0
Щорічне доведення своєї інвалідности, проблеми з отриманням посвідки учасника бойових дій, черга на протезування і неякісне обстеження на військово-лікарських комісіях – неповний перелік питань, які повинні вирішити поранені військові.
Фото з фейсбук-сторінки військовослужбовиці з позивним Мауглі
Проходження військовими військово-лікарської комісії, соціальна допомога та бюрократія в отриманні потрібних довідок стали однією з головних тем обговорень, зокрема й на Буковині.
Аби отримати необхідну довідку – чи про необхідність протезування, чи про звільнення з військової служби – бійці зобов’язані пройти ВЛК.
Про це в коментарі для Шпальти розповів заступник військового комісара Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Ігор Шевчук.
За його словами, військовослужбовець має право проходити військово-лікарську комісію під час отримання травми, контузії чи поранення.
Після проходження ВЛК, розповідає Ігор Шевчук, військовослужбовцеві виносять постанову комісії: придатний, тимчасово непридатний, обмежено придатний або ж непридатний до несення військової служби.
Якщо військовослужбовець зіштовхується з якимись проблемами, він повинен звернутися до ТЦК та СП. Там бійця проконсультують: як діяти в тій чи іншій ситуації.
«Проте зазначу, що ми відповідаємо за ВЛК не для військовослужбовців, а для військовозобов’язаних. Коли ж військовий уже перебуває на службі, то за нього відповідає командир частини. Ми за чинних військовослужбовців відповідальности не несемо», – наголошує Шевчук.
Своєю чергою чинні військові ВЛК проходять на місцях, у профільних шпиталях, котрі перебувають у структурі Міноборони. Через що потрібно пройти нашим захисникам, аби отримати висновок комісії та потрібні довідки – Шпальті розповіли двоє військових із Чернівців.
«За мною змушений був доглядати мій батько»
Історію свого реабілітаційного шляху Шпальті розповів Денис Стратійчук – боєць 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону – підрозділу у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України.
Військовий отримав поранення біля села Берестового Донецької области 10 серпня минулого року. Хлопець був на реабілітації у Рівному, яка тривала шість місяців.
«Мені ампутували верхню ліву кінцівку. Також був перелом тазу і стегнової кістки. Як із такою бюрократією в перші місяці я не зіштовхувався, бо банально лежав, був прикутий до ліжка», – каже Стратійчук.
Боєць розповідає, що перші труднощі виникли у Рівному. Хлопця привезли до обласної лікарні в травматологічне відділення. Денис Стратійчук каже, що під час лікарського обходу йому ні лікар-куратор, ні завідувач відділення не назвали діагноз.
«Мені не сподобалося ставлення медичного персоналу до військових. Просто доглянути пораненого – там такого не було. За мною змушений був доглядати мій батько, тому що як такого догляду від медперсоналу я взагалі не отримував», – зазначає Денис.
На фото Рівненська обласна клінічна лікарня/Рівненська обласна рада
Із травматології військового перевели до опікового відділення, де зробили пересадку шкіри на ділянці лівої ноги. Відтак лікар попросив у Дениса взяти в «сімейного» електронне направлення, аби пораненого перевели на стаціонарне лікування.
«Навіщо, якщо я військовий, і мене й так лікують? Зрештою я взяв те електронне направлення, а мені пояснили, що це для того, аби лікарня отримала від держави додаткові кошти», – каже боєць.
«У мене ампутація пальця чи руки?»
Через два місяці хлопця перевели до Клеваня, недалеко від Рівного, аби вже там продовжити лікування. У лікарні зазначили, що для переведення до нового медзакладу потрібна довідка військово-лікарської комісії. Денисові сказали, що, оскільки він лежачий пацієнт, його відвезуть до військового шпиталю, аби зробити довідку про подальше лікування.
«Чому ВЛК не може приїхати до лікарні і виписати мені ту довідку, якщо я лежачий хворий? Мені відповіли: “Так треба – бюрократія”», – ділиться військовий.
Хлопцеві виписали довідку і повезли його у Клевань. Через два дні після приїзду Денис вирішив подивитися, що ВЛК написала у довідці.
«Усе було правильно, окрім одного – в мене, виявляється, ампутація пальця на лівій руці. Зателефонував до шпиталю, мені сказали, що все виправлять, коли я повернуся. Відповів: “ні”, бо не можу ходити. Зрештою, ВЛК мені все виправила й повернула довідку», – розповідає Денис Стратійчук.
Після всіх необхідних операцій бійця відправили додому на тридцятиденну реабілітацію. За словами Дениса, йому сподобалося у Чернівецькому військовому госпіталі. Черги на ВЛК були невеликі.
Недолік лише в тому, що спершу треба відвідати військову частину – просто, щоби відмітитися, і лише тоді вже їхати на ВЛК.
Важко довести свої хвороби та діагнози
«Військово-лікарська комісія дає лише проміжний висновок. ВЛК після протезування дасть мені висновок щодо всіх моїх травм, які я отримав під час захисту Батьківщини, і дасть направлення на медико-соціальну експертизу. А МСЕК за цими діагнозами визначить мені групу інвалідности, а також ступені непрацездатности й придатности до військової служби», – пояснює Денис.
Водночас на МСЕК, веде далі Денис Стратійчук, буде важко довести свої хвороби та діагнози. Оскільки хлопець ще не має групи інвалідности, отже, не має і статусу людини з інвалідністю.
