0
Восьмирічна Ярослава та її мама Віталія Козменко створили книжковий блог «Yara_book» на ютубі, де розповідають про дитячі книжки. Маленька блогерка ділиться враженнями від книжки, а її мама знімає та монтує відео для каналу.
Віталія розповідає, що давно разом із донечкою почали ділитися відгуками про книги. Спочатку викладали книжкові огляди в соціальній мережі.
«Ярославі було десь до 5 років, і ми почали публікувати книжкові огляди в інстаграмі. Це відгукнулося авдиторії, і я зрозуміла, що можна робити триваліші відео. Тим паче, дитині це подобалося. У нас досить легко виходили книжкові огляди в соціальній мережі – вони були прості, тривалістю хвилина, з відгуками на книжки, які ми читали».
За словами Віталії, вона не намагалася змушувати доньку читати. Адже вважає, що дитина наслідує звички своїх батьків.
«Коли дитина бачить, що мама постійно читає, то вона проявляє до цього цікавість. Ярослава бачить, що я цікавлюся літературою, тому ця звичка передалася їй».
Крім того, Віталія Козменко згадує, що велику роль відіграло те, що вони оформили юнацький абонемент до бібліотеки Івасюка, що на розі Головної та проспекту Незалежности. Адже там, за її словами, гарна атмосфера й привітні працівники.
«Також облаштовані дитячі зони з м’якими кріслами, розмальовками та іграшками, які можна взяти додому, пізніше повернути або принести свої. Багато полиць із дитячою літературою — здається, їх сотні. Ярославі подобалося обирати книги, її вже знав колектив як маленьку читачку».
Віталія розповідає, що огляди згодом ставали більш об’ємними — тоді переглядів не було так багато і треба було щось змінювати. Вона вважала за потрібне відокремити цей блог від своєї особистої сторінки.
«Перші відео були радше розважальними – Ярослава була маленькою, ще смішно й по-дитячому розмовляла. А коли вона дорослішала, відео ставали більш інформативними».
Блогерка розповідає, що огляди записували на різних локаціях: вдома, на вулиці, на лавандовому полі, у горах та на морі. Але зізнається, що не про всі свої прочитані книги вони записували відео. Адже Ярослава не про всі з них хотіла розповідати.
«Згодом я вже почала ставити їй додаткові запитання про її думки: що їй сподобалося у творі; чи хотіла, щоб її друзі прочитали цю книгу. Також у мене є друзі-книговидавці, які видавали дитячу літературу. Тому вони цікавилися її дитячою точкою зору щодо книг. Адже вона – їхня цільова авдиторія».
Про улюблені книги та видавництва дитячих книг
Ярослава сама обирає книгу для оглядів. Якщо вона їй сподобалася, дівчинка звертається до мами, щоб записати свій відгук про неї.
«Буває, я підштовхую її до того, щоб провести огляд книжки. Якщо вона не захоче, ми її згадаємо в збірних оглядах. Також у неї з віком змінюються вподобання. Спершу її улюбленою серією книг були «Пригоди Петсона та Фіндуса» автора Свена Нордквіста видавництва «Богдан». Ця серія популярна в усьому світі, наше видавництво дуже гарно проілюструвало її. Тому класно, що в наших дітей є можливість почитати це українською. Проте дитина підросла, у неї вже в пріоритеті не пригоди дідуся Петсона та його кота Фіндуса. Зараз у неї шкільний період, і їй подобається серія книг про «Айсодору Мун» автора Гаррієт Мункастера. Про фею-вампірку, яка пішла до школи».
За спостереженнями Віталії, в Україні дуже багато видавництв продукують якісну дитячу літературу. Спершу може здатися, що серед сучасної української дитячої літератури немає гідних видань та авторів.
«В Україні друкують дуже багато класних видань, які варті уваги. На книжковому ринку є багато класики, наприклад, казок Шарля Перро чи «Снігової королеви», але з неякісним перекладом, погано сформованими реченнями та багатьма одруківками. Тому, на мою думку, краще вибирати сучасного українського видавця та автора. Зокрема я можу порадити дитячу книгу «Лілея і зоряний театр» видавництва “Парасоля”».
Про мету блогу та власні цілі
Блогерка вважає, що мета їхнього блогу – популяризувати читання та привити любов до книг. Особливо в час, коли батькам легше зайняти дитину іграми в ґаджетах.
«До мене звертаються батьки із запитаннями про те, де розташована та бібліотека; а як можна зареєструватися; скільки коштує читацький. Я навіть вела підрахунок: орієнтовно 20 людей зацікавилися тим, як працює бібліотека, що там можна знайти. Багато знайомих дослухуються до відгуків і купують книгу дітям або у подарунок після того, як переглянули огляд».
Віталія надалі планує розвиватися в ютубі та тіктоку — на цих платформах найлегше знайти авдиторію для свого блогу.
«Сьогодні школярі користуються більше соціальними мережами. Ми могли б вигадувати щось креативне. Навіть зараз ми з дочкою обговорюємо якісь ідеї, які хотіли б втілити для нашого контенту. Маємо амбітні плани на літні канікули, бо приділяти цьому багато часу під час навчального року не виходить».
Інтерв’ю підготувала студентка кафедри журналістики Анна Соцька.
Фото Віталії Козменко
