Аналітика

На парах майже як у нічну зміну: як студенти ЧНУ вчаться в умовах тривог та вимкнення світла

Шпальта провела дослідження серед студентів ЧНУ, щоб з’ясувати, з якими проблемами вони зіштовхнулися та як війна вплинула на продуктивність їхньої праці. А також поцікавилися у викладачів, як вони продовжують навчати у нестандартних умовах.

Через коронавірус та війну освітянам довелося освоїти різні формати для навчання. Так, у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича випробовують змішане, дистанційне та очне у дві зміни.

Однак через масовані ракетні удари, повітряні тривоги, екстрені вимкнення світла, опалення та води виклики лише зростають. Це вимагає пошуку оптимального формату для навчання, аби не втратити якість освіти. Шпальта провела дослідження серед студентів ЧНУ, щоб з’ясувати, з якими проблемами вони зіштовхнулися та як війна вплинула на продуктивність їхньої праці. А також поцікавилися у викладачів, як вони продовжують навчати у нестандартних умовах.

Як працюють студенти під час повітряних тривог та вимкнення електроенергії

Шпальта провела дослідження «Чи ефективна форма навчання в ЧНУ», де взяли участь 160 студентів, серед яких найбільше – першокурсників. Згідно з ним, 68,8% студентів вчаться очно в першу зміну, 20% – очно в другу зміну, 8,1% – дистанційно, і 3,1% – в змішаному форматі. Водночас найкращою формою навчання в сучасних умовах вважають дистанційне (44,4%).

Ми вирішили запитати студентів, із якими проблемами вони зіштовхнулися.

Першокурсниця кафедри журналістики Олександра Шеремет каже, що здебільшого пари проводять очно.

«Вчитися інколи доводиться навіть зі свічкою. Звісно, є проблеми, бо не завжди встигаємо надіслати домашнє завдання, коли немає електроенергії та інтернету. Однак викладачі ставляться до цього з розумінням», – каже дівчина.

За словами студентки, повітряні тривоги не дуже впливають на ефективність. Тому що в разі чого – пару переносять чи допрацьовують.

«Особисто для мене краще очне навчання, бо набагато краще сприймаю інформацію». 

Першокурсниця Олександра Олар каже, що здебільшого пари проводять очно.

«Складно доїжджати вранці на першу пару. Я живу в іншому місті, тому, щоб дістатися до університету, мені потрібно 40-50 хвилин. Транспорт не їде під час тривоги, а коли вона закінчується – одразу потрібно бути на парах».

Олександра каже, що часто запізнювалася та не встигала на першу пару. Однак, на її думку, очне навчання в рази краще, ніж дистанційне.

«Цей тиждень, коли були масовані ракетні удари, і ми були на дистанційному, – це небо і земля. Під час очного краще сприймається інформація, а також можна комунікувати з людьми».

Фото надала Олександра Олар

Третьокурсниця Наталія Гарасим каже, що вчиться очно в другу зміну.

«Ми від початку вчимося дистанційно. Тому було складно звикнути до очного, тим паче в другу зміну. І цього семестру у нас відбуватиметься друга очна сесія».

Крім того, багато однокурсників Наталії доїжджають із сіл. Це спричиняє додатковий клопіт, особливо під час повітряної тривоги. Дівчина переконана – якщо й навчатися в очному форматі, то хоча б у першу зміну.

«Під час дистанційного навчання нам було комфортніше: ми звикли відповідати перед ноутбуками чи комп’ютерами. До очного нам складніше адаптуватися та відповідати перед викладачами. Однак ми почали більш серйозно ставитися до навчання. Кажуть, що студентські роки найкращі, а в дистанційному форматі не дуже розуміли чому. Ми бачимо одне одного та гуляємо чудовими коридорами нашого ЧНУ… До цього ми бачили його на фото, і навіть посвята відбувалася дистанційно».

Фото надала Наталія Гарасим

Студентка Оксана на умовах анонімности розповіла Шпальті, що навчається очно в другу зміну. В умовах вимкнеться електроенергії це перетворюється на квест. Заняття завершують орієнтовно о сьомій вечора. Практично в суцільній темряві (а часто і без зв’язку) студентам складно діставатися додому. Крім того, ще потрібно виконати домашні завдання.

«Спочатку нам це сподобалося, але якщо зважати на коротшу тривалість дня, то таке навчання не надто приємне. Адже ми подавали документи на денну форму, а навчаємося майже як у нічну зміну. У нас, наприклад, у понеділок навчання до сьомої вечора. Додому ми приходимо о восьмій. А коли виконувати домашнє завдання – я не знаю», – ділиться студентка.

