0
Професор Юрій Макар вважає, що церква московського патріархату може існувати в Україні, лише якщо називатиметься російською православною.
Останніми тижнями в новинах ледь не щодня повідомляють про обшуки в релігійних установах московського патріархату. Так, під час обшуків на Буковині СБУ знайшла документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур, пропагандистські методички та прокремлівську літературу. Однак для суспільства це не стало дивиною. Адже ще з початку незалежности України представники цієї церкви неодноразово своїми діями та словами на підтримку росії втрапляли в скандали.
Про історію православ’я на Буковині, московський патріархат як «п’яту колону» в Україні та чи має він право на існування – в інтерв’ю з доктором історичних наук та професором кафедри міжнародних відносин та суспільних комунікацій ЧНУ ім. Ю. Федьковича Юрієм Макаром.
Православними на Буковині були українці, молдавани та румуни
Буковина з давніх часів була багатонаціональною, а провідними релігіями у нашому краї були православ’я, католицизм, протестантизм та іудаїзм. І попри те, що ментальність буковинців єдина, кожна з етнічних груп дотримувалася своїх релігії, народного побуту та звичаїв.
Пан Юрій розповідає, що православ’я на Буковині було здавна: православними були українці, молдавани та румуни. В нас були українські та румунські православні церкви, а також єврейські синагоги, німецькі кірхи та католицькі костели.
«З того, що я спостерігав, – стосунки між церквами не були напруженими. Тому що от на Руському цвинтарі (на вулиці Зеленій – авт.) були й православні, і католицькі поховання. Через дорогу – Єврейський цвинтар. Це кладовище не зруйнували до кінця під час Другої світової, бо кажуть, що німці віддали його румунам. А в Румунії такого антисемітизму не було. Також ще збереглася Вірменська церква, зараз вона в державній власності, і держава дозволяє вірменській громаді правити в ній», – розповідає професор.
За його словами, загальна особливість до приходу радянської влади – відсутність кровопролитної боротьби за перевагу якоїсь нації. Боротьба почала точитися за часів румунського панування, але церков тоді ніхто не руйнував.
«Чому українці повинні молитися російською?»
Коли прийшов Радянський Союз, церкви стали юрисдикцією москви. За часів СРСР першим, хто зрозумів, що релігію можна використати, був Сталін. Тому з 1 січня 1943 року в СРСР відновили Московський патріархат, який надалі поширювали територією України.
Православ’я московського патріархату на заході України започаткували 1946 року в соборі Святого Юра у Львові, ліквідувавши згідно з планом Міністерства державної безпеки СРСР греко-католицьку церкву. ГКЦ була заборонена аж до розпаду Радянського Союзу. Відповідно православ’я, яке було на Буковині та Волині, теж стало «підмосковським». Водночас, як розповідає Юрій Макар, із поширенням московського патріархату продовжували руйнувати храми. Навіть у 70-х роках на Буковині ще знімали з церков хрести.
«За часів Кравчука панувала така думка, що не потрібно “задиратися”, щоб росія не шкодила Україні. Тож влада залишила окремі церкви в межах Московського патріархату. Формально цю церкву називають українською православною, а вона може мати право на існування в Україні, лише якби називалася російською православною – рпц», – каже професор.
За його словами, на момент розпаду Радянського Союзу ⅔ приходів російської православної церкви були на території України, тож їхні прибутки йшли до росії. Ба більше, досі формально існує п’ять лавр рпц – найбільших чоловічих монастирів. Із них три – на території України (Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська).
«В упц мп кажуть, що правлять старослов’янською, але це спотворене слово. У кращому випадку ця мова схожа на російську до революції, а в гіршому – це сучасна російська мова. Чому українці повинні молитися російською? Ніхто не може пояснити».
«Один зі священників вихопив прапорець, кинув на землю й потоптав»
Як пригадує Юрій Макар, 1990 року – фактично до розпаду СРСР – відзначали ювілей Буковинського віча. Тоді державні структури формально відкривали пам’ятну дошку на будинку медуніверситету на Театральній площі. Вони прибули з червоно-синіми прапорами УРСР, а ЧНУ висвячував синьо-жовтий прапор біля театру Кобилянської. Це було протестом. Студенти кричали: «Слава зрадникам України. Ура!» Один із них – Володимир Андрушко з філологічного факультету – теж був на посвяті. За вивішений український прапор йому дали 15 років (він був опозиціонером комуністичного режиму – авт.).
«Потім ми пішли до 5-го корпусу, і там відбувся конфлікт. Ректор проник усередину через 4-й корпус, а мене залишив на вході, щоб не допустити втрат серед студентів. Заступник начальника управління внутрішніх справ був нашим випускником та підійшов до мене, щоб “навести порядок”. Я просив: “Тільки не бийте студентів”. З боку влади хтось пустив провокацію, що університет хоче передати церкву на території корпусів Київському патріархату, і до нас делегували групу православних священників московського патріархату», − пригадує пан Юрій.
Як зазначає професор, отці мп стали перед воротами та не пускали активістів до церкви. Водночас до університету також прийшли деякі депутати, які зреагували на ситуацію, та принесли з собою маленькі синьо-жовті прапорці. Один зі священників вихопив такий прапорець у народного обранця, кинув на землю й потоптав.
Буковина відстає з переходом до ПЦУ
Нині церкву московського патріархату очолює Онуфрій, який нібито виступає за чистоту релігії. Проте Юрій Макар впевнений, що це неправда.
«І тут я мушу проводити різницю між керівництвом церкви й звичайними священниками та їхніми громадами. Люди обдурені, їх переконують, що церква українська і так має бути.
Я їжджу по селах, де московський патріархат, і там досі багато хто думає, що вона українська. А священники – хто добросовісний, а хто не дуже: хтось вислужується за добрий шматок хліба, інші – бояться анафеми. Через це Буковина відстає з переходом до Православної церкви України, що виникла 2018 року на базі Київського патріархату».
На думку професора, держава не повинна довго розмірковувати над такими процесами. Адже ще декілька років тому в Україні вирішили перейменувати церкву, проте досі не роблять цього. Єдине — в червні цього року провели собор у Києві, де УПЦ ухвалила рішення про незалежність від москви.
«Формально упц мп вийшла з підпорядкування московського патріархату, а на ділі − ні», − додає історик.
Водночас Свято-Успенську Києво-Печерську лавру офіційно зареєстрували як монастир у складі ПЦУ, але тільки на папері.
«Давненько я був у Почаївській лаврі на Тернопільщині – це держава в державі. Цивільна охорона там носила форму донських козаків, а всі продавці в місцевих крамницях із сувенірами розмовляли російською. На моє запитання, чи знають українську, мені відповіли: “Он мнє нє нужен”. Кажу: “Є ж державна мова, і нею потрібно користуватися. Тут прихожани не тільки московського патріархату”. Але це, либонь, не переконало.
Аж тепер, наприкінці 2022-го, СБУ спохватилася, що там щось не так. А це було відомо ще з першого дня розпаду Радянського Союзу».
Пан Юрій переконаний, що цю церкву використовують як запліччя ідеології росії щодо України – це «п’ята колона». І всі знайдені під час обшуків речі: і російські паспорти, і чималі суми грошей – це продовження традиції XIX століття − панславізму.
«москва ще в середні віки взяла на себе роль так званого Третього Риму. Але Вселенський патріарх Варфоломій I, який давав Томос ПЦУ, пояснив росіянам походження їхнього патріархату. У XVI столітті Вселенського патріарха підкупили, тому рпц – неканонічна церква», − резюмує Юрій Макар.
Фото Ігоря Константинюка
