0
Чоловік хоче робити лавиці та альтанки для міста.
Ігор Гончаров — із Лисичанська, що на Луганщині. Через повномасштабний напад росії чоловік із сім’єю вимушено переїхали у Чернівецьку область.
44 дні сім’я жила у місті, де щодня було чути вибухи. Коли закінчилися продукти, гроші, вимкнули електропостачання – вирішили їхати.
«Чули щодня ці вибухи, бомбардування. Коли не стало води, почали вимикати світло, не було харчів, гроші закінчилися — жити там було вже дуже важко. Тому вирішили покинути свій дім», – розповідає Ігор Гончаров.
На Буковині сім’ю з Лисичанська прихистили у Годилові, у місцевій школі. Чоловік почав волонтерити, і разом з іншими переселенцями створили Майстерню вдячности.
«Була мрія віддячити чимось. Ми побачили, як нас тут зустріли — все безкоштовно: житло, їжа. Тому руки сказали: “Треба щось робити, чимось допомагати, щось залишити після себе”», – каже чоловік.
Місцеві допомогли їм купити потрібні інструменти, знайшли залізо. Так почали виготовляти паркові стільці.
Минулого тижня Ігор Гончаров із дружиною переїхали до Чернівців. Майстерню теж перевезли сюди. Нині сім’я проживає у багатопрофільному ліцеї для обдарованих дітей. У навчальному закладі облаштували й майстерню.
«За місяць ми зробили все необхідне, аби тепер виробляти готові речі: паркові стільці, лавки, альтанки. У нас дуже великі плани, аби зробити щось гарне для міста, для ліцею», – зазначає пан Ігор.
Майстрам потрібні інструменти та матеріали. Охочих працювати серед внутрішньо переміщених осіб є багато, а інвентарю не вистачає. Тож шукають залізо, з якого будуть виготовляти ковані вироби для міста. Так Ігор Гончаров хоче віддячити місту, яке його прихистило і стало другим домом.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