За її словами, на прохання про зміну форми занять не зважають. Деякі студенти вчать домашнє завдання навіть на лекціях, тому ефективність праці зменшилася:

«Я живу аж на Гравітоні та їду до університету “двійкою”. Аби потрапити додому, треба мати щастя. Бо якщо немає світла – тролейбус не їде. І це потрібно йти від університету аж до Соборної площі, щоб сісти на автобус. Якби ми навчалися в першу зміну – було б легше дістатися. А так увечері, якщо зникне світло та зв’язок, – проблематично викликати навіть таксі».

На думку Оксани, дистанційна – найкраща форма навчання за сучасних умов. Водночас таке навчання залежить від відключень електроенергії, що спричиняє дискомфорт як викладачам, так і студентам:

«Удома ми можемо відпрацювати ці пари в будь-який момент та домовитися з викладачами. Є свої переваги і недоліки, але більше плюсів у дистанційному», – переконана вона.

Фото надала Анна Чорна

Першокурсниця філологічного факультету Анна Чорна розповіла, що у її групи заняття відбуваються очно в першу зміну. 

«Незважаючи ні на що, я вважаю, що офлайн – найбільш ефективна форма. По-перше, через проблеми зі світлом вдома неможливо займатися. А коли офлайн – ми бачимо викладача наживо, можемо ставити будь-які запитання й нічого не “зависає”. Якщо вимикають світло, то в принципі ми цього навіть не помічаємо, бо в авдиторіях, наприклад, рідко його вмикають – там просторо та великі вікна». 

Водночас студентка звернула увагу, що в університеті холодно, бо авдиторії великі та не встигають прогріватися.

«Настрій бойовий та оптимістичний»: як реагують викладачі

Доцентка кафедри журналістики Лілія Шутяк каже, що постійні й часто несподівані відключення світла в умовах дистанційної роботи негативно впливають на навчання.

«Вже впродовж певного часу не маю можливости регулярно виходити на пари та приймати заліки й іспити. Доводиться шукати альтернативні шляхи – змінювати формати й пропонувати студентам зробити завдання та надіслати їх на пошту, а не спілкуватися під час занять. Це не зовсім відповідає навчанню журналістів, але наразі іншого виходу нема. І навіть якщо світло й інтернет є в мене, їх може не бути в студентів».

Зрештою, всі виконані завдання потрібно ще переглянути, що також вимагає додаткового ресурсу викладача, каже пані Лілія. А відсутність спілкування зі студентами створює для останніх додаткові челенджі, адже потрібно виконати завдання на такому рівні, щоб не захищати їх усно.

«Але загалом настрій бойовий та оптимістичний. Не так давно ми підлаштувалися під умови роботи в час пандемії ковіду, подолаємо і це. Наразі розглядаю варіанти роботи з кав’ярень, тож поки що в пошуку тих, де є світло та доступ до мережі», – розповідає викладачка.

Вікторія Кифяк викладає на економічному факультеті. Каже, що студенти все рідше долучаються до пар. Особливо четвертий та шостий курси, які займаються онлайн та перебувають за межами міста чи за кордоном. Для них викладачка робить пари під запис.

«Наразі така ситуація, що не потрібно мотивувати й пояснювати студентам, навіщо вчитися. Але, звісно, є психологічне та емоційне навантаження не тільки через відключення електроенергії».

Фото з фейсбук-сторінки Вікторії Кифяк

На думку пані Вікторії, кожна форма навчання має свої переваги. Наприклад, на деяких онлайн-заняттях можна показати бізнес-процеси та дати діджитал-інструменти «в руки».

«Сьогодні у нас цифровий світ, і сказати, що ми можемо про все розповісти в авдиторії, – то ні. Скрізь є свої переваги. Але в мене є такі предмети, як тімбілдинг, тож, звичайно, комунікацію в авдиторіях ніщо не замінить. Крім того, студенти скучили за живим спілкуванням. Явка в авдиторіях вища, ніж онлайн», – стверджує викладачка.

«Університет повинен виконати навчальний план»

У коментарі Шпальті ректор ЧНУ Роман Петришин повідомив, що в закладі немає кадрових проблем.

Щодо навчання – університет повинен виконати навчальний план. Він передбачає, скільки потрібно відпрацювати годин із кожної дисципліни як в аудиторіях, так і індивідуально. На думку ректора, формат навчання не впливає на навантаження викладачів:

«Є програма. Неважливо – очне чи дистанційне навчання, є певна кількість годин на семестр. Скажімо, ми можемо один місяць не вести заняття, але зате в наступні три місяці можемо поставити заняття щільніше, наприклад, у суботу».

За його словами, ЧНУ має частину джерел енергії, але не таких потужних, щоб забезпечувати цілий університет.

Опалення в закладі залежить від газу та електроенергії, а в разі аварійних та екстрених вимкнень студенти змушені підлаштовуватися, як і решта жителів міста.

Фото: фейсбук-сторінка ЧНУ

Коментарі