0
Під час дискусії в Чернівцях Павло Шеремета розповів про компоненти економічного розвитку, шлях творчого руйнування та ріст ВВП, що дасть змогу збільшити оборонний бюджет.
Учора, 21 лютого, в просторі «Belle Vue» відбулася публічна дискусія з Павлом Шереметою, міністром економіки України у 2014 році та засновником Києво-Могилянської бізнес-школи. Модерувала подію книжкова оглядачка та викладачка Лілія Шутяк.
У межах дискусії обговорювали роль інновацій під час війни, їхню важливість для стійкости країни та післявоєнної відбудови. А також – важливість взаємодії України із західними сусідами в контексті економічного зростання та інтеграції в ЄС і НАТО.
Якою повинна бути економічна стратегія України
Павло Шеремета виділив чотири компоненти економічного розвитку.
– Серед зовнішніх компонентів – земля, нам критично важливо відвоювати нашу територію. Будь-яка окупація землі – це мінус у показниках внутрішнього валового продукту. Між іншим, тут є парадокс, що на Заході навіть не вказують цей факт, бо вони звикли до принципу непорушности кордонів. Відповідно ця тема була закрита ще після Другої світової.
Друге – праця. Тут головним питанням є повернення наших біженців. Для цього потрібна економічна свобода. Це дасть можливість створювати нові підприємства, масштабувати їх, а значить – створювати робочі місця та магнетизувати людей.
Третє – капітал та інвестиції. Це тема заощаджень, про що мало говорять в Україні.
Четверте – інновації та підприємництво. Інакше кажучи, продуктивність.
Роль уряду і місцевого самоврядування також полягає в тому, аби допомогти особам і підприємствам створювати інновації та підвищувати продуктивність, каже економіст.
Тут він погоджується з думкою австрійського та американського економіста Йозефа Шумпетера, що потрібно забезпечити динамічність економіки, а отже, старі галузі повинні «вмирати». Цей процес потрібно стимулювати.
– Це дуже складно. Я бачив дуже багато старих галузей у своєму кабінеті в Міністерстві економіки, значно більше, ніж нових. Це факт із життя: старі галузі об’ємніші, краще організовані, в них сильніше лобі та більше грошей.
Бажання і прагнення окупантів відновити цю стару велич, у баченні Шеремети, – безперспективні. Вони перебувають на неправильному боці історії.
Безпека та економічна свобода як головні умови повернення молоді
– Після перемоги держава у співпраці зі світом повинна гарантувати безпеку. Тому що складно говорити про будь-які серйозні інвестиції без безпеки. Якщо їх не буде – не буде робочих місць. Відповідно, молодь не буде повертатися. Друге (те, що нам складно дається) – економічна свобода. Це дозволить повністю запустити двигун українського підприємництва та залучати інвестиції.
На думку Шеремети, Україні вкрай необхідно мати більший ВВП на душу населення, ніж у росії. Тільки так можна фінансувати пропорційний військовий бюджет.
– Ми зараз досягаємо цього через допомогу світу, яку нам почали надавати через негайність та невідворотність.
«Якщо ви не допоможете нам зараз, ми помремо», – і тому треба просити зараз: танки, літаки, амуніцію – зараз. За іншого розвитку подій ця негайність та невідворотність можуть знизитися, і я хвилююся за те, чим тоді змусити Шольца та йому подібних ухвалювати ті рішення, які зараз під страшенним тиском вони ледве ухвалюють.
Про важливість зв’язків із країнами-сусідами
– У Європі хочуть цінувати, що ми також пройшли цей шлях творчого руйнування, реальної лібералізації, приватизації та очищення.
За словами Шеремети, вирішення цих проблем, яке дає зростання ВВП, як у країнах Центральної та Східної Європи, є своєрідною гігієною. Вищим пілотажем вважають вихід із «пастки» середнього доходу.
– Вийти з 3 тисяч доларів на душу населення, як було до війни, на 12 тисяч, як у Центральній і Східній Європі, – це арифметика. Дайте економічну свободу, конкуренцію та можливість підприємству розвиватися – і ВВП зросте. Але 12 тисяч уже нікого не вражають. Якщо говоримо про Ірландію – це 60 тисяч, Сингапур – 70 тисяч, США – 50-60 тисяч, Словенію – 30 тисяч, Польщу – 20 тисяч… Це буде складна проблема, бо там уже точно входять інновації, підприємництво, стратегія «Блакитного океану» та інші просунуті речі. Ми поки що займаємося гігієною.
У цьому контексті пан Павло виділив горизонтальні зв’язки для підтримки інновацій та інвестицій. Наприклад, як Львів – Польща, Буковина – Румунія, Закарпаття – Угорщина та Словаччина. Також він не скасовує роль США, Німеччини, Британії та Франції у цих зв’язках.
Під час дискусії усі охочі мали можливість поставити свої запитання. Зокрема, порушували теми облігацій, масштабування бізнесу, фінансової грамотности та вікна можливостей післявоєнної України.
Фото Ігоря Константинюка
