були українцями.
«У нас було друковане лібрето до вистави, яке пояснювало зміст. Але сама постановка насичена текстами, тому ті українці, які знають італійську, пошепки розповідали італійськомовному глядачу, що відбувається».
Фото з фейсбук-сторінки муздрамтеатру
За словами Івана Бутняка, кожен із глядачів мав щось своє на меті: хтось уперше знайомився з театром, для когось була актуальною тема, яку порушували у виставі, а дехто хотів побути в колі українців чи зробити благодійний внесок.
«Мілан запам’ятався тим, що там було багато буковинців, які знають наших акторів та вистави з репертуару. Були глядачі, для яких ми були відкриттям: і наш театр, і модерновість – вони очікували більш класичну постановку. Були й ті, які запитували про Фауста, міркували на філософські теми та про політику».
Фото з фейсбук-сторінки муздрамтеатру.
Загалом подорож тривала 10 днів, більшість із яких зайняли переїзди між містами та технічна підготовка. Впродовж цього часу команда зіграла чотири вистави. Актори відпочивали після кожної з них по 12-15 годин, аби відновити голос та енергію для гри.
«Це передусім досвід, який складно набути, перебуваючи в одному місці. Це різні глядачі, майданчики, зрештою, випробування для колективу, що пов’язане з переїздом та адаптацією до нових локацій. Тепер можна робити більш масштабні вистави. Ми мусимо крокувати далі, попри війну і те, що це складно. Це був ковток іншого повітря, і в чомусь ми стали дорослішими», – переконаний режисер.
Нагадаємо, прем’єра п’єси «Фаустпатрон» відбулася 4 квітня на сцені-майстерні. «Фаустпатрон» – артгаузна вистава про біль, який дає ресурс. Вона є втіленням рефлексій самого режисера та тісно переплетена із сучасними воєнними подіями, які змушують людину страждати як фізично, так і духовно.
Робота над виставою тривала близько двох місяців, поділена на різні етапи підготовки. Найбільшою складністю було працювати над постановкою та паралельно займатися господарськими справами – облаштуванням сцени-майстерні.
Фото з фейсбук-сторінки муздрамтеатру