«Якщо процедура не зміниться, мені потрібно буде щороку проходити МСЕК, аби довести, що рука, на жаль, не відросла, й потрібно далі продовжувати інвалідність. Зараз мені поставлять механічний протез – там немає ніяких датчиків, як у біонічного. Лише через рік я зможу знов піти на МСЕК, аби довести, що мені потрібна ліва рука, щоб отримати чергу на біонічний протез», – ділиться Денис.
Біонічний протез/iStock
Спершу папери, а тоді лікування
Журналіста Віталія Олійника мобілізували торік у квітні. Військовий потрапив до Чернівецького прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича. Там Віталій служив під час першої мобілізації у 2015.
Боєць каже, що труднощі з проходженням служби з’явилися у перший-другий місяць після мобілізації. Через складне фізичне навантаження у Віталія почалися болі в ногах. А вже в серпні він звернувся до медиків.
«Спочатку я лікувався у звичайній районній лікарні. Там мені встановили неправильний діагноз. Лікарі не знали, чому в мене болять ноги. Трохи підлікували, якісь знеболювальні кололи, які мені не допомогли, і відправили до Центрального клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України у Києві», – розповідає Віталій Олійник.
Боєць каже, що його неприємно вразило те, що військові лікарі у шпиталі, коли встановили діагноз, одразу почали говорити про бюрократичні процедури. Вони, за словами Віталія, наголошували на необхідності проходження ВЛК для звільнення зі служби, а не на лікуванні.
«Я думав, що коли у військового є якась хвороба, то його треба вилікувати, поставити на ноги. Після того, якщо людина не може служити, звільняти її. Але реалії трохи інакші. Одразу звільняють, а далі розв’язуй свої проблеми сам», – розповідає своєю історією військовий.
«Якби провели якісне обстеження, можна було запобігти хворобі»
Віталій розповідає, що процедура проходження військово-лікарської комісії тривала приблизно два тижні. ВЛК постановила, що боєць непридатний до служби зі зняттям із військового обліку. Документи з рішенням ВЛК доставили до Чернівців за півтора місяця після проходження комісії.
«Коли надійшли документи з ВЛК, мене звільнили в частині, і я продовжив своє лікування. Повернувся на цивільну роботу. Кілька місяців перебував на лікарняному – зараз у відпустці. Своїм здоров’ям займаюся сам», – зазначає Олійник.
Віталій вважає, що проблема ситуації полягає у тому, що його на службу взяли здорового. А під час її проходження він фактично став людиною з інвалідністю. За словами бійця, людину «викидають» із військової служби, аби та займалася своїм здоров’ям самостійно.
«Якби провели якісне обстеження, то, я думаю, можна було б запобігти хворобі. До мобілізації воно мене не турбувало настільки, аби я звертався до лікарів. В один ніби тягне ногу, а на інший – все проходить. ВЛК в нас проходить так собі. “Руки, ноги є, видимих ознак інвалідности немає — значить, можеш ходити, сісти-присісти; не скаржишся на сильний біль – тоді здоровий”», – розповідає Віталій.
Не можеш ходити, але до Львова з’їздити треба
Ще однією проблемою військового стало отримання направлення на МСЕК. Олійник каже, що воно було потрібне для того, аби отримати групу інвалідности, яку дає медико-соціальна експертна комісія. У військовій частині бійцю сказали, що направлень вони не видають – треба їхати у найближчий прикордонний шпиталь.
«Через хворобу я не зміг би сам поїхати. Тим паче, що тоді біль був сильніший, ніж зараз. Я щодо цього питання звертався на урядову гарячу лінію. Звідти мені надіслали відписку, що таки треба їхати. Проте до Львівського клінічного госпіталю ДПСУ я таки не поїхав. Після звільнення зі служби військова частина без проблем мені видала це направлення», – розповідає Віталій.
МСЕК бійцю треба буде проходити щороку. Олійник каже, що це необхідно і для того, аби довести свою інвалідність, і для моніторингу здоров’я.
Захист Батьківщини
Водночас військовослужбовцю ніде не написали, що він отримав хворобу під час захисту Батьківщини. Віталію Олійнику пояснили це тим, що у місці несення його служби не було обстрілів чи прямих бойових зіткнень із ворогом.
«Для мене не передбачена посвідка учасника бойових дій, бо не було бойових виїздів. Раніше була інакша ситуація. УБД давали, коли ти прослужив місяць у зоні АТО/ООС. Зараз неважливо, скільки ти служиш. Головне — аби були бойові виїзди. Документів ніяких немає, тому і виплат, які мали би бути, теж немає. Довідка в мене є, але самого посвідчення УБД не дають», – зазначає боєць.
Віталій сподівається на допомогу юристів у цьому питанні. Вони спробують щось зробити, але не впевнені в результаті.
«Тобто, якщо в тебе на позиціях не було обстрілів, то ти наче і не служив у зоні бойових дій. Не знаю, де тут справедливість», – резюмує військовий.
«Реформа відбувається не за один день»
Шпальта раніше розповідала про робочий візит до Чернівецької области Міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, під час якого він говорив про реформу системи ВЛК та МСЕК.
Нагадаємо, тоді він казав, що МОЗ працює над питанням реформування системи проведення медико-соціальної експертизи. За його словами, такого поняття, як МСЕК, не залишиться.
Таку заяву міністр у Чернівцях зробив 1 березня.
Відтоді минуло два місяці, але процедури проходження ВЛК та МСЕК залишаються без змін.
«Реформа системи інвалідности відбувається не за один день. Аби це змінити, ми запустили цілу систему змін, яка відповідає запровадженню міжнародного класифікатора функціонування», – зазначав тоді міністр.
Водночас Віктор Ляшко не назвав конкретних термінів запровадження реформи системи отримання інвалідности.
