Не всіх вдається вивезти: як волонтери з Чернівців евакуюють людей з інвалідністю з-під російських обстрілів

20.06.2022 21:05

1 960

Після того, як Сєвєродонецьк та Лисичанськ оточили російські війська, чернівецькі волонтери почали евакуювати людей із Бахмута та Слов’янська. Тепер вони це роблять значно масштабніше, та найбільшою проблемою досі залишається розселення.

Чернівецькі волонтери з благодійного фонду «Freedom Trust» евакують людей з інвалідністю з прифронтових міст ще з середини весни. Вони возять на схід країни гуманітарну допомогу, корм тваринам, допомагають дітям з інвалідністю, та головне — опікуються людьми, яким більше ніхто не допомагає.

За два місяці роботи волонтери почали евакуювати масштабніше, краще співпрацювати з владою, міжнародними організаціями, про них дізналося більше людей.

Шпальта зустрілася з волонтером Дмитром Максимовичем у офісі організації вдруге, щоб поговорити про досягнення. У цей час засновник фонду Ігор Логвінов поїхав на Схід.

Перше інтерв’ю: Ними ніхто не хоче займатися: як волонтери з Чернівців вивозять людей з інвалідністю з гарячих точок

Робота над помилками

Тепер під час евакуації ми одягаємо браслети з телефоном та назвою благодійної організації на людей, щоб вони дорогою не загубилися.

Ми співпрацюємо з військовими адміністраціями тих регіонів, куди їдемо. Запитуємо, чи є у них маломобільні люди, яких ми можемо забрати. І вони публікують списки.

Загалом за останні місяці нам вдалося використати всі доступні канали: Viber- та Telegram-чати, Facebook. Розмістили інформацію про нас на сайтах ОВА, потім її підхопили ЗМІ. Завдяки цьому ми змогли знайти багато людей.

Евакуювали понад 600 людей

Якщо два місяці тому ми вивозили 150 людей за дві евакуації, то зараз вдається набагато більше. Останнього разу ми вивезли та розмістили понад 200 маломобільних осіб.

У середньому з нами їде від 4 до 10 бусів, по 3-4 волонтери у кожному. Вони допомагають виносити людей з інвалідністю. Загалом в евакуації бере участь до 80 осіб.

Ігор Логвінов, засновник фонду, евакуює людей на сході

Про ситуацію на фронті ми дізнаємося від військових. Запитуємо, чи можна буде проїхати куди потрібно. Якщо ситуація важка, то ми не їдемо. Ми не можемо собі дозволити втратити життя волонтерів чи транспорт, бо тоді не зможемо врятувати людей.

Загалом нам вдалося евакуювати вже понад 600 людей.

Французький бульдог, врятований у Цвіркунах на Харківщині, тепер живе у волонтерів

Везіть нас туди — у бік росії

Коли Шпальта робила минуле інтерв’ю з волонтерами у травні, вони вивозили людей із Сєвєродонецька та Лисичанська. Зараз там лінія фронту, і щодня є шанс, що Сєвєродонецьк буде повністю захоплений росіянами.

У нас мала бути ще одна евакуація звідти, та саме почалися обстріли. Ми це назвали «дорогою життя».

Три дні ми простояли на КПП, поки дорогу на Лисичанськ повністю прострілювали з усього можливого озброєння. Місто оточили повністю, і ми не могли проїхати далі.

Це було морально важко, адже ми знали, що там досі перебувають люди, які реально потребують допомоги, які на нас чекають. Ми везли багато харчів і засобів гігієни для тих, хто залишався у бомбосховищах. Ми не змогли все це передати.

Наразі міста, куди ми можемо проїхати, — це Бахмут, Краматорськ, Слов’янськ і всі села поруч. Зараз там обстріли щодня, десь нема води, світла, десь — газу. Люди почали виїжджати, та не в усіх є можливість: немає куди.

Але в нас було декілька дзвінків, коли люди казали: «Везіть нас туди — у бік росії». Такі прохання просто злять.

Догляд за людьми

Коли потяг з евакуйованими прибуває до Львова, їх висаджують і відправляють до клінічної лікарні. Там кожного оглядають, а за потреби — залишають на декілька днів полікувати. Відтак ми їх забираємо і доправляємо, куди треба, на швидких по області. Та часто людей нема куди доправити, бо місць у Львові, де за ними доглянуть, вкрай мало.

Якось ми з дружиною розмістили частину людей у хостелі, а оскільки за ними не було кому доглядати, ми вирішили залишитися там.

З нами були дві жінки: одна незряча, інша — німа, без зору й слуху. Був незрячий дідусь, який декілька місяців не приймав ванну, бо з початку війни просидів у підвалі. За ним дуже погано доглядали, рятувальники його дістали з-під завалів. Ми його купали самі, перевдягли.

Це був дивний досвід: я роздягаю дідуся, розриваю на ньому сорочку, а він кричить: «Нащо ти це робиш?! Вона ж нова, жодного разу не пралася!» А він у ній просидів 4-5 місяців.

Цей дідусь досі не втрачає оптимізму і постійно жартує. Їдемо з ним по Львову, і він запитує, чи гарне місто. Каже: «Ви мені хоч розповідайте, що там. Я б так хотів повернути зір, хоч на 2 хвилини».

Він втратив зір через те, що працював усе життя зварювальником. Морально це важко чути. Ми запитуємо його, де його діти, щоб зв’язатися. А він каже, що вони жили в Маріуполі, і, мабуть, уже їх немає. Наша організація намагатиметься їх знайти. А втім, дідусь втратив віру, що вони живі.

Діти, що забувають про батьків

Ми часто намагаємося зв’язатися з дітьми людей, яких евакуюємо.

Але буває по-різному. Наприклад, діти дають заявку, щоб вивезти батьків, а потім відмовляються їх забрати. І ті залишаються на нас. Діти можуть ігнорувати наші дзвінки, а потім згадують, що це їхні батьки, і вже телефонують та вимагають чогось від нас.

Та бувають і люди, які самі хочуть евакуювати родичів. Якось до нас звернулася дівчина, що виїхала з Бахмута до Києва. Облаштувалася там, залишила маленьку дитину на знайомих та поїхала у Бахмут самостійно забирати лежачих бабусю та дідуся. Ми їм допомогли з евакуацією, транспортом та маршрутом. Втім, це велика рідкість.

Допомога тваринам

На вулиці без їжі тварини часто стають агресивними, і в час війни це особливо проблематично. Бувало, що літня жінка евакуювалася, а у неї у квартирі залишилося по 20-30 котів. Притулок у Бахмуті забирає усіх тварин до себе, а ми намагаємося їм допомагати. Також веземо корм до притулку у Сумах. Там живе близько 450 тварин.

Багато людей викидають своїх тварин по дорозі, коли евакуюються. Машина може їхати, зупинитися: звідти викидають собаку, закривають двері і їдуть далі. Саме через це ми завжди веземо із собою корм.

Нема де залишити

Найбільша проблема у нашій роботі — розселення.

Багато людей нам телефонують і просять забрати, та нам нема де їх розмістити. Нам як волонтерам критично необхідна підтримка влади для поселення цих людей. Ми розуміємо, що реально вільних місць у геріатричних пансіонатах на заході країни немає, вони переповнені.

Багатьом людям потрібен догляд: зробити укол, простежити, чи випили ліки, помити та нагодувати. Якби нам дали список таких місць у кожному регіоні, було б простіше. Ми надамо допомогу: їжу, підгузки — все, що необхідно.

За кордоном є багато програм для розміщення таких людей, та для перевезення їх необхідний спецтранспорт. Ми працюємо над цим зараз, і якщо все вийде — буде нереально круто.

Реквізити для допомоги Фонду

Гривня: БО «БФ «ФРІДОМ ТРАСТ»

UA873395002600001199226000001

Код банку 339500

АТ «ТАСКОМБАНК»

ЄДРПОУ 44825741

PayPal: [email protected]

Євро: BENEFICIARY BANK: RAIFFEISEN BANK INTERNATIONAL AG VIENNA AT

SWIFT: RZBAATWWXXX

Отримувач: TASCOMBANK JSC KIEV, UKRAINE

SWIFT: MUNIUA22

Призначення платежу: назва, рахунок отримувача, № й дата контракту.