«Усе зароблене – на оренду житла»: чому на Буковині зарплати нижчі за середньоукраїнські та чи впливає це на кількість ВПО

У Чернівцях внутрішньо переміщені особи зіштовхнулися з тим, що не можуть знайти роботу із зарплатами, які отримували у своїх містах на сході країни. Це обмежує їхні можливості в оренді житла та спонукає переїжджати у міста, де рівень зарплат вищий. Натомість наш регіон, попри релокацію бізнесу зі Сходу та велику кількість переміщених осіб, залишається в аутсайдерах за рівнем зарплат та розвитком промисловости.

Ірина Павленко переїхала до Чернівців із Маріуполя. Жінка з сином та собачкою місяць жили під обстрілами та авіанальотами, і лише 28 березня знайома вивезла їх до Бердянська. Звідти поїхали до Львова, а відтак — у Чернівці, де нині живуть в орендованій квартирі. 

До вересня минулого року місцева влада виплачувала своїм ВПО зарплату в повному обсязі, яку вони отримували вдома. Тож Ірина могла утримати себе з сином, який тоді ще не працював.

До війни у Маріуполі Ірина працювала у спеціалізованій школі з дітьми з особливими потребами. Її зарплата разом із доплатами та навантаженням складала 18 тисяч гривень. Маріупольчанка каже, що знайти аналогічну вакансію у Чернівцях важко, оскільки вона — вчителька спеціалізованої школи з інклюзії, яких тут немає. Лише наприкінці літа Ірина знайшла роботу за своїм профілем – асистентка вчителя, із зарплатою 8 тисяч гривень. 

Маріупольчанка рада, що змогла знайти бодай цю роботу. 

«У школі, в якій я влаштувалася, мене дуже гарно прийняли, директорка дуже прониклива, вона намагалася допомогти мені всім як переміщеній особі. Тут дуже гарний колектив. Я отримала вакансію асистентки вчителя. Працюю з учнем з особливими потребами», – розповідає Ірина Павленко.

Син Ірини Володимир у Маріуполі працював на комунальному підприємстві з вивозу побутових відходів. Він має затримку у розвитку, тож не здобув вищу освіту, але адаптований до соціуму. Працевлаштувавшись у Чернівцях, він отримує мінімальну зарплату — близько 7 тисяч гривень. У Маріуполі він отримував офіційно 9 тисяч.

«У Маріуполі він отримував на роботі спецодяг, взуття, теплі речі, діяла пропускна система, була душова, тож працівники йшли додому в чистому одязі. Маріуполь взагалі останні вісім років працював дуже централізовано у багатьох сферах. Тут син іде на роботу в брудному одязі, бо немає відповідних умов, і в 1-2 ночі після зміни йде пішки додому через усе місто», – ділиться Ірина.

Жінка каже, що до Чернівців приїхали без нічого, але тут є дуже добрі люди, які допомогли одягом та іншими речами. Однак є проблеми з житлом. Ірина має до квітня звільнити квартиру, де нині мешкає.

«Ми орендуємо житло у дуже гарної жінки, вона запропонувала квартиру дуже дешеву – 2 тисячі гривень плюс комунальні. Але жити можемо тут лише до березня. Далі – немає куди. Адже ціни на оренду у Чернівцях нині від 8-10 тисяч гривень. Доведеться всю мою зарплату віддати на житло», – бідкається жінка.

Повертатися у Маріуполь Ірина Павленко не має куди. Також там у неї немає родичів. Хоче залишитися у Чернівцях, тому питання житла для неї досі відкрите.

Олена Кузнецова — переселенка з Харкова, мама трьох дітей. Приїхала до Чернівців із чоловіком у березні 2022 року.

Сім’я орендує у Чернівцях однокімнатну квартиру за 200 доларів. Жінка отримує 2 тисячі гривень на кожну дитину як переміщена особа та 860 гривень — на новонароджену. Про це Шпальті Олена розповіла під час отримання допомоги пакунка малюка від міжнародних фондів.

Її чоловік наразі не працює. Каже, що знайти у Чернівцях роботу, аби забезпечити сім’ю та оренду житла, важко. Тому планують виїхати за кордон.

«Ми хотіли б залишитися жити у Чернівцях, але розуміємо, що не витягуємо. 200 доларів щомісяця коштує оренда квартири, а ще комунальні послуги. Чоловік у Харкові займався автомобільним бізнесом, але тепер це все не працює. У Чернівцях влаштувався на роботу таксистом, але на орендованій машині в нього заробітку майже не було», – ділиться переселенка. 

