Репортаж

Не кожен може попросити допомоги: як у Чернівцях працює гуманітарний хаб, де живуть та волонтерять переселенці

У межах хабу працює соціальний магазин «HelpStore», де люди можуть зібрати кошик за гуртовими цінами. 

Ще до повномасштабного вторгнення гуманітарний хаб від ГО «DobroLevel» надає соціальну допомогу сім’ям у потребі. Він розташований у приміщенні церкви «Благодать» на вулиці Комарова, що стала прихистком та транзитним пунктом для переселенців із гарячих точок. Багато людей залишаються тут та стають волонтерами: готують їжу для військових, прибирають на території, а також розвозять допомогу на Схід.

Головна ідея гуманітарного хабу – вчити волонтерів вирішувати проблеми свого регіону. Організація націлена на консультації для людей та діалог між спонсорами, організаціями, владою та церквою, каже директорка ГО «DobroLevel» Тетяна Бруневич. Одним із проєктів гуманітарного хабу став соціальний магазин «HelpStore», де люди можуть зібрати кошик за гуртовими цінами. 

Про ідею і принципи соціального магазину та оформлення документів біженцям

DobroLevel співпрацює з програмою ІЛУК (Інститут лідерства, управління та коучингу). Вони супроводжують команди, які придумують соціальні програми для свого регіону. 

Соціальний магазин почав працювати з весни 2022 року, а в завершеній формі – з листопада. 

За три місяці роботи в базі даних клієнтів HelpStore – близько 140 людей. 

Антон Гурський, один із волонтерів, каже, що здебільшого до соціального магазину звертаються сім’ї військовослужбовців, ВПО та багатодітні сім’ї.

«Ідея цього соцмагазину в тому, що кожна людина сама збирає свій кошик. Передусім той, хто хоче отримати продукти, залишає заявку. Ми аналізуємо ситуацію в родині та телефонуємо, щоб уточнити деталі. Якщо люди потрапляють під потрібну категорію – їм надсилають посилання на магазин. Там потрібно зареєструватися та після цього обрати пакунок онлайн. Через кілька днів ми спілкуємося з покупцями, щоб дізнатися деталі про ситуацію в родині, та видаємо пакунок».

У наповненні магазину орієнтуються на споживача – закуповують продукти, які мають попит. Загалом людина може набрати кошик до 800 гривень, у звичайних магазинах ціна такого ж набору становитиме 1200-1300 гривень. Також у соцкрамниці додають по 200 гривень на кожну дитину до 14 років.

Антон Гурський каже, що бували такі насичені дні, коли потрібно було відповідати на 400-500 дзвінків. А загалом до хабу приходять від 5 до 20 людей на добу.

«Люди, які потребують допомоги, не підходять ні під одну категорію наших соціальних виплат, критеріїв. Не кожна людина може попросити допомоги та розповісти свою історію. Ми зіштовхуємося з такими гострими ситуаціями, наприклад, коли людина може не їсти по три доби. Коли ми знаємо її ситуацію – зв’язуємося з нашими партнерами, юристами, соціальними працівниками. Це теж дає свій результат».

Залежно від потреби, організація надає допомогу на один, три, шість чи дев’ять місяців.

Тетяна наголошує, що під час війни трапляються складні ситуації з оформленням документів. Тому в хабі працюють лікарі та юристи, які допомагають з оформленням документів та довідок ВПО. Наприклад, жінки з України часто народжують у Польщі, Німеччині та Румунії. І коли за кордоном завершують виплати й вони повертаються – не можуть нічого оформити, бо у дитини інший формат свідоцтва. 

Як живуть та волонтерять у центрі ВПО

Багато людей із гарячих точок зупиняються у центрі транзитом. В облаштованих кімнатах хабу живуть переселенці та їхні діти. Вони віддячують організації волонтерством: прибирають, допомагають із розвантаженням пакунків чи чергують на кухні.

Наприклад, Ірина Ломака приїхала з Красногорівки Донецької области. Спершу зупинилася в Харкові, а 19 квітня переїхала до Чернівців. 

Вона готує гарячі обіди для гуманітарних організацій та військових. Говорити про пережите їй поки складно, але волонтерка вдячна організації та церкві за прихисток.

Віта Бєлік переїхала з Харкова до Чернівців 12 квітня. Волонтерка жила в підвалі два місяці. 

Спочатку обидві жінки спали на матрацах, бо церква не мала ліжок. 

Директорка хабу каже, що в Чернівцях завжди був великий потік волонтерів, які приносили речі переселенцям. Так, вдалося придбати техніку та ліжка, щоб люди жили в комфортних умовах.

Відбудовували Ірпінь та возять гуманітарну допомогу до Херсона

У травні минулого року чернівецькі волонтери з організації «DobroLevel» поїхали до Бородянки з гуманітарною допомогою. 

«Ми старалися їхати в ті місця, куди привозять найменше гуманітарки. Спочатку ми відвідали п’ять сіл біля Бородянки та подивилися, яка там ситуація. Так, закупили дітям рюкзаки, як просила селищна голова. Після цього поїхали до Ірпеня та зустрілися з нашими знайомими й почали відбудову. Ми ремонтували частину будинків, куди влучили міни та снаряди», – розповідає один із волонтерів Сергій Гуцуляк.

Далі взялися за Херсон, Херсонську та Миколаївську області. Нещодавно також їздили до Краматорська. Волонтери ремонтують вікна та дахи, щоб люди принаймні могли жити в будинках.

«Там постійно обстріли. Ми купили каски та жилети, щоб убезпечити себе. Паралельно збираємо, фасуємо та розвозимо гуманітарну допомогу… Люди дякують, коли дізнаються, що ми їхали аж із заходу України», – каже Сергій Попов.

За словами волонтерів, найбільше мотивує бажання допомагати людям.

«Ми у Чернівцях, як у зоні комфорту, – крім сирени, нічого не чуємо… Стараємося їхати туди, де є гостра потреба в допомозі та куди є можливість приїхати».

«Коли приїжджаєш і бачиш очі тих людей – це найбільша мотивація. Ти розумієш, що вони цього чекають. Наприклад, даєш пакунки з водою чи ліками, а вони просто хочуть, щоб їх обійняли. І дякують, що ми не боїмося їхати».

Фото Ігоря Константинюка

Коментарі