Діти загиблих на війні буковинців провели три тижні в США, де виконували представницьку місію та просили про підтримку України. Сьогодні вони повернулися до Чернівців та зустрілися з міським головою, щоб розповісти про здобутий досвід.
Дванадцять українських дітей, у яких загинули батьки на війні, взяли участь у Тижні України у Вашингтоні. Вони зустрічалися з американськими конгресменами, брали участь у мітингу на підтримку України та жили два тижні в родинах української діаспори у Сієтлі.
Сьогодні семеро з них повернулися додому до Чернівців. Діти зустрілися з міським головою Романом Клічуком та очільником обласної ради Олексієм Бойком у міській раді. Тут вони розповіли про свої враження від поїздки та чим займалися у США.
Так, вони особисто спілкувалися з конгресменами у Вашингтоні та вручали їм подарунки з України. Взагалі діти взяли з собою в США багато невеликих презентів, і скрізь, де ходили, дарували їх американцям. Вони робили це для того, щоб привернути увагу до України.
Також діти долучилися до українського молитовного сніданку у США. На ньому було багато відомих американських політиків та бізнесменів, а також українських громадських діячів та зірок.
Мама однієї з учасниць, Валентина Радчук, яка також є депутаткою міської ради та дружиною загиблого під Іловайськом учасника АТО Леоніда Петихачного, розповіла, що для поїздки дітей обирали випадковим чином. Проте намагалися, щоб вони були з різних районів области. Серед них є як ті, в кого тато загинув ще в часи АТО, так і ті, чий батько поклав своє життя після повномасштабного вторгнення.
Валентина Радчук розповіла, що в мітингу діти взяли участь випадково. Вони саме підходили до Білого дому, а там стояли українці з плакатами та просили про підтримку.
«Моя дитина взяла якийсь транспарант і долучилася до них», — каже Валентина.
Одинадцятирічний Олексій розповідає, що на мітингу діти просили зброю.
«Просили більше літаків, більше зброї! Ми відстоювали свою країну. Тому що без зброї нам цю війну не закінчити», — каже хлопчик.
Олексій — єдиний із дітей, чий тато не загинув, а зник безвісти майже рік тому. Хлопчик сподівається, що батько в полоні.
«Тато їхав на бойове завдання. Там було три машини, в одну влучила ракета. А дві зникли. Тому ми й не знаємо, де він. Хлопці казали, що там не залишилося нічого. Але ми думаємо, що, може, вони верталися і їх там зловили. Вже скоро рік… і від цього якось ніяково», — каже хлопчина.