У Харкові Олена з чоловіком мали хорошу зарплату, якої вистачало на все. У Чернівцях таких вакансій і зарплат не знайшли. 

«Маємо вакансії з зарплатами від мінімальної до 50 тисяч гривень»

Як повідомили Шпальті у Чернівецькій службі зайнятости, наразі є невелика кількість зареєстрованих вакансій, але на ринку праці є чимало таких, які не реєструють у Центрі зайнятости. 

«Вакансії є різного типу — від державних службовців до підсобних працівників — на різну заробітну плату: від 50 тисяч гривень і до мінімальної. Залежить від досвіду роботи, професійної освіти, кваліфікаційних навичок», – розповідає заступниця директора Чернівецького обласного центру зайнятости Оксана Симак.

У Центрі зайнятости зауважують, що, зважаючи на особливість регіону, у нас немає вакансій, до яких звикли люди, що працювали на великих заводах, на видобутку тощо. Але у нас є іншого роду вакансії, які затребувані на ринку праці.

«Маємо вакансії, які пропонують заробітну плату 50 тисяч гривень на місяць, зокрема – системний адміністратор. 30 тисяч пропонують зубному техніку та бухгалтеру. Фельдшеру вторинної медицини пропонують 25 тисяч гривень. Від 20 тисяч – у лікаря, бухгалтера, водія тролейбуса тощо. На комунальних підприємствах за робітничу професію пропонують зарплату від 11 до 15 тисяч гривень. Для нашого регіону це хороша зарплата», – каже Оксана Симак.

Нижчі зарплати, бо регіон є дотаційним

За словами Оксани Симак, річ у тім, що у Чернівецькій області розмір середньої заробітної плати був нижчим, ніж в інших регіонах. Оскільки у нас сільськогосподарський дотаційний регіон. 

Щодо внутрішньо переміщених осіб, 2022 року до Центру зайнятости звернулися та стали на облік 605 осіб. Із них працевлаштували 500.  

Торік до Центру зайнятости звернулися 113 роботодавців, яким компенсували по 6500 гривень за одну працевлаштовану особу ВПО. Відшкодування виплачували впродовж двох місяців, тобто роботодавці отримали по 13 тисяч гривень за ВПО. У такий спосіб працевлаштували 300 осіб.

Також ВПО за 2022 рік отримали гранти на відкриття власної справи. 

У Центрі зайнятости зауважують, що кількість вакансій на ринку праці в області після повномасштабного вторгнення не зменшилася. Щодня у них є орієнтовно 500-700 вакансій.

Підтримують релокований бізнес та будують індустріальний парк

У Чернівецькій міській раді кажуть, що з-поміж заходів, які виконують для активізації бізнес-середовища, є підтримка релокованого бізнесу. До громади релокували 63 підприємства, 11 повернулися додому, а 52 залишилися. З них 13 офіційно перереєстрували свої підприємства в Чернівецькій громаді та сплачують тут податки. Про це повідомив Шпальті керівник Департаменту розвитку Чернівецької міської ради Сергій Бостан. 

Найбільше серед них таких, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю – 33%, і лише 4-8% установ, які займаються виробництвом електричного устаткування, одягу, гумових та пластмасових виробів тощо. 

У Чернівцях створили муніципальний Центр розвитку підприємництва, а також Програму для підтримки бізнесу. Вона передбачає проведення конкурсів стартапів і сприяння реалізації інноваційних підприємницьких ідей, часткову компенсацію бюджету відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проєктів суб’єктам малого та середнього бізнесу тощо.

Також у громаді працюють над створенням Індустріального парку «Чернівці».

«Концепція парку передбачає розміщення об’єктів інноваційної сфери, промисловости, IT та медичного кластеру, логістики та супутнього сервісу», – розповідає Сергій Бостан.

У Чернівцях проводять заходи для бізнесу. Серед них: RE:Локація, Invest  Forum  Chernivtsi 2022, тренінги та навчальні заходи. 

Крім того, міська рада торік ухвалила низку рішень, які надають пільги підприємцям, військовослужбовцям громади у воєнний період.

Серед них: не нараховують плату за послуги ринку призваним на військову службу під час мобілізації підприємцям, за торговельні місця на ринках. А також звільнили від сплати за утримання торговельних місць на Калинівському ринку.

Область у п’ятірці лідерів на грантову програму «єРобота»

У Чернівецькій ОВА повідомили, що в області для стимулювання розвитку економіки працюють над тим, аби залучити підприємців до участи в урядовій програмі підтримки бізнесу «єРобота».

«У результаті у рамках дії програми «єРобота» в області ухвалили 132 позитивних рішення щодо виділення грантових коштів на суму понад 30 мільйонів гривень, середній розмір гранту –  235 тисяч гривень. За ці кошти буде придбано обладнання для здійснення господарської діяльности, закуплена сировина та матеріали, а також профінансовано оренду приміщень. Серед переможців в області – 98 підприємців та 15 юридичних осіб, які планують розширювати бізнес та відкривати нові лінії виробництва», – йдеться у відповіді Чернівецької ОВА на запит Шпальти.

Крім того, 19 осіб мають намір започаткувати власну справу. Загалом в області буде створено 279 нових робочих місць, а максимальна кількість нових робочих місць на один проєкт складає 6 осіб.

В ОВА зауважують, що Чернівецька область у п’ятірці лідерів за кількістю ухвалених позитивних рішень.

Також в області затвердили програму розвитку малого та середнього підприємництва на 2023-2024 роки. У рамках програми підприємцям передбачена компенсація частини вартости альтернативного та обладнання енергозбереження. Компенсація становить 30% від вартости обладнання, але не більше 50 тисяч гривень. Також компенсуватимуть частину вартости обладнання купленого в кредит. А релокованим підприємствам компенсують частину вартости оренди за виробничі приміщення та обладнання, яке купили в кредит. 

«У нас погана логістика та малорозвинена промисловість»

Економіст Богдан Сторощук зауважує, що різниця в зарплатах відчутна, оскільки внутрішньо переміщені особи до Чернівців приїхали переважно з великих потужних промислових центрів: Києва, Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Кривого Рогу та інших. Це міста, де дуже розвинені машинобудування, металургія, хімпром, галузі, які були орієнтовані на експорт, і галузі, які потужно працювали. Наприклад, «Криворіжсталь» – це 33 тисячі осіб. 

«І ці гіганти значною мірою вплинули на ринок праці та задавали високий тон зарплатам, високі доходи місцевим бюджетам, які могли платити відповідні зарплати місцевим чиновникам та бюджетній сфері. Цей високий рівень доходів давав доходи решті бізнесу, наприклад, громадське харчування, різні послуги тощо», – каже економіст. 

Специфіка Чернівецької области полягає в тому, що у нас немає потужної промисловости, дуже важка і проблемна логістика (до війни до Києва курсували 1-2 потяги). Якщо порівнювати з Донецьком – попри те, що відстань більша, логістика краща.

«Тобто погана логістика та малорозвинена промисловість. І водночас Чернівецька область найбільш густонаселена в Україні. Тут недостатньо розвинута сфера зайнятости», – вважає Богдан Сторощук.

Він зауважує, що переміщені особи втікають у регіони, де хоч трохи кращі виробнича сфера та логістика. Їх буде більше приваблювати Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Рівне та інші міста. 

На Буковину релокувався деякий бізнес зі Сходу, але з виробничих лише з Харкова — виробництво велосипедів і ще деякі дрібніші.

«Але це не настільки великі виробництва. Немає таких потужних тут комбінацій, де потрібна велика кількість висококваліфікованої робочої сили, робочих та персоналу середньо управлінської ланки, які тягнули б заробітну плату догори», – зауважує економіст. 

Також, за його словами, регіон у рази слабший, ніж великі промислові центри. Те, що бізнес прагне у великі економічні центри, ще більше посилює прірву між нами і ними.

У Чернівецькому регіоні єдина група фахівців, яка вже помітна з реально високими зарплатами, це айтівці. Але вона реально ще не може здійснювати відчутний тиск на ринок праці.

Що може змінити ситуацію? Богдан Сторощук зауважує, що потрібна більш активна політика уряду та місцевої влади в розвитку комунікаційного потенціалу. Наприклад, до проведення Євро в Україні порушували питання можливої реалізації проєкту трансбалканського коридору і прокладення прямої залізничної гілки з Кам’янця-Подільського на Хотин та Чернівці, а в перспективі — на Балкани. А також вирівнювання автомобільного сполучення з Кам’янця-Подільського на Вінницю (щоб не робити гак через Хмельницький). Але все це залишилося на рівні розмов. 

«Щодо розвитку туристичного потенціалу і залучення туристичного потоку, а також зростання релокованого бізнесу, аби розвивати так званий медіальний бізнес-коридор: Польща – Німеччина, Скандинавія, Балкани, Румунія, Болгарія та якісь комунікаційні магістралі, які б проходили через територію области. Сьогодні цьому будуть сприяти відкриття нових пунктів пропуску: Дяківці, Красноїльськ, Шепіт. Бо йде більш жвавий інтенсивний потік. Крім цього, факторів, які впливають суттєво, найближчим часом не бачу», – зауважує Богдан Сторощук.