0
Волонтери передали військовим уже близько 250 ліжок.
На початку повномасштабної війни працівники чернівецької виробничо-творчої майстерні «Три дубки» шукали свій спосіб допомагати ЗСУ. Після декількох поїздок на схід та побачених умов життя українських військових вони вирішили виготовляти ліжка.
Над цим проєктом працювали два з половиною місяці: за зразок взяли натівську розкладайку, однак використали міцнішу тканину та врахували побажання воїнів. Зараз солдати використовують ці ліжка на всіх напрямках, зокрема в бліндажах.
Так виник волонтерський проєкт «Опора», куди ввійшли не тільки працівники майстерні, а й ВПО. Крім виготовлення ліжок, волонтери збирають кошти на реанімобілі, дрони та інші «сюрпризи для недругів».
Як налагодили виробництво повністю з українських матеріалів, чому чернівецькі ліжка для військових кращі, ніж натівські, та що мотивує працювати в умовах вимкнення електроенергії, розповів Шпальті співзасновник майстерні та ініціатор проєкту Михайло Назаревич.
«Ми бачили, в яких екстремальних умовах живуть військові»
Спочатку планували роздати лише 50 ліжок, каже пан Михайло. Однак вони стали настільки популярними серед військових, що до виробництва залучили більше людей.
«Коли почалася повномасштабна війна – всі стрімко почали допомагати армії. І ми з колегами теж вирішили долучитися до цієї справи: підготували один автомобіль, потім другий, третій, четвертий… Були такі випадки, коли ми залишалися на сході, зокрема в Краматорську. Там часто доводилося ночувати, і ми бачили, в яких екстремальних умовах живуть військові. Ночували в кращому випадку на палетах чи карематах, а в гіршому – накидували якийсь картон. Тому в нас виникла ідея зробити розкладайки».
За зразок взяли натівську, однак її ще потрібно було адаптувати під умови виробництва, враховуючи те, що багато заводів не працює. Тому замість алюмінієвих конструкцій почали робити ліжка з дерева з металевими елементами.
«Ще на початку ми хотіли зробити кращі ліжка, ніж натівські. Наприклад, використали подвійну тканину. Вона стала витривалішою, бо ми робимо рукав і прострочуємо його. Тобто, якщо протруться якісь шви самої нитки – це все одно триматиме конструкцію і не розповзатиметься. Єдиний недолік – наші ліжка важчі».
Сьогодні є дві базові комплектації ліжок для військових. Вони не дуже відрізняються: перша зафіксована ремінцем для зручного транспортування та коштує 2500 гривень, другу – фіксують шнуром і додатково пакують у водонепроникний чохол, який коштує 200 гривень.
«Над цим проєктом ми працювали два з половиною місяці, включно з тестуваннями та корегуваннями. Потім ще місяць ми з виробниками, які шиють тканини, підбирали матеріали. І нарешті дійшли до того моменту, коли все чітко виходить», – каже волонтер.
Усе виробництво – з українських матеріалів
За словами Михайла, схожі ліжка в Словаччині чи Польщі коштували приблизно 100 євро. Однак їхня якість була посередньою.
Всі матеріали для виробництва – дерево, метал та тканину – волонтери закуповують у межах Чернівецької области.
«Тут потрібно було зробити такий продукт, яким би користувалися щодня. Крім того, скільки б ми не збирали грошей – нам би довелося відправляти та оплачувати за товари іноземного виробництва. А ми закриваємо весь техпроцес фактично в Чернівцях і даємо людям роботу».
На постійній основі над проєктом працюють троє людей, решта – частково зайняті. Вони, наприклад, шиють на замовлення чи заготовляють дерев’яні бруски. Після отримання деталей їх підганяють під розміри, збирають та наносять гравіювання.
Один із працівників – Віталій Кашенко – родом із Сумської области. Він допомагає волонтерам уже вдруге та називає себе «працьовитими руками» в команді. Віталій приїхав із Києва ще на початку повномасштабної війни та прожив тут два з половиною місяці.
«Наразі я збираю ліжка. Хлопці мене забезпечують матеріалом, а я складаю вже кінцевий продукт. За три тижні зібрав близько двохсот ліжок», – розповідає він.
«У звичайний джип ноші не закинеш»: про допомогу із закордону та запити від військових
Будь-яке виробництво запустити складно, бо для цього потрібні великі кошти, переконаний Михайло. Так, чернівецькому проєкту допоміг друг із Норвегії, який вирішив оплатити першу партію ліжок.
Норвежці надсилали донати з меседжами. Потім їх наносили на снаряди.
Німці, з якими Михайло познайомився в Краматорську, дивувалися з наших волонтерів:
«Представник волонтерської організації був нами захоплений, каже: “У вас там удома діти, а ви ризикуєте життям під обстрілами, допомагаєте”. А я відповідаю: “У нас так зараз усі — від початку війни кожен намагається щось зробити”».
Волонтери возять на схід усе необхідне. Наприклад, півтора тижня тому відвезли на покровський напрямок автомобіль, ліжка та буржуйки.
«На початку війни ми навіть не телефонували хлопцям, а везли туди все, що можна: починаючи від їжі, одягу та рацій… А тепер запитуємо, що їм потрібно».
Зараз серед військових найбільший попит мають засоби надання першої медичної допомоги, автомобілі 4Х4, теплі речі та буржуйки, каже Михайло.
«Останнім часом я допомагаю знайомим, які працюють у структурі медичного обслуговування. Одному з підрозділів ми передавали машину для евакуації. Зараз шукаємо можливість купити й замовити з Норвегії ще один автомобіль – повнопривідний бусик. Адже там (на сході – авт.) проста карета швидкої допомоги не проїде, а у звичайний джип ноші не закинеш».
Волонтери проїхали цією машиною пів Європи.
Запитів іноді надходить більше, ніж хлопці встигають виготовити, каже Михайло. Це пов’язано, зокрема, і з вимкненнями електроенергії — виробники не встигають обробити матеріали.
«У нас є генератори, але вони неефективні в таких умовах. Щоб запустити свердлильний верстат, потрібен промисловий генератор. Для збірки ми використовуємо акумуляторну техніку. Тобто, це можна робити й без світла, з ліхтариком. Але для виробництва та штампу металевих заготовок потрібне енергозатратне обладнання».
Волонтер каже, що неабияк мотивує подяка від бійців, які надсилають фото з ліжками на передовій.
«Дякуємо їм у відповідь. Ми ж у теплі тут працюємо, можливо, зіштовхуємося з якимись складнощами, але не з такими, як на сході. І коли нам пишуть посеред ночі: “Дякую, пацани”, – це найбільша мотивація».
Посилання на Банку для виготовлення розкладних ліжок.
Скриншот надав волонтер Михайло
Фото Василя Салиги
