0
Про демонтовані пам’ятники радянських діячів, їх утримання та плани щодо створення історичного музею читайте у матеріалі Шпальти.
У Чернівцях нещодавно ухвалили рішення щодо перепоховання братської могили солдатів радянської армії. Водночас Верховна Рада підтримала законопроєкт про вилучення радянських та імперських культурних пам’яток. Тепер із Державного реєстру нерухомих памʼяток України можна вилучати символи російської імперської або радянської тоталітарної політики.
Раніше ми розповідали, що Чернівці — серед міст, де знесли найбільше російських та радянських пам’ятників.
Про те, яка подальша доля цих пам’ятників, що встановлять на їхніх місцях та чи створять музей, де зберігатимуть пам’ятки радянщини в Чернівцях, — у нашому матеріалі.
Танк Нікітіну та невідомому солдату
Колишній директор МіськШЕПу Володимир Урсулян у коментарі для Шпальти розповів, що на території підприємства зберігають пам’ятники танку Нікітіна та невідомому солдату.
Танк демонтували з вулиці Вокзальної ще торік у березні. Тоді його перенесли через ініціативних чернівчан, котрі звернулися до міськради з проханням допомогти демонтувати радянську пам’ятку. Місцеві жителі самостійно знайшли техніку, підрядників і попросили зробити це офіційно, щоб такі дії не вважали за мародерство.
Цей танк першим у складі радянської армії заїхав на територію міста, коли воно перебувало під окупацією німецько-фашистських військ, а командир його екіпажа — Павло Нікітін — загинув. У вигляді пам’ятника танк стояв біля вокзалу 78 років. Відтак його не знищили, а перемістили на територію МіськШЕПу.
Також комунальне підприємство зберігає пам’ятник невідомому солдату. Той, що раніше стояв на Соборній площі. Звідти його демонтували торік 12 серпня. Тоді цьому передували публічні консультації. Більшість чернівчан просила забрати солдата з монумента.
Окрім того, на подвір’ї у МіськШЕПі є і два пам’ятники Пушкіну. Один із монументів був розташований на території Чернівецького фахового коледжу технологій і дизайну. Інший — на території Чернівецького вищого комерційного училища, що на Соборній площі, 2.
Раніше у пресслужбі міської ради зазначали, що ці пам’ятники не мають історичної чи культурної цінности.
У грудні минулого року з фасаду муздрамтеатру прибрали бюст тому ж російському поету Олександру Пушкіну. Директор театру Іван Бутняк розповів, що пам’ятку збережуть. Зараз вона зберігається у театрі.
Серед пам’ятників, котрі перебувають на збереженні у МіськШЕПі, є і Сидору Воробкевичу. Раніше він стояв у сквері на розі вулиць М.Коцюбинського та Університетської. Його демонтували влітку 2021 року через те, що він не належав до переліку пам’ятників монументального мистецтва та не був на державному обліку. Причиною стала і якість пам’ятника: він виготовлений із гіпсу та пісковику.
Раніше Шпальта показала, який вигляд матиме новий пам’ятник Сидору Воробкевичу. Скульптуру розташують у сквері біля колишньої резиденції митрополитів Буковини та Далмації вже за декілька місяців.
Також торік у квітні у місті демонтували пам’ятник комуністу Семену Галицькому та скульптуру «Червоноармійці у бою».
Семен Галицький був політичним діячем і одним із засновників буковинської комуністичної партії в румунський період. Рішення про демонтаж ухвалили ще 2017 року, проте колишній Департамент ЖКГ не поспішав його виконувати. Тому вже після повномасштабного вторгнення чернівчани самостійно знайшли техніку і робочих.
Заступник міського голови Василь Зазуляк розповів, що ці два пам’ятники зараз зберігають на Садгірській дільниці.
Музей тоталітаризму
У мерії раніше звучали пропозиції, аби створити музей пам’ятників радянської доби. У коментарі Шпальті Василь Зазуляк розповів про цю ідею. 
«Раніше ми створили комісію, що займається питаннями демонтажу пам’ятників радянського періоду, до котрої залучили багато фахівців. Неодноразово звучали думки створити музей тоталітаризму чи історичний, або ж музей пам’яток усіх епох. Звучали різні варіанти. Просто, відверто кажучи, на мою думку, питання зараз не на часі: багато емоцій, смертей. Війна в активній фазі. Якщо особисто мене запитаєте – я вважаю, що це все потрібно стерти з лиця землі, щоб не було ніяких музеїв», — каже Зазуляк.
Також він додав, що, можливо, через 5-10 років таке питання буде більш актуальним. Каже, що тоді молодь зможе приходити у такі місця та розуміти, наскільки погані тоталітаризм і радянська епоха для нашого народу. Питання доцільности такого музею вирішуватиме спеціально створена комісія. Про це будуть говорити після завершення війни.
Братська могила
Раніше Шпальта розповідала, що Чернівецька міська рада ухвалила рішення перепоховати скелетовані рештки з братської могили генералів і старших офіцерів радянської армії. Наразі могила з пам’ятником розташовані на території парку Шевченка. Поки їх іще не демонтували, адже чекають додаткового дозволу від Міністерства культури.
«Стосовно пам’ятника Боброву, то все дійсно зав’язано на ексгумації. Компанія, з якою ми уклали договір, має отримати додатковий дозвіл у Міністерстві культури. Тільки-но вона його отримає — ми одразу демонтуємо пам’ятник. Під час демонтажу можемо оголити рештки, а це буде не правильно. Процес повинен бути синхронізованим», – каже заступник міського голови.
Зазуляк розповів, що тільки-но завершать демонтаж пам’ятника і його фундаменту, далі будуть працювати спеціалісти, що займаються ексгумацією решток.
Фрагмент пам’ятника на могилі радянських воїнів. Фото: Суспільне Чернівці
Якщо під надмогильною плитою знайдуть рештки людей — їх перенесуть на територію кладовища №1 (християнське кладовище, квартал №80-а) МКП «Історико-культурний заповідник «Кладовища на вул. Зеленій», вул. Кишинівська, 1.
На демонтаж цього пам’ятника витратять майже 66 тисяч гривень. Про це йдеться у тендерній документації.
Також Василь Зазуляк зауважує, що долю всіх пам’ятників вирішуватимуть після закінчення війни, а, можливо, й пізніше.
«Це тонке питання. Моя думка – їх треба стерти в порох і використати на підсипку. Думаю, що треба, аби все-таки було менше емоцій. Практика інших пострадянських країн показує, що є парки з такими пам’ятками. Їх використовують із навчальною та науковою метою: як для молоді, так і для фахівців. Але таке рішення повинна ухвалювати громада із залученням фахівців», — резюмує Василь Зазуляк.
Фото Ігоря Константинюка